Ухвала

від 07.04.2020 по справі 607/5839/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07.04.2020 Справа №607/5839/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Сливка Л.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Покровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Мелих Анатолій Іванович про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Українська факторингова компанія подав до суду позов до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Покровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Мелих Анатолій Іванович про звільнення майна з-під арешту.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2020 року вказана позовна заява розподілена для розгляду та 07 квітня 2020 року передана судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи, оскільки особисто знайома із відповідачкою ОСОБА_1 та перебуває із нею у приятельських відносинах.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з вимогами ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно з приписами п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У рішеннях Європейського суду з прав людини Білуха проти України від 09.11.2006, Газета Україна-Центр проти України від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться . Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

З урахуванням наведеного, з метою уникнення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Тернопільського міськрайонного суду Сливки Л.М. та належної довіри сторін до суду, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід у вказаній цивільній справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 36-40 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти самовідвід судді Сливки Любомири Михайлівни у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Покровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Мелих Анатолій Іванович про звільнення майна з-під арешту.

Справу передати в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка