Постанова

від 24.02.2020 по справі 914/2381/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 914/2381/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 23.07.2019 (повний текст складено 05.08.2019)

у справі № 914/2381/18 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

до Львівської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Санаторію "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА №639/0/5-18 від 27.06.2018.

Позов мотивовано тим, що оспорюваним рішенням відповідача, яким третій особі на стороні відповідача передано у постійне користування дві земельні ділянки, порушено право позивача на користування спірними земельними ділянками, які згідно державного акту серії Б №040956 перебувають у останнього на праві постійного користування. Водночас жодної відмови від права користування земельними ділянками від позивача не надавалось, а вилучень згідно чинного законодавства не проводилось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 справу №914/2381/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА № 639/0/5-18 від 27.06.2018 р. передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/14 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби передано нерухому майно - нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) по вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині Львівської області. Відтак, враховуючи положення частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України та встановлений нею принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований, до третьої особи-1 на підставі розпорядження уповноваженого органу державної влади перейшло право користування спірною земельною ділянкою, при цьому таке право позивача припинено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, спірні земельні ділянки на підставі державного акту серії Б №040956 перебувають у останнього на праві постійного користування. Апелянт також зазначив, що оскільки слова «бессрочное и бесплатное», які дублюються російською мовою не закреслені, тому земельну ділянку позивачу передано саме у постійне користування. Водночас жодної відмови від права користування земельними ділянками від позивача не надавалось, а вилучень згідно чинного законодавства не проводилось.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернуло увагу на те, що земельні ділянки не передавались розпорядженням Кабінету Міністрів України, оскільки санаторний корпус А-7 не є цілісним майновим комплексом. У зв`язку з чим, на думку позивача, третя особа-1 має право користуватись лише земельною ділянкою, що розташована під санаторним корпусом А-7 та частиною земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги та заперечень проти пояснень відповідачів

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив, у якому Львівська обласна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Так, за доводами відповідача на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" та ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» нерухоме майно, нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Пролісковій у м. Моршин Львівської області. Відтак, відповідач вважає, що позивач без належної правової підстави з 1993 року по 2014 рік користувався не лише спірними земельними ділянками, а й санаторним корпусом

Із поданою апеляційною скаргою також не погодилась тертя особа-1, яка у своїх поясненнях просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Третя особа-1 зазначає, що Львівською ОДА рішення №639/0/5-18 від 27.06.2018 прийнято правомірно, в межах повноважень та відповідно до п. а) ч.2 ст. 92, п. е) ст. 14 Земельного кодексу України здійснено розпорядження земельними ділянками, які перебувають у державній власності.

У відзиві на апеляційну скаргу, Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) вважає доводи, наведені у ній, безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин справи та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з тим, третя особа-2 також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації Про надання в постійне користування земельних ділянок №639/0/5/18 від 27.06.2018:

1.Затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості):

1.1 площею 7,7653 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0051, КВЦПЗ 06.01), що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул.. Проліскова, 8, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для обслуговування будівель санаторію Моршин-Прикордонник);

1.2 площею 5,1030 (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

2. Припинено ТзОВ Санаторій для дітей з батьками Пролісок право користування земельними ділянками, зазначеними у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження.

3. Надано Адміністрації Державної прикордонної служби України в постійне користування земельні ділянки, зазначені у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження.

Позивач не погоджується із зазначеним розпорядженням, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання його незаконним та скасування.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" посилається на такі обставини.

Розпорядженням представника Президента України № 620 від 15 грудня 1992 року зареєстровано Положення організації орендарів в смт. Моршин санаторію Пролісок.

На підставі рішення № 98 від 20.07.1993 Виконавчого комітету Моршинської селищної ради санаторію Пролісок було видано державний акт на право користування землею серія Б № 040956 від 1993 року. Санаторій для дітей з батьками Пролісок користується безстроково земельною ділянкою площею 16,65 га. Земля надана для оздоровчих цілей та перебуває у державній власності. Зазначений Державний акт серія Б № 040956 зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 4.

Згодом, орендне підприємство Санаторій Пролісок розпорядженням голови Стрийської районної державної адміністрації № 768 від 27.12.2002 р. було перереєстровано з ТзОВ Санаторій для дітей з батьками Пролісок. Зі сторони позивача, як землекористувача, за весь період користування земельною ділянкою було дотримано вимоги земельного законодавства, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.06.2007, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.05.2013, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.03.2017.

Перша спірна земельна ділянка, що передана у постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України площею 7,7653 га (кадастровий номер -610700000:01006:0051) зображена на плані державного акту на право користування землею серія Б № 040956, виданого у 1993 році під назвою Ділянка № 1. Згідно державного акту серія Б № 040956 від 1993 р. площа земельної ділянки, що надана в користування становить 11, 45 га. Саме частина 7,7653 га перебуває в межах даної земельної ділянки №1. Проте, відповідно до довідки № 19-1305-0.7-1734/2-17 від 01.08.2017, виданої Відділом у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про правовий статус земельної ділянки визначено, що земельна ділянка державної власності площею 6,9561 га перебуває у землекористувача ТзОВ Санаторій для дітей з батьками Пролісок на підставі Державного акту серія Б № 040956 від 1993 року. Місце розташування земельної ділянки є в межах населеного пункту, м. Моршин, вул. Проліскова, 10. Даній земельній ділянці площею 6,9561 відповідно до довідки № 414 від 18.03.2005 був присвоєний кадастровий номер 4625350100:01:006:0199, проте станом на сьогодні відомості про зазначену земельну ділянку у Публічній кадастровій карті України відсутні.

Друга спірна земельна ділянка, що передана у постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100) зображена на плані державного акту на право користування землею серія Б № 040956, виданого у 1993 році під назвою Ділянка № 2. Площа даної ділянки відповідно до державного акту серія Б № 040956 становить 5,2000 га. Відповідно до довідки № 19-1305-0.7-1735/2-17 від 01.08.2017, виданої Відділом у Стрийському районі Головного управління Дергеокадастру у Львівській області, про правовий статус земельної ділянки визначено, що землекористувачем земельної ділянки державної власності площею 5,200 га є ТзОВ Санаторій для дітей з батьками Пролісок на підставі Державного акту серія Б № 040956 від 1993 року, а також зазначено те, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради. Спірна ділянка площею 5,1030 га має такий же кадастровий номер, який одержала земельна ділянка площею 5,2 га, що підтверджується довідкою № 22/1 від 17.01.2007.

Позивач також стверджує, що ним добровільна відмова від права користування земельною ділянкою не надавалась, у встановленому законом порядку (ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України) спірні земельні ділянки не вилучалась із користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", у зв`язку з чим порушено право позивача на користування земельними ділянками, а також свердловинами №1е, 2е, 3е, 4е та човновою станцією, доступ до якої обмежено.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням представника Президента України № 620 від 15 грудня 1992 року зареєстровано Положення організації орендарів в смт. Моршин, зокрема, санаторію Пролісок.

20.02.1992 рішенням Стрийської міської ради народних депутатів виконавчого комітету Про реєстрацію статутів установ курорту Моршин №122 зареєстровано статут колективного орендного підприємства Пролісок, в якому зазначено орендне підприємство санаторій Пролісок.

Рішенням Виконавчого комітету Моршинської селищної ради народних депутатів Львівської області №98 від 20.07.1993 вирішено видати державні акти на право користування землею, зокрема санаторію Пролісок - площею 16,65 га.

На підставі вищезазначеного рішення Виконавчого комітету Моршинської селищної ради видано санаторію для дітей з батьками Пролісок державний акт Б № 040956 від 1993 року на право користування 16,65 га землі . Земля видана для оздоровчих цілей.

20.02.2002 укладено установчий договір з метою створення Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок, відповідно до пункту 1.3. якого товариство є правонаступником майнових та інших прав і обов`язків Орендного підприємства Санаторій Пролісок.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі №5015/2805/12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2017, визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області. Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, ідент. код 20772638) та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідент. код 02583780) нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

У вищезазначених рішеннях встановлено, що нерухоме майно: нежитлову будівлю санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області збудовано за загальносоюзні кошти відповідно до рішення центрального органу загальносоюзного значення (ВЦРПС). Право власності на вказаний санаторний корпус не зареєстровано за жодною юридичною чи фізичною особами, а тому відповідно до норм Закону України Про власність, постанови Верховної ради України від 04.02.1994 Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР спірна нежитлова будівля є державною власністю, уповноваженим органом управління якою є Фонд державного майна України.

В подальшому, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби №376-р від 07.06.2017 нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул.. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівлю - санаторний корпус (літера А-7), об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 405479646107) за адресою: Львівська область, м. Моршин, вулиця Проліскова, 8 зареєстровано за Адміністрацією Державної прикордонної служби, форма власності: державна, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі серія та номер: б/н, виданий 27.06.2017, видавник: Державна прикордонна служба України, розпорядження, серія та номер: 376-р, виданий 07.06.2017, видавник: Кабінет Міністрів України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та ч.2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Відповідно до пункту е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Як вже зазначалось, позивачу надані земельні ділянки для оздоровчих цілей розміром 16,65 га на підставі державного акту 1993 року.

Водночас, слід звернути увагу на те, що у вищезазначеному акті слово безстроково закреслено.

Разом з тим, апелянт посилається на те, що оскільки слова «бессрочное и бесплатное», які дублюються російською мовою не закреслені, тому земельну ділянку позивачу передано у постійне користування. Дані доводи колегія суддів вважає безпідставними оскільки по всьому тексту виправлення вносились виключно у текст, викладений української мовою. За доводами самого апелянта на момент видачі даного акту у Моршинської селищної ради народних депутатів Львівської області не було іншого бланку.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено повноваження, зокрема, органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, частиною 5 вказаної статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відтак, згідно з пунктами 1.1, 1.2, 2, 3 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 639/0/5-18 від 27.06.2018 Про надання в постійне користування земельних ділянок припинено право користування позивача та надано в постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби земельні ділянки площею 7,7653 га та 5,1030 га, КВЦПЗ- 06.01.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що розділ 06 (секція Б) - це землі оздоровчого призначення; підрозділ 01 - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Тобто, земельні ділянки передані без зміни цільового призначення.

Аналогічно, санаторний корпус А-7 передано Адміністрації Державної прикордонної служби України із збереженням медичного профілю як оздоровчого закладу матері й дитини (встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року по справі № 826/14557/17).

Передача Адміністрації Державної прикордонної служби України цілісного майнового комплексу також підтверджується актом приймання-передачі від 27.06.2017, затвердженого Головою Державної прикордонної служби 29.06.2017, відповідно до якого до складу нерухомого майна, що передається належать нежитлова будівля санаторний корпус цілорічного використання з ліжковим фондом 502 ліжка, «А-7», загальною площею 14479,6 кв.м. (реєстраційний номер 405479646107), що знаходиться за адресою: Львівська область. М. Моршин, вул. Проліскова, 8.

Отже, загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою дотриманий, враховуючи те, що позивач перестав користуватись нерухомим майном (спорудою) та таке право перейшло до нового власника, право постійного користування відповідно теж передано на підставі рішення уповноваженого органу державної влади.

Викладеним спростовуються доводи позивача про те, що санаторний корпус не є цілісним майновим комплексом.

За викладених обставин відмова позивача як користувача спірною земельною ділянкою на підставі державного акта 1993 року не є необхідною.

Позивач у позовній заяві також посилається на п.б) статті 141, ч.1 ст.149 та ч.2 ст.142 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначені посилання позивача, в частині вилучення для суспільних потреб не відноситься до правовідносин, які склались в даному предметі спору, оскільки механізм і підстави вилучення земельних ділянок для суспільних потреб чітко регламентований Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Як вірно вказано судом першої інстанції, у даному спорі предметом є повноваження і підстави надання земельних ділянок Адміністрації Держприкордонслужби України.

Для забезпечення діяльності санаторію Моршин-Прикордонник (військова частина 1565) Державної прикордонної служби України керівництво санаторію звернулося на адресу Голови Львівської обласної державної адміністрації щодо розгляду питання про надання дозволу Адміністрації Державної прикордонної служби України на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності до вимог чинного законодавства.

За результатами такого звернення, розпорядженням Львівської ОДА від 14.05.2018 за № 435/0/5-18 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Адміністрації Державної прикордонної служби України надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 7,7653 га, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Проліскова, 8 і орієнтовною площею 5,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

В подальшому, було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 7,7653 га і 5,1030 га та отримано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відповідно до яких, земельній ділянці площею 7,7653 га, що розташована за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Проліскова, 8, присвоєний кадастровий номер 4610700000:01:006:0051, а земельній ділянці площею 5,1030 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, присвоєний кадастровий номер 4625384000:02:000:0100.

З метою отримання у користування земельних ділянок площею 7,7653 га і 5,1030 га із земель державної власності у відповідності до ч. 2 ст. 123 ЗК України керівництво санаторію Моршин-Прикордонник звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначених земельних ділянок.

В свою чергу, у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України Львівською обласною державною адміністрацією в межах своїх повноважень розпорядженням Голови Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 року №639/0/5-18 Про надання в постійне користування земельних ділянок для обслуговування санаторію Моршин-Прикордонник (санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, за адресою: Львівська область, м Моршин, вул. Проліскова, 8) Адміністрації Державної прикордонної служби України надано в постійне користування земельні ділянки площею 7,7653 га кадастровий номер 4610700000:01006:0051 та 5,1030 га кадастровий номер 4625384000:02:000:0100.

Крім того, в матеріалах справи відсутні технічна документація із землеустрою на земельну ділянку згідно державного акту на право користування землею серія Б№040956 від 1993 року по вул.. Пролісковій, 10 в м. Моршин.

Стосовно розміщення свердловин та човникової станції слід зазначити, що позивачем не надано належних доказів розміщення на території земельних ділянок даних об`єктів, а надано виключно свідоцтво про реєстрацію човникової станції, що зареєстрована на Пролісковій 10, та паспорт свердловин, які теж не підтверджують їх місцезнаходження на спірних земельних ділянках.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття спірного розпорядження позивач не використовував свердловини.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації Про надання в постійне користування земельних ділянок №639/0/5/18 від 27.06.2018 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/14 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Оскільки, у позові відмовлено, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» залишено без задоволення, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 286, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/14 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 914/2381/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 07.04.2020.

Головуючий суддяА.І. Тищенко

СуддіЮ.Б. Михальська

І.М. Скрипка