Рішення

від 06.04.2020 по справі 477/205/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/205/20

Провадження №2/477/320/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

із секретарем судових засідань - Сірюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, треті особи: відділ Держкомзему у Вітовському районі Миколаївської області, Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання у порядку спадкування за законом права на завершення процедури приватизації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить про визнання за ним у порядку спадкування за законом права на закінчення процедури приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зокрема земельної ділянки площею 0,1418 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4823383201:04:002:0005, після померлої ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_2 . Спадкоємцем майна померлої за законом є позивач. За життя ОСОБА_2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування отримала у власність земельну ділянку площею 0,1418 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4823383201:04:002:0005, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Але державного акту бабуся за життя не отримала та право власності не зареєструвала. У зв`язку з цим державний нотаріус відмовив йому, як спадкоємиці, у видачі свідоцтва про право власності на спадщину щодо цього майна.

Посилаючись на порушення його прав спадкоємця, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на завершення приватизації. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач - Миколаївська сільська проти задоволення позову не заперечувала, про що подала заяву та просила про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Третя особа - Вітовська державна нотаріальна контора направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та вирішення справи на розсуд суду.

Зі змісту досліджених письмових доказів суд встановив, що рішенням Миколаївської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області № 5 від 19.10.2006 року у власність ОСОБА_2 була передана спірна земельна ділянка. Рішенням ХІ сесії 5 скликання Миколаївської сільської ради Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області від 14 травня 2007 року № 10, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель в АДРЕСА_1 площею 0,1418 га (а.с. 16-17, 50).

За даними копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Зі змісту матеріалів справи, в тому числі копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 червня 2011 року, ОСОБА_1 , батько якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем майна бабусі - ОСОБА_2 та оформив свої спадкові права з отриманням свідоцтв про право на спадщину щодо житлового будинку за цією ж адресою, а також земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9 - 10). Своє право власності щодо вказаного будинку ОСОБА_1 зареєстрував в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.06.2011 року (а.с. 12).

Підстави, з яких позивач був змушений звернутися до суду із цим позовом підтверджуються письмовим роз`яснення нотаріуса Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області від 09.06.2011 року, згідно якого видати свідоцтво про право на спадщину щодо спірної земельної ділянки немає можливості, оскільки не були надані правовстановлюючі документи спадкодавця щодо цього майна, які б підтверджували її право власності (а.с. 13).

Як слідує з матеріалів справи, на ім`я ОСОБА_2 Державний акт серії ЯГ №605918 щодо спірної земельної ділянки було видано 16 серпня 2007 року (а.с. 22), тобто вже після її смерті, а отже, відповідно до положень ст.25 ЦК України, вказаний документ не може вважатися документом, який би посвідчував право власності спадкодавця щодо цього майна.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 щодо цього майна за її життя не здійснювалась, тобто приватизація не була завершена.

Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Згідно пункту "г" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Відповідно до частини 1 статей 125, 126 ЗК (в редакції, чинній на час відкриття спадщини), право власності на земельну ділянку, виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Законом України Про державну реєстрацію, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі проведення реєстрації таких прав відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку, а право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Земельний Кодекс України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця (іншого відповідного правовстановлюючого документу).

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина 3 статті 116 ЗК), до якої віднесено і отримання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (стаття 40 ЗК).

Отже, щодо земельної ділянки, стосовно якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації, спадкоємець може визнати своє право на завершення цієї процедури (пункт 3.5 роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування ).

Зазначена правова позиція широко застосовується і в практиці Верховного Суду (постанова від 21 березня 2018 року, справа № 623/633/17, постанова від 6 лютого 2018 року, справа № 459/1757/15).

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що у 2007 році ОСОБА_3 на підставі рішення органу місцевого самоврядування набула право на приватизацію земельної ділянки площею 0,1418 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Проте, за життя не отримавши державного акту на землю та не здійснивши державну реєстрацію своїх прав, ОСОБА_3 не завершила приватизацію та не набула право власності на земельну ділянку, однак право на завершення процедури приватизації має її спадкоємець, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ Про судоустрій і статус суддів , суд

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом, а саме: земельної ділянки площею 0,1418 га, розташованої в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4823383201:04:002:0005), цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.5 ст. 268 ЦПК).

Судове рішення складене 06 квітня 2020 року.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.М. Семенова