Рішення

від 07.04.2020 по справі 240/1210/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/1210/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати його неповнолітній доньці - ОСОБА_2 з 01.08.2019 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області провести неповнолітній ОСОБА_2 з 01.08.2019 по 31.01.2020 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 липня 2018 року Конституційний Суду України прийняв рішення №6-р/2018, яким підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на зазначене позивач вказує, що його неповнолітня донька ОСОБА_2 має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки вона є дитиною, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в селі Осни Лугинського району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Разом з тим, відповідач відмовив його неповнолітній доньці у нарахування та виплаті вказаної соціальної допомоги у зв`язку відсутністю в Державному бюджеті України коштів, передбачених на відповідні виплати.

Позивач вважає бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо невиплати його неповнолітній доньці ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, протиправною, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/1210/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами 20 лютого 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, та отримано відповідачем 25 лютого 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду (а.с.15).

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи підтверджується та не заперечується сторонами, що неповнолітня дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Крім того, неповнолітня ОСОБА_2 разом із своїм батьком проживає в селі Осни Лугинського району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідачем не заперечується, що виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неповнолітній ОСОБА_2 не здійснювалась на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено статтю 37 із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, 17 липня 2018 року Конституційним Судом України було прийнято рішення №6-р/2018, яким підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, починаючи з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З метою реалізації свого права своєї неповнолітньої доньки на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач 07.02.2020 звернувся із відповідною заявою до відповідача.

Однак у відповідь на свою заяву позивач отримав лист від 07.02.2020 №299, в якому відповідач повідомив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не було передбачено видатки за відновленими рішенням Конституційного суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому надання пільг, передбачених в тому числі статтею 37 зазначеного Закону, буде відновлено після внесення змін до Державного бюджету України (а.с.9).

Позивач вважає, що його неповнолітній донці ОСОБА_2 з 01.08.2019 протиправно не виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на розгляді у Верховному Суді перебувала зразкова адміністративна справа №240/4946/18 (провадження №Пз/9901/56/18) за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Верховним Судом 21 січня 2019 року було прийнято рішення у зразковій справі №240/4946/18 (провадження №Пз/9901/56/18), частково змінене постановою Великої Палати Верховного Суду від постанові від 11 грудня 2019 року.

Ухвалюючи вказане рішення Верховний Суд, зазначив, що ознаками типової справи є:

1) позивач: особа, яка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106;

2) відповідач: Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач;

3) предмет спору: нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Таким чином, враховуючи предмет спору у даній справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що дана адміністративна справа є типовою справою по відношенню до зразкової справи №240/4946/18 (провадження №Пз/9901/56/18).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в даній справі, суд враховує висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду зразкової справи №240/4946/18 (провадження №Пз/9901/56/18) та зазначає наступне.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Положеннями статті 37 цього Закону (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) було передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст статті 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Водночас, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Зазначене свідчить, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Згідно висновків Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в редакції від 09.07.2007), при цьому, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Неповнолітня донька позивача - ОСОБА_2 має статус дитини потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 вона має право на отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з тим, відповідач до суду не надав доказів виплатити неповнолітній доньці позивача - ОСОБА_2 в спірний період щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що свідчить про його протиправну бездіяльність.

При цьому, оскільки допущене відповідачем порушення прав неповнолітньої ОСОБА_2 на отримання щомісячної допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є триваючим, то право неповнолітньої на таку допомогу не обмежується 31.01.2020, як на це вказує позивач у позовній заяві.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 є обгрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати позивачу на його неповнолітню доньку щомісячної грошової допомоги та зобов`язання відповідача провести законному представнику ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з 01 серпня 2019 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 .

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Червона Гірка, 21, смт. Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301; код ЄДРПОУ 03192595) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на його неповнолітню дитину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01 серпня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Червона Гірка, 21, смт.Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301; код ЄДРПОУ 03192595) провести з 01 серпня 2019 року ненарахування та невиплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на його неповнолітню дитину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович