Ухвала

від 06.04.2020 по справі 826/13906/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 квітня 2020 року

Київ

справа №826/13906/18

адміністративне провадження №К/9901/8709/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №826/13906/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДБАЗА К до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОДБАЗА К звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної №19 від 05.07.2018; зобов`язати Державну фіскальну службу України виключити позивача, як суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності, з усіх інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №844058/40063223 від 17.07.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №19 від 05.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №19 від 05.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №843753/40063223 від 17.07.2018; зобов`язати Державну фіскальну службу/Комісію, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, врахувати таблицю даних платника податку №1 від 13.07.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної № 19 від 05.07.2018; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 844058/40063223 від 17.07.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №19 від 05.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №19 від 05.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №843753/40063223 від 17.07.2018; зобов`язано Державну фіскальну службу/комісію, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, врахувати таблицю даних платника податку №1 від 13.07.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2020 визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у місті Києві строку на апеляційне оскарження відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №826/13906/18.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у місті Києві 24.03.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, податковий орган вказує на незаконність прийняття судом апеляційної інстанції рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідач вважає, відсутність на рахунку податкового органу асигнувань необхідних для сплати судового збору є обставиною, яка не залежать від волі податкового органу, та є підставою для визнання поважними причину пропуску строку на апеляційне оскарження з подальшим відкриттям провадження у справі. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на надане особі Конституціє України право доступу до правосуддя.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві, судом з`ясовано наступні обставини.

Окружний адміністративний суд міста Києва 25.03.2019 постановив рішення про часткове задоволення позову. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 складеного в повному обсязі отримано відповідачем, якому підпорядкований скаржник, 28.03.2019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у місті Києві 27.01.2020, тобто з пропуском процесуального строку визначеного КАС України, оскаржило його в апеляційному порядку. Одночасно до апеляційної скарги відповідачем було долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: 1) обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження; 2) докази сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду було скеровано клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, у якому, як зазначив суд, податковим органом наведено причини пропуску процесуального строку аналогічні тим, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2020 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 10.02.2020 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків поданої Головним управлінням ДПС у місті Києві апеляційної скарги, зокрема щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку. Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, бути підставою для поновлення зазначеного строку.

Також суд наголосив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог закону.

Також, суд умотивовано вказав, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку буквально не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, нею ж встановлених.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив позицію про те, що неможливість сплати державним органом судового збору не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку оскарження при поданні скарги до суду.

Водночас, суд окремо наголосив, що інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалася оцінка, у поданому клопотанні скаржником наведено не було.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у даній справі, що свідчить про наявність умотивованих підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №826/139/06/18.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №826/13906/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДБАЗА К до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії .

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду