Рішення

від 06.04.2020 по справі 453/279/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/279/20

№ провадження 2/453/185/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на Ѕ частку нерухомого майна за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника за дорученням - ОСОБА_11 звернулась до суду із позовною заявою до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на Ѕ частку нерухомого майна за набувальною давністю.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25.02.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового засідання.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що є співвласницею житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право спільної часткової власності на Ѕ частку зазначеного майна вона набула в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сколівською державною нотаріальною конторою Львівської області від 18.02.1967 року за реєстровим № 81 та зареєстрованого 22.02.1967 року Стрийським МБТІ в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 81.

При виникненні у позивачки, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , зазначеного вище права спільної часткової власності, даний будинок знаходився по АДРЕСА_1 , яка була перейменована виконкомом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області на АДРЕСА_1 , а згодом - на АДРЕСА_1 , згідно схематичного плану.

Також вказує на те, що інша частка зазначеного вище будинку належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 26.05.1967 року виконкомом Верхньосиньовидненської селищної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Верхньосиньовидненської селищної Ради народних депутатів № 15 від 29.03.1967 року, про що свідчить довідка-характеристика Стрийського МБТІ № 2212 від 19.11.2019 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Верхньосиньовидненської селищної Ради народних депутатів від 05.03.1987 року за реєстровим № 7, відповідно до якого все своє майно заповіла доньці - ОСОБА_5 . Однак, після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 , яка разом з матір`ю на день її смерті не проживала, з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері до нотаріуса не зверталась, не вступила у фактичне володіння та управління майном, а відтак вважалась такою, що відмовилась від спадщини за заповітом після смерті спадкодавця в розумінні ст. 533 ЦК УРСР.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіює свідоцтва про смерть, виданого 10.04.2018 року відділом РАЦС Управління РАЦС Ставропольського краю по Невинномиську, актовий запис № 412.

Позивач зазначає, що у 1987 році вона добросовісно заволоділа іншою половиною житлового будинку з приналежністю, яка належала співвласнику ОСОБА_4 , так як не знала та не могла знати про відсутність підстав для набуття права власності на чужу частку нерухомого майна та була впевнена, що на цю частку не претендують інші особи. Позивачка вказує, що з моменту добросовісного заволодіння нею частиною зазначеного житлового будинку по даний час відкрито та безперервно більше десяти років користується вказаним помешканням без укладеного договору найму чи оренди, що підтверджується довідкою Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області. Таким чином вважає, що у неї є всі підстави для набуття права власності на Ѕ частку даного житлового будинку за набувальною давністю, оскільки після смерті попереднього власника не має правонаступників.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Горох В.В. не з`явився, але попередньо подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірительки, також просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області Бондаренко В.С. в судове засідання не з`явився, але попередньо надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про припинення шлюбу № 20, виданого 12.06.1969 року Райбюро ЗАГС, вбачається, що одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинено та змінено останній прізвище на дошлюбне ОСОБА_6 , про що в книзі записів громадянського стану про припинення одруження зроблений відповідний актовий запис № 19.

Як встановлено в судовому засіданні позивачці ОСОБА_1 належить Ѕ частка житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та набутий нею у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 .

Даний факт підтверджується копієюсвідоцтва про право на спадщину, виданого 18.02.1967 року нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Добосевич Я.І., з якого вбачається, що єдиним спадкоємцем по закону спадкового майна, до складу якого входить половина житлового будинку та половина надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є її дочка - ОСОБА_7 .

З копії реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам та організаціям, виданого 22.02.1967 року вбачається, що Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що половина домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину.

Із довідки № 375 виданої 12.02.2020 року виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області вбачається, що будинок, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину № 117 від 18.02.1967 року, знаходився по АДРЕСА_2 , яка була перейменована виконкомом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області на АДРЕСА_1 а потім на АДРЕСА_1 згідно схематичного плану.

Також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 13.02.2020 року № 200140296 підтверджується те, що ОСОБА_1 належить Ѕ частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,4 кв.м, житлова - 33, 5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030042246245.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ інша 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Верхньосиньовидненської селищної Ради народних депутатів 26.05.1967 року на підставі рішення виконкому Верхньосиньовидненської Ради № 15 від 29.03.1967 року, що підтверджується довідкою № 2212, виданою 15.11.2019 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Сколівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області та про що зроблено актовий запис № 14.

З довідки № 3267, виданої 25.11.2020 року виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області вбачається, що померла ОСОБА_4 день своєї смерті проживала по АДРЕСА_1 та за життя склала заповіт в користь своєї дочки - ОСОБА_5 .

З тексту заповіту, посвідченого 05.03.1987 року секретарем виконкому Верхньосиньовидненської селищної Ради народних депутатів за реєстровим номером 7, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право - своїй дочці ОСОБА_5 .

Згідно листа Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області №219/01-16 від 03.04.2020 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №59949408 від 03.04.2020 року, виданою Сколівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкова справа після померлої ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася.

Також спадкоємці після смерті ОСОБА_4 , які б звертались до Сколівської державної нотаріальної контори, відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою Сколівською державною нотаріальною конторою від 03.04.2020 року № 59949421.

Враховуючи викладені обставини, Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 фактично протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини не вступила в управління або володіння спадковим майном та не подала до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого, в розумінні ст. 553 цього Кодексу, вважається такою, що відмовилася від спадщини, оскільки не вчинила жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , яке видане 10.04.2018 року відділом РАЦС Управління РАЦС Ставропольського краю по м. Невинномиськута про що зроблено запис № 412.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіла половиною житлового будинку з приналежними господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 понад десять років, так як не знала та не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на чужу частку нерухомого майна, будучи впевненою, що на цю частку не претендують інші особи.

Факт добросовісного, відкритого, безперервного проживання та володіння половиною житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 підтверджується довідками № 478 від 24.02.2020 року та № 3268 від 25.11.2019 року, виданими виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, з яких вбачається, що ОСОБА_1 з моменту добросовісного заволодіння в 1987 році частиною житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала покійній ОСОБА_4 , по даний час відкрито та безперервно, більше десяти років користується вказаним помешканням та земельною ділянкою площею 0,05 га, яка відведена для обслуговування даного житлового будинку, без укладеного договору найму та оренди.

Зазначеною довідкою підтверджується і факт відсутності звернення Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області до суду із заявою про визнання спадщини, а саме спірної 1/2 частки житлового будинку після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , відумерлою.

Обставини добросовісного заволодіння ОСОБА_1 спірною половиною житлового будинку підтверджується, окрім іншого, попередньо наданими в судове засідання письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_9 , жительки АДРЕСА_1 та ОСОБА_10 , жительки АДРЕСА_1 , які в судове засідання не з`явилися з причин введенням карантину на території України на період з 16.03.2020 року по 24.04.2020 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 .

У своїх поясненнях свідки вказали, що ОСОБА_1 з 1987 року по даний час добросовісно заволоділа та безперервно користується спірною половиною житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 з приналежним до нього майном, після смерті ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 року відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України (далі - ЗК), зокрема статтею 119.

Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У постанові від 09.07.2019 року у справі № 920/999/16 Верховний Суд роз`яснив, що набуття права власності на річ за набувальною давністю - це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК, для такого набуття необхідна сукупність умов:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння; безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка добросовісно заволоділа спірною 1/2 часткою житлового будинку (так, як вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, будучи впевненою, що на цю частку не претендують інші особи), володіла нею з цього часу відкрито та безперервно понад 10 років, а саме проживає у спірному житловому будинку з 1987 року по даний час, здійснює його утримання, сплачує комунальні послуги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що власник спірної частки житлового будинку - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємиця після її смерті - ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері до нотаріуса за місцем відкриття спадщини не зверталась, а також не вчинила жодних дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини. Окрім того, на момент розгляду даної справи судом, ОСОБА_5 померла, що дає підстави вважати, що у спірної частки житлового будинку відсутній власник.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі , обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, викладені позивачкою у позовній заяві, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами та сумніву у суду не викликають.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, відкрито та безперервно ним володіє більше десяти років, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, позначеного у технічному паспорті літерою А-1 загальною площею 50,4 кв. м., з яких житлова площа становить 33,5 кв. м., з господарськими будівлями: сараєм - літера Б , сараєм - літера В , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 45, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область, 82613, код ЄДРПОУ 04370308.

Суддя