Ухвала

від 08.04.2020 по справі 280/4923/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4923/19

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Олефіренко Н.А. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ ЕНЕРГОБУД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ ЕНЕРГОБУД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, 10.12.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19 повернуто заявнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

17.02.2020 року Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області повторно звернулось з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19 повернуто з підстав п.1 ч. 4 ст. 298 КАС України.

13.03.2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно звернулось апеляційною скаргою, при цьому надав платіжне доручення № 65 від 20.12.2019 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Матеріалами справи встановлено, що рішення суду першої інстанції прийнято 11.11.2019 року у порядку спрощеного позовного провадження, копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 02.12.2019 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду лише 13.03.2020 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 295КАС України.

Порушуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає, що вперше апеляційна скаргу була подана в межах процесуального строку встановленого КАС України, проте ухвалою суду апеляційної інстанції повернута у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. Отже на час подання апеляційної скарги вперше апелянт не мав змоги сплатити судовий збір у розмірі визначеному судом апеляційної інстанції, повторна апеляційна скарга судом апеляційної інстанції була повернута апелянту у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Розглянувши наведені доводи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач є суб`єктивними та пов`язані з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу та фінансування витрат на оплату судового збору, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Крім того, підписання апеляційної скарги особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку і, як наслідок, повернення зазначеної скарги, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Таким чином, зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 296, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19, наведені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 в адміністративній справі № 280/4923/19 залишити без руху.

Запропонувати апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Олефіренко