Постанова

від 06.04.2020 по справі 320/4618/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4618/19 Головуючий у І інстанції - Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" зазначило, що його безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків, оскільки товариство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків. При цьому, Позивач зауважив, що Відповідачем на його звернення не надано належної мотивації підстав та причин віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до п.п. 1.6 п. 1 листа ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" (код ЄДРПОУ 37917901) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" (код ЄДРПОУ 37917901) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДФС у Київській області зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що на вищевказаному засіданні прийнято рішення про внесення до реєстру ризикових платників ТОВ Агрофірма ГРЕЙН ПЛЮС із ознакою відповідно на абз. 7 пп. 1.6 п.1 Критеріїв, а саме наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Також, судом першої інстанції не враховано той факт, що внесення Позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює жодних правових наслідків для підприємства, та в жодному разі не створює перешкод для діяльності підприємства як суб`єкта господарювання, оскільки за Позивачем залишається право підтверджуючими документами довести реальність здійснювання фінансово-господарських операцій у своїй діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. При цьому, Позивачем не було надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів зі сторони Відповідача та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, оскільки контролюючий орган діяв з підстав та в межах чинного законодавства України.

Позивачем не подавався відзив на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" (код ЄДРПОУ 37917901, місцезнаходження: 09400, Київська область, смт. Ставище, вул. Радянська, буд. 9, офіс 3) зареєстроване в якості юридичної особи 29.08.2012 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.06.2019 року № 1005399207.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2019 року, а також 23.04.2019 року, 06.05.2019 року Позивачем за допомогою електронних каналів зв`язку направлено до Єдиного вікна подання електронних документів ДФС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 18.04.2019 року, № 2 від 20.04.2019 року, № 3, 4 від 21.04.2019 року та № 5, 6 від 22.04.2019 року.

Позивачем були отримані квитанції, зі змісту яких вбачається, що вказані податкові накладні прийняті, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних вимогам п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

У липні Позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області з листом від 03.07.2019 року вих. № 03/07, в якому просив виключити ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" з переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Також, у даному листі Позивач просив, що в разі відмови у задоволенні вказаної заяви, надати йому оформлений належним чином протокол засідання комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків, яким оформлено рішення про включення ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Листом від 07.08.2019 року № 27798/10/10-36-07-03-06 Головне управління ДФС у Київській області повідомило Позивача про те, що ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" відповідає вимогам п. 1.6 Критеріїв та внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання з ознакою "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником". Додатково зазначило, що подані ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій та свідчить про відсутність матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач зазначив, що у разі надання ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення реальності фінансово-господарської діяльності, Головне управління ДФС у Київській області у встановленому Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року № 117 порядку буде розглянуто питання щодо виключення з переліку ризикових суб`єктів господарювання.

При цьому, на запит Позивача від 03.07.2019 року вих. № 03/07 Відповідач не надав протокол засідання комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків, яким оформлено рішення про включення ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Водночас, з наданого до суду відзиву на позовну заяву вбачається, що рішення про внесення ТОВ "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку ризикових суб`єктів господарювання прийнято на підставі Критеріїв ризиковості платника податків від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18.

Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивач звернувся з даним позовом адміністративним до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про внесення Позивача до переліку ризикових платників не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки є необґрунтованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення Позивача в частині включення його до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків, а інших підстав для відмови та вказаного включення чинним законодавством не передбачено, у даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (далі - Порядок № 117).

Пунктом 5 Порядку № 117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п. 6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, Критерії ризиковості платника податку сформовано листом ДФС України від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18.

При цьому, згідно з п.п. 1.6 п. 1 вказаних Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку № 117.

Лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 року № 26010-06-5/28170, згідно якого "Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 року № 3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця", суд першої інстанції обґрунтовано вважає неналежним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, а п. 10 Порядку № 117 передбачено право Мінфіну або погодити, або надіслати ДФС на доопрацювання надіслані на погодження Критерії ризиковості платника податку, при цьому не передбачено право Мінфіну погоджувати такі критерії з умовами.

Проте, доказів дотримання ДФС умов погодження Мінфіном таких критеріїв матеріали справи не містять та таких доказів не надано Відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Намагання регулювати спірні правовідносини листами суперечить положенням ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, як правильно вказав і суд першої інстанції.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Оскільки критерії ризиковості платника податків не затверджені нормативно-правовим актом, а існують виключно у формі інформаційного листа від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі критерії взагалі не є затвердженими в установленому чинним законодавством порядку, а тому Відповідач протиправно прийняв рішення про віднесення Позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Разом з цим, доводами Відповідача про те, що факт внесення Позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює жодних правових наслідків для підприємства та в жодному разі не створює перешкод для діяльності підприємства як суб`єкта господарювання є необґрунтованими, оскільки оскаржуване рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних і це створить перешкоди в здійсненні господарських операцій, що підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що реєстрація всіх податкових накладних поданих після прийняття оскаржуваного рішення зупинена, а в подальшому прийняті рішення про відмову у такій реєстрації.

У зв`язку з цим, рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості не може вважатись таким, що не порушує прав Позивача, оскільки таке рішення перешкоджає провадженню господарської діяльності останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, обираючи спосіб відновлення порушеного права Позивача, суд першої інстанції вірно звернув увагу на наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб`єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для віднесення Позивача в частині включення його до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків, а інших підстав для відмови та вказаного включення чинним законодавством не передбачено, то позовна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, з таким висновком суду першої інтсанції погоджується і колегія суддів.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано при задоволенні вказаної вимоги у наведений спосіб було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 липня 2018 рокуу справі № 806/2254/15, від 01 березня 2018 року у справі № 826/22282/15, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 815/6881/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/6768/15.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Грейн Плюс" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Крім того, колегія суддів критично розцінює посилання Відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, з огляду на таке.

У зазначеній постанові Верховний Суд, посилаючись на аналогічну правову позицію щодо застосування норм матеріального права у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 826/1902/15, від 18 вересня 2018 року у справі № 818/398/15, дійшов висновку дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Однак, колегія суддів зазначає, що предмет спору у справах № 826/1902/15 та № 818/398/15 був зовсім інший, ніж у справі, що наразі переглядається, оскільки Товариство в цих справах оскаржувало дії податкового органу щодо внесення в інтегровану автоматизовану інформаційну систему Податковий блок інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом такої перевірки та зобов`язання податкового органу відновити в обліковій картці платника та в усіх електронних системах показники декларацій з ПДВ в частині визначених Товариством показників податкових зобов`язань та податкового кредиту. Визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу про включення товариства до переліку ризикових платників податків предметом спору у зазначених вище справах, на які послався Верховний Суд, не було.

Натомість, Верховний Суд у справі № 480/4006/18 без будь-якого аналізу чи обґрунтування ототожнив ці предмети спору, не звернувши уваги, що у справі, яку переглядав, Позивачем оскаржувались не дії податкового органу по внесенню певних відомостей в інформаційні системи, а оскаржувалось відповідне рішення, на підставі якого і були внесені такі відомості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття податковим органом у цьому випадку саме рішення передбачено Критеріями ризиковості платника податків, а віднесення за таким рішенням особи до переліку ризикових платників податків Порядком № 117 імперативно визначено підставою для зупинення реєстрації будь-яких податкових накладних такого платника податків. Винятків з цього правила не існує. Зупинення ж реєстрації податкових накладних беззаперечно порушує права та інтереси платника податків.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття податковим органом рішення про віднесення до переліку ризикових платників податків безумовно впливає на права та інтереси Позивача, а тому останній відповідно до статті 5 КАС України має право на звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення і на судовий захист шляхом визнання такого рішення протиправним і його скасування, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним і дієвим у спірних правовідносинах.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко