Ухвала

від 06.04.2020 по справі 160/3576/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 квітня 2020 року Справа №160/3576/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу "Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області" про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ :

31.03.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Комунального закладу "Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області" та просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єктів, а саме: будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 31 Комунального закладу "Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області" (код ЄДРПОУ - 26462436), до повного усунення порушень;

- встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єктів, а саме: будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 31 Комунального закладу "Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області" (код ЄДРПОУ - 26462436), до повного усунення порушень.

Одночасно у позові позивач заявляє клопотання щодо відстрочення сплати судового збору на підставі того, що позивач є бюджетною неприбутковою організацією, яка звертається до суду за захистом життя та здоров`я людей, утримується за рахунок коштів Державного бюджету та позивачу кошторисом видатки по загальному фонду державного бюджету (сплату судового збору) не були передбачені. Окрім того, позивач посилається і на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14 за якою клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з обмеженим фінансуванням державної установи було задоволено.

Розглянувши заявлене клопотання, вивчивши надані докази на його підтвердження та наведені у клопотанні обґрунтування, суд не находить підстав для його задоволення та відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору за подання заяви на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не звільнене від сплати судового збору при поданні до суду позовів. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена правова позицію узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ «Про судовий збір» , а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного Cуду України від 05.02.2016р. №2.

Окрім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду у будь-який необмежений час.

Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання цього позову, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб`єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14 якою задоволено клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з обмеженим фінансуванням державної установи з огляду на те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони у кожному конкретному випадку окремо, зокрема, судом враховуються і заходи, вжиті суб`єктом владних повноважень для можливості виконання, покладених на нього повноважень, у тому числі і вжиття заходів для належного фінансування з метою можливості сплати суб`єктом владних повноважень судового збору при зверненнях такого суб`єкта до суду.

При цьому, слід зазначити, що згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р., суд враховує висновки щодо застосування норм права Верховного Суду України, які викладені лише у його постановах.

Так, судом також прийнято до уваги і те, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання адміністративних позовів до суду саме законодавчо закріпленими нормами протягом уже більш як двох років, проте жодних доказів на виправлення вказаної ситуації та відповідних звернень до компетентних органів позивачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір» , ст.ст. 133, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу "Загальноосвітній ліцей м. Покров Дніпропетровської області" про застосування заходів реагування - відмовити.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва