Рішення

від 23.01.2020 по справі 318/34/19

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 318/34/19

Номер провадження №2/318/183/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Петрова В.В.,

при секретарі Александрові М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення суми, належної працівнику при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення суми, належної працівнику при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в якій зазначає, що з 1999 року відразу після закінчення навчання вона стала працювати за освітою у якості фельдшера Водянської станції швидкої допомоги Кам`янсько-Дніпровської районної лікарні на 0,5 ставки. В наступному в цій установі була прийнята на посаду акушерки Водянської амбулаторії та стала поєднувати цю посаду з посадою фельдшеру пункту невідкладної допомоги на дому в с. Водяне. Їй була присвоєна друга кваліфікаційна категорія фельдшера швидкої допомоги в 2006 році. 10.09.2012 року в цій же установі була переведена на посаду акушерки фельдшерського пункту с. Водяне комунальної установи Камянсько-Дніпровська центральна районна лікарня . 31 грудня 2013 року була звільнена за переводом для роботи в КУ Кам`янсько-Дніпровський районний центр первинної медико санітарної допомоги . Згідно записів у трудовій книжці позивача вже з 02 січня 2014 року вона була прийнята в цю установу на посаду сестри медичної Фельдшерського пункту Водянської АЗПСМ (амбулаторії загальної практики сімейної медицини). Наприкінці цього ж року їй була присвоєна перша кваліфікаційна категорія зі спеціальності сестринська справа . На початку 2015 року була переведена на посаду сестри медичної загальної практики сімейної медицини фельдшерського пункту №1 Водянської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. В лютому 2018 року позивач була звільнена з цієї установи у порядку переведення до КУ Центр первинної медичної установи Водянської сільської ради. Згідно наказу №6-к від 01.03.2018 року була прийнята на посаду сестри медичної загальної практики-сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту. Рішенням Водянської сільської ради від 13 вересня 2018 року №7 діяльність юридичної особи Комунальна установа Центр первинної медичної установи Водянської сільської ради припинена шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Всі ці переведення мали місце не з ініціативи позивача, а у зв`язку з проведенням медичної реформи та необхідністю приведення статусу установ відповідно до реформ. Фактично, позивач весь цей час працювала на робочому місці в с. Водяне. 17.09.2018 року, працюючи в якості сестри медичної загальної практики - сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту в Комунальній установі Центр первинної медико-санітарної допомоги , позивач отримала попередження про те, що після закінчення 2-місячного терміну з моменту одержання цього попередження вона можу бути звільнена з посади у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці за п.1 ч.1 ст40 КЗпП України. Протягом цих двох місяців жодних пропозицій щодо працевлаштування від адміністрації їй не надходило, незважаючи на чисельну наявність вакантних посад. Незважаючи на те, що до трудової книжки позивача 07.12.2018 року було внесено запис про перетворення комунальної установи, тобто, вона стала вже працювати в цьому комунальному некомерційному підприємстві, 13.12.2018 року була звільнена з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також слід зазначити на те, що перед звільненням та в день звільнення позивач хворіла та в день звільнення перебувала на лікарняному. В цей же день, тобто, 13.12.2018 року, позивачу було видано трудову книжку, але з наказом її не ознайомили та не видали кінцевий розрахунок у відповідності до вимог ст.47, 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП). 18 грудня 2018 року на її банківську картку від підприємства надійшло 299 грн.71 коп., але чи можна вважати ці кошти виплатою всіх сум, що належать позивачу від підприємства, незрозуміло. До теперішнього часу кінцевий розрахунок зі нею не проведено. Позивач вважає, що підприємство порушило трудове законодавство при проведенні звільнення її з посади та винесення такого наказу грубим порушенням норм КЗпП України, оскільки, з моменту отримання позивачем попередження про звільнення та до моменту розірвання трудового договору, відповідачем не виконано обов`язку щодо її працевлаштування. Крім того, відповідно до штатного розпису, станом на день її звільнення, посада, яку вона обіймала - скорочена не була, навпаки до штатного розпису було включено нові посади, тобто така підстава для звільнення позивача не існувала. Крім того, позивач є інвалідом 3 групи, а тому вважає, що має переважне право на залишення на роботі та її звільнення є незаконним. Вона фактично продовжила трудові відносини з відповідачем, при цьому, жодна зі сторін не вимагала їх припинення, про що свідчить запис №13 в трудовій книжці позивача. Роботодавець після попередження її про скорочення чисельності та штату працівників не звертався до профспілки із поданням про її звільнення. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №5 від 13.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з 13.12.2018 року. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кінцевий розрахунок у відповідності до вимог ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її адвокат Темненко В.О. не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До матеріалів справи долучили пояснення аналогічні викладеним в позові.

В судове засіданні відповідач КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької областіта його адвокат Пікулик В.В. не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просять відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явилась, надала суду заяви про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову.

Показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд до уваги не приймає, оскільки їх свідчення носять загальний характер, суті спірних правовідносин, пов`язаних з порядком звільнення позивача не стосуються.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне:

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.06.1999 року ОСОБА_1 прийнята на 0,5 ставки фельдшера Водянської станції швидкої допомоги на підставі наказу № 29 від 10.06.1999 року де працювала до часу звільнення. 13.12.2018 року звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 5 від 13.12.2018 року.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про : оновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час з змушеного прогулу.

П.1. ч.1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що в процесі розгляду даної справи сторонам роз`яснювалось положення ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Визначаючись щодо підстав для задоволення даного позову суд враховує положення п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що відповідно до рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Водянської сільської ради від 13.09.2018 року № 7 Про припинення роботи Комунальної установи Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство , з метою забезпечення трудових прав працівників комунальної установи Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, керуючись п. 1 ст. 40 та відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження ОСОБА_1 було попереджено про можливість звільнення з займаної посади у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсації згідно з Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, що підтверджується документально.

Наказом від 13.12.2018 року № 5-к ОСОБА_1 було звільнено з посади медсестри загальної практики сімейної медицини Водянського ФП (код класифікатора професій 3231) у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП.

Як вбачається з копії лікарняного виданого КУ Кам`янсько-Дніпровська ЦРЛ на момент звільнення ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, а саме: з 30.11.2018 року по 13.12.2018 року включно, тобто, звільнення позивача з займаної посади є незаконним.

При розрахунку середнього заробітку, судом виходячи з роз`яснень п. 32 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. Про практику розгляду судами трудових спорів щодо визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з подальшими змінами), про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З наданої суду довідки про середньоденну заробітну плату від 14.01.2019 року, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2018 року становить 177,55 грн. (7634,73 грн. : 43 дн. = 177,55 грн.).

В силу приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як роз`яснено в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обов`язкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обов`язкових платежів є відповідним обов`язком робітника і роботодавця.

Згідно довідки про доходи від 14.01.2019 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи складає 7 634 грн. 73 коп. (вересень 2018 року - 3 672 грн. 33 коп. + жовтень 2018 року - 3 962 грн. 40 коп.). Середньоденна заробітна плата позивача складає 177 грн. 55 коп. (7 634 грн. 73 коп. : 43 робочих дня (вересень 21 р.д. + жовтень 22 р.д). Час вимушеного прогулу складає 275 робочих днів за період з 14.12.2018 року по день ухвалення рішення суду 23.01.2020 року. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 48 826 грн. 25 коп. (177 грн. 55 коп. х 275 робочих днів).

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд виходить з того, що кожна особа має конституційне право на працю, яка фактично забезпечує її засобами для існування, тому зважаючи на те, що позивач був незаконно звільнений з роботи, що не могло негативно не вплинути на його психологічний та майновий стан, враховуючи характер порушення, його тривалість (протягом більш як 6 місяців після звільнення) та зусиль і затрат яких позивач доклав на їх відновлення, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а розмір компенсації завданої моральної шкоди незаконним звільненням визначається в розмірі 5000 грн. Визначена судом сума, у відшкодування позивачеві моральної шкоди, є розумною, виваженою та справедливою, а розмір моральної шкоди, визначений позивачем у 10 000 грн. є явно завищеним.

В частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 5 від 13.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що вищевказаний наказ слід визнати незаконним та скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача в якості письмових доказів долучено копію наказу від 14.12.2018 року № 5 про зміну дати звільнення ОСОБА_1 , копію акту від 14.12.2018 року № 189 про неможливість внести зміни до трудової книжки, копію акту від 17.09.2018 року № 128 про відмову від запропонованої посади, копію пропозиції від 17.09.2018 року № 127. Суд критично відноситься до наданих відповідачем доказів та вважає їх неналежними оскільки на доданих документах відсутній особистий підпис позивача про ознайомлення.

Підсумовуючи всі наведені обставини у їх сукупності, суд приходить до переконання про незаконність звільнення позивача та обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню, а вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди - частковому задоволенню. Окрім того, у відповідності до положень ч.7 ст.235 КЗпП України та п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40, 42, 232, 233, 235, 23701, КЗпП України, , Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 ст. ст. 10, 12, 13, 259, 260, 263, 265, 280-283, ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення суми, належної працівнику при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 5 від 13.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з 13.12.2018 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 48 826 (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 25 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітку за один місяць.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, юридична адреса: вул. Гвардійська, 141 с. Воядне Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 41870660,

Третя особа: ОСОБА_2 , головний лікар Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, мешкає за адресою: вул. Центральна, 44, с. Водяне, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область.

Суддя Петров В.В.