Ухвала

від 03.02.2020 по справі 280/4014/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/4014/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛДАП УКРАЇНА до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛДАП УКРАЇНА (далі по тексту - ТОВ ПОЛДАП УКРАЇНА ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Запорізькій області), Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року адміністративний позов ТОВ ПОЛДАП УКРАЇНА до ГУ ДФС у Запорізькій області, ДСА України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 10 грудня 2019 року відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, через те, що скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області в апеляційній скарзі не вірно зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а також з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги немайнового характеру, який подано юридичною особою.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року залишена без руху, у зв`язку з не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом зазначення вірної дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а також надання суду апеляційної інстанції документ на підтвердження сплати судового збору.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області - 21 січня 2020 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання ГУ ДФС у Запорізькій області не виконана, зазначені недоліки скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області не усунені.

Разом з тим, 29 січня 2020 року від скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви зазначається, що ГУ ДФС у Запорізькій області немає можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, оскільки є бюджетною, неприбутковою установою, не є розпорядником судового збору, а також листами ГУ ДКСУ у Запорізькій області повідомлено про здійснення безспірного списання коштів.

Розглянувши клопотання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів частини 2 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, вважаємо його достатнім для усунення недоліків апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд критично оцінює заявлене скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов`язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису , а не шляхом подання до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку сплати судового збору.

При цьому, скаржник має довести суду необхідність в продовженні процесуального строку, а також надати суду належні докази в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання ухвали в строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для про продовження строку сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

При цьому, суд зауважує, що обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що , з урахуванням терміну для усунення недоліків апеляційної скарги, є більш ніж достатнім для здійснення сплати судового збору .

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області також не було виконано вимог ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в частині порушенням вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області повторно не зазначено вірну дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції.

Станом на 03 лютого 2020 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків, відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги немайнового характеру, який подано юридичною особою у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на день постановлення цієї ухвали 03 лютого 2020 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у даній адміністративній справі підлягає поверненню скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛДАП УКРАЇНА до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Роз`яснити скаржнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай