Ухвала

від 06.04.2020 по справі 160/3054/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 квітня 2020 року Справа № 160/3054/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №163 Комбінованого типу" Дніпровської міської ради про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020р. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Комунального закладу освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №163 Комбінованого типу" Дніпровської міської ради та просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме: приміщення електрощитової у будівлі за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Фабрична-Заводська, будинок 3/5, Комунального закладу освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №163 Комбінованого типу" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ - 36641854), до повного усунення порушень;

- встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єкта, а саме: приміщення електрощитової у будівлі за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Фабрична-Заводська, будинок 3/5, Комунального закладу освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №163 Комбінованого типу" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ - 36641854), до повного усунення порушень.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даного адміністративного позову на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір» , ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, ухвалою суду від 23.03.2020р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. за подання даного адміністративного позову до суду у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач отримав ухвалу суду від 23.03.2020р. - 26.03.2020р. у відповідності до вимог ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою представника позивача, наявною в матеріалах справи.

01.04.2020р., на виконання вимог вказаної вище ухвали, засобами поштового зв`язку на адресу суду від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач заявляє клопотання щодо відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору посилаючись на те, що позивач є бюджетною неприбутковою організацією, яка звертається до суду за захистом життя та здоров`я людей; у 2020р. позивача не забезпечено відповідним фінансуванням щодо сплати судового збору та на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №804/2659/18, як на підстави для задоволення зазначених клопотань, а також просить у разі відмови у задоволенні вказаних клопотань продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2020р. щодо сплати судового збору у розмірі встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір" разом з поданою заявою про усунення недоліків позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем вимоги вказаної вище ухвали не виконані, оскільки відповідного документу про сплату судового збору суду позивачем не надано у встановлений судом строк.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин та враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду, даний позов слід повернути позивачеві.

Що стосується заявлення позивачем у заяві щодо усунення недоліків позовної заяви клопотань про відстрочення сплати судового збору, про звільнення від сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, то в цій частині заяви слід відмовити позивачеві, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору за подання заяви на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не звільнене від сплати судового збору при поданні до суду позовів. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена правова позицію узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ «Про судовий збір» , а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного Cуду України від 05.02.2016р. №2.

Судом також враховується і те, що законодавець не вніс позивача до переліку осіб, установ та організацій, які звільняються від сплати судового збору згідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» .

Окрім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду у будь-який необмежений час.

Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб`єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві або звільнення позивача від сплати судового збору з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №804/2659/18 якою задоволено клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з обмеженим фінансуванням державної установи з огляду на те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони у кожному конкретному випадку окремо, зокрема, судом враховуються і заходи, вжиті суб`єктом владних повноважень для можливості виконання, покладених на нього повноважень, у тому числі і вжиття заходів для належного фінансування з метою можливості сплати суб`єктом владних повноважень судового збору при зверненнях такого суб`єкта до суду.

Так, судом також прийнято до уваги і те, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання адміністративних позовів до суду саме законодавчо закріпленими нормами протягом уже більш як три роки, проте жодних доказів на виправлення вказаної ситуації та відповідних звернень до компетентних органів позивачем не надано.

При цьому, слід зазначити, що згідно ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р., суд враховує висновки щодо застосування норм права Верховного Суду України, які викладені лише у його постановах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотань позивача про відстрочення йому сплати судового збору або звільнення його від сплати судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом у поданій заяві про усунення недоліків, які фактично не були усунуті позивачем у спосіб, що встановлений ухвалою суду від 23.03.2020р.

Щодо заявленого клопотання позивача про продовження процесуального строку для усунення недоліків даного позову, то судом воно не приймається до уваги, оскільки позивачеві було надано достатньо часу для усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 23.03.2020р., проте жодних доказів виконання вимог ухвали суду не надано, а також у вказаній вище заяві відсутні будь-які посилання на докази, які б свідчили про те, що позивач зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі та у певний строк.

При цьому, судом враховується і те, що у відповідності до вимог ст.129 Конституції України та ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків адміністративного позову призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

При цьому, згідно до ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати адміністративний позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такого позову, в тому числі і щодо оплати судового збору.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Враховуючи наведене, та те, що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову у спосіб зазначений в ухвалі суду від 23.03.2020р., суд приходить до висновку, що даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст.133, п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору, про звільнення від сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви - відмовити.

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №163 Комбінованого типу" Дніпровської міської ради про застосування заходів реагування - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва