Постанова

від 06.04.2020 по справі 905/1779/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. Справа № 905/1779/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ Донецької області (вх. № 430 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 по справі № 905/1779/19 (суддя Кротінова О.В.; повний текст рішення складено 08.01.2020 )

за позовом Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Слов`янськтепломережа , м.Слов`янськ Донецької області (ЄДРПОУ 05540965),

до Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 00191678),

про стягнення 1173108,24 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ Донецької області в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Слов`янськтепломережа , м.Слов`янськ Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №2119/12 від 28.08.2019 до Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь Донецької області про стягнення 1173108,24 грн., у тому числі:

-суми фактичних збитків у розмірі 1122288,55 грн. на підставі умов договору про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станції №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015;

-інфляційних втрат - 33939,24 грн. та 3% річних - 16880,45 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Також позивач просив покласти понесені ним витрати по сплаті судового збору на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на укладання договору про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станцій №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 із відповідачем, невиконання останнім за ним зобов`язань з компенсації збитків, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1122288,55 грн., у т.ч. ПДВ, та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 по справі № 905/1779/19 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що: - з наданих позивачем пояснень обґрунтування розрахунку суми фактичних збитків від господарської діяльності за кожною статтею витрат та доданих до цих пояснень документів неможливо встановити дійсність показників, визначених у розрахунку; - позивачем не доведено факт понесення позивачем витрат у перелічених сумах саме за об`єктом згідно договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015; - позивачем не обґрунтовано нарахування податку на додану вартість на суму нарахованих витрат, зокрема, в частині статей фонд оплати праці , єдиний соціальний внесок , екологічний податок , адміністративні витрати , лікарняні 5 днів за рахунок підприємства фонд оплати праці , лікарняні 5 днів за рахунок підприємства єдиний соціальний внесок ; - подані позивачем пояснення про базу оподаткування не роз`яснюють підстави оподаткування податком на додану вартість вказані статті витрат; - позивачем не доведено заявленого до стягнення розміру витрат, пов`язаних з оперативним управлінням газової котельної та тепломереж за договором про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станції №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015.

Водночас, оскільки позивачем не доведено правомірність заявленого до стягнення розміру відшкодування витрат від господарської діяльності на переданому об`єкті за Договором №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, тому суд першої інстанції визначився, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права (статей 14, 73, 74, 76, 79, 236-238 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування норм матеріального права (п.п. а , б ст. 185.1 ст. 185, п. 180.1, ст. 196 Податкового кодексу України), неповне з`ясування судом обставин спору, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 по справі № 905/1779/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив зокрема про те, що судом першої інстанції не вчинено всіх необхідних заходів для з`ясування розміру нарахованих збитків від господарської діяльності, не досліджено наявні у справі докази щодо розрахунку фактичних збитків та їх документальне підтвердження. Окремо позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на судову практику з аналогічного спору по справі № 905/1778/19, в якій позовні вимоги ОКП Донецьктеплокомуненерго до КП Компанія Вода Донбасу про стягнення фактичних збитків були задоволені і дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 для розгляду справи № 905/1779/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 905/1779/19; відповідачу надано строк до 21.02.2020 (включно) для подачі суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу позивача; справу № 905/1779/19 призначено до апеляційного розгляду на 03.03.2020 об 11:30 год.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав та участь свого представника у судовому засіданні 03.03.2020 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у справі рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102231099548. Про причини неможливості прибуття свого представника у судове засідання 03.03.2020 відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Уповноважені представники позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні 03.03.2020, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 у справі № 905/1779/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні 03.03.2020 оголошено перерву до 11:30 год. 06.04.2020. Учасників справи викликано в судове засідання з належним чином оформленими повноваженнями. Зобов`язано учасників справи у випадку неможливості прибуття їх представників в судове засідання письмово повідомити про це суд, із зазначенням причини неможливості прибуття. Сторонам роз`яснено, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи.

19.03.2020 судом від Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь Донецької області одержано клопотання (вх. № 2786), в якому відповідач, посилаючись на введення в Україні карантину відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , просить розглянути дану справу без участі його представника.

19.03.2020 Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу , м.Маріуполь Донецької області надало суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2787).

У судове засідання 06.04.2020 позивач свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії та те, що явка учасників справи в суд апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

На початку розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про залишення наданого відповідачем відзиву на апеляційну скаргу вх. № 2786 від 19.03.2020 без розгляду на підставі частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України, як такий, що був наданий відповідачем поза межами підготовки справи до розгляду, без обґрунтування поважності причин пропуску строку подання, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно пункту 4 частини другої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відзив на апеляційну скаргу має містити у разі необхідності - клопотання особи, що подає відзив на апеляційну скаргу.

В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відповідачу було надано строк до 21.02.2020 для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному статтею 263 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 05.02.2020 отримано відповідачем 11.02.2020 (поштове відправлення № 6102231099548).

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, строки, встановлені судом для подачі відзиву, можуть бути продовжені за заявою учасника поданої до закінчення такого строку.

Однак доказів звернення до Східного апеляційного господарського суду із заявою про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Згідно з частиною другою статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

28.12.2015 між Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу (Передаюча сторона), Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго (Приймаюча сторона) та Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго Слов`янськтепломережа (Експлуатуюча організація) укладено Договір №26/12/9/19-15-202 про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станції №2 м. Слов`янськ (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Передаюча сторона передає, а Приймаюча сторона приймає в оперативне управління Експлуатуючої організації газову котельню, згідно Додатку №1, розташовану за адресою: Промзона, сел. Донецьке, Слов`янського району, територія фільтрувальної станції №2 (далі - Об`єкт), що знаходиться на балансі Передаючої сторони, в межах балансової приналежності інженерних мереж та комунікацій переданих об`єктів, згідно Додатку №3 до даного Договору (том 1 аркуші справи 12-13).

Додатком №1 до Договору сторони погодили Перелік об`єктів, що підлягають передачі в оперативне управління ОКП Донецьктеплокомуненерго , а саме: котельня за адресою сел. Донецьке, Слов`янського району, Слов`янського РПУ КП Компанія Вода Донбасу , тип котлів - Факел-Г у кількості - 6, вид палива - газ, устан. потужність - 5,16 МВт, протяж.тепл. мереж, км - 1,999 км (том 1 аркуш справи 14).

Додатком №2 до Договору сторони погодили - Перелік майна котельні №2 СФС №2, Додатком №3 - Межі поділу балансової приналежності інженерних мереж та комунікацій переданих об`єктів (том 1 аркуші справи 15-16).

Згідно пункту 1.2. Договору приймання об`єкта в оперативне управління здійснюється трьохсторонньою комісією, яка складається із представників сторін, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що об`єкт вважається переданим в оперативне управління з моменту підписання всіма сторонами акту приймання-передачі в оперативне управління.

Згідно Акту приймання-передачі №2 від 28.12.2015 обумовлений даним Договором об`єкт передано відповідачем позивачу (том 1 аркуш справи 17).

Згідно пункту 2.1.5. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 12.04.2017) Передаюча сторона компенсує Приймаючій стороні фактично понесені збитки, розраховані за підсумками господарської діяльності і зведеного балансу за переданим Об`єктом за календарний рік згідно виконаного експлуатаційною організацією розрахунку збитків від послуг теплопостачання за підсумками звітного року з їх обґрунтуванням та додаванням підтверджуючих документів, та виставленого рахунку. Компенсацію Передаюча сторона здійснює по закінченню року протягом 15 днів з моменту виставлення рахунку. У разі відсутності грошових коштів у Передаючої сторони розрахунки за фактичні збитки проводяться іншими способами, передбаченими діючим законодавством. Даною Додатковою угодою сторонами виключено пункти 2.2.4. та 2.3.7. Договору.

Відповідно до пункту 2.3. Договору Експлуатуюча організація зобов`язується, зокрема: укласти договір із споживачем на поставку теплової енергії (пункт 2.3.1.); проводити нарахування за відпущену теплову енергію по затвердженим тарифам і самостійно здійснювати збір платежів (пункт 2.3.2.); вести бухгалтерський облік доходів і видатків від діяльності переданого Об`єкта (пункт 2.3.3.); на час дії даного Договору приймати робітників для обслуговування об`єктів оперативного управління по строковим трудовим договорам, згідно штатного розпису (пункт 2.3.4.); забезпечувати справний технічний стан обладнання об`єкта оперативного управління, збереження і експлуатацію в межах балансової належності інженерних мереж і комунікацій, виконувати поточний ремонт на об`єкті для забезпечення його безаварійної роботи протягом дії даного договору (пункт 2.3.5.); укладати договори на поставку енергоносіїв (пункт 2.3.6.); експлуатаційна організація не несе відповідальності по зобов`язанням передаючої сторони (пункт 2.3.8.); всі зобов`язання експлуатаційної організації по даному договору припиняються з моменту припинення дії даного договору (пункт 2.3.9.).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 3.3. Договору у випадку порушення Передаючою організацією своїх зобов`язань (згідно пункту 2.1.), в результаті чого Приймаюча сторона і Експлуатаційна організація несуть збитки, Передаюча сторона компенсує ці збитки в повному обсязі.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 15.04.2016 (пункт 7.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 14.04.2016 до Договору сторонами змінено строк дії останнього та визначено його до 15.04.2017.

Згідно внесених змін Додатковою угодою №2 до пункту 7.1. Договору строк його дії визначено до 15.04.2018. При цьому сторони погодили, що у разі якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення або перегляд, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. У разі прийняття органом управління (Донецькою обласною радою, Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією) рішення (розпорядження) про припинення права оперативного управління котельною за договором №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 договір вважається розірваним з дати, зазначеної у відповідному рішенні (розпорядженні).

Доказів припинення або розірвання вказаного договору суду не представлено, а отже договір №26/12/9/19-15-202 про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станцій №2 м. Слов`янськ є чинним та таким, що породжує права та кореспондуючи обов`язки для кожної із його сторін.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 175 цього Кодексу, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

У статтях 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

На виконання пункту 2.3.7. Договору позивач передав відповідачу рахунок на оплату №2/3 від 08.02.2019 фактичних збитків по котельній №43 СФС №2 ВО Слов`янськтепломережа, яка знаходиться в оперативному управлінні згідно договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 за 2018 рік на суму 1122288,55 грн., з урахуванням податку на додану вартість у сумі 187048,09 грн., та розрахунок збитків котельні №43 СФС №2 ВО Слов`янськтепломережа (том 1 аркуші справи 20-21).

Претензією №011/1527 від 20.05.2019 позивач, беручи до уваги, що станом на 20.05.2019, відповідачем не проведена компенсація за фактичні понесені збитки від господарської діяльності, згідно виставленого рахунку на суму 1122288,55 грн., звернувся до відповідача з проханням перерахувати вказану суму на його рахунок (том 1 аркуші справи 22-23).

У відповіді №5.05/1058 від 19.06.2019 на претензію відповідач із посиланням на пункт 2.1.5. Договору у редакції додаткової угоди №2 від 12.04.2017 до нього вказав на порушення умов договору позивачем, оскільки позивач не надав розрахунку фактично понесених збитків від теплопостачання з їх обґрунтуванням та не представив разом із рахунком первинних документів, які підтверджують здійсненні нарахування (актів приймання-передавання, застосування тарифів за умовами укладених договорів, тощо), тому відповідач не може перевірити здійснені нарахування та прийняти на себе відповідні зобов`язання (том 1 аркуш справи 50).

На дану відповідь позивачем із супровідним листом №011/2121 від 26.06.2019 направлено відповідачу копію рахунку №2/3 від 08.02.2019 та розрахунок фактичних збитків за 2018 рік (том 1 аркуш справи 51).

Відповідачем вказаний рахунок не сплачено.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем грошових зобов`язань по Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 стали підставою для звернення ОКП Донецьктеплокомуненерго в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Слов`янськтепломережа до Господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача суми фактичних збитків у розмірі 1122288,55 грн., інфляційних втрат в сумі 33939,24 грн. та 3% річних у сумі 16880,45 грн. за період прострочення лютий-вересень 2019 року.

На підтвердження обставин заявленого позову ОКП Донецьктеплокомуненерго надало до позовної заяви, зокрема, розрахунок суми заборгованості за період з січня по грудень 2018 року відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №2 від 12.04.2017 до Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з лютого по вересень 2019 року відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №2 від 12.04.2017 до Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, розрахунок заборгованості з урахуванням 3% річних за період з 15 лютого 2019 по 01 вересня 2019 відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №2 від 12.04.2017 до Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, а також у копіях: договір про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станції №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, із додатками №1, №2, №3 та додатковими угодами №1 від 14.04.2016, №2 від 12.04.2017 до нього, акт приймання-передачі №2 від 28.12.2015, рахунок на оплату №2/3 від 08.02.2019 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в якості доказу направлення останнього, претензію №011/1527 від 20.05.2019 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з фіскальним чеком ПН 215600426655 в якості доказу направлення останньої, розрахунок збитків котельні №43 СФС №2 ВО Слов`янськтепломережа, яка знаходиться в оперативному управлінні згідно Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, за 2018 рік.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що позивач не надав йому розрахунок фактично понесених збитків з їх обґрунтуванням та доданням первинних документів, які підтверджують здійсненні нарахування, а доданий до позову розрахунок витрат містить в собі помісячні загальні обсяги витрат та нарахування за 2018 рік без їх відповідного обґрунтування та без додання підтверджуючих документів.

У відповідь на це позивач зазначив про те, що у відповідача відсутні жодні правові підстави для ухилення від виконання обов`язків за Договором, а розрахунок збитків містить найменування статей витрат та детальний опис нарахування кожної з них, що і є їх документальним підтвердженням; данні вказані по витратам у натуральних показниках за цінами у грошовій формі, інші понесені витрати при оперативному управлінні котельні, нараховані доходи та підсумок (доходи нараховані мінус фактичні витрати за всіма статтями); понесені витрати не покривались нарахованими доходами, тому фінансовий результат був від`ємним, що і є збитком від послуг теплопостачання на який виставлявся рахунок.

Також позивач надав до справи пояснення обґрунтування розрахунку суми фактичних збитків від господарської діяльності за кожною статтею витрат та копії підтверджуючих документів до них, згідно пункту 2.1.5. Договору № 26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 та інші документи в підтвердження своєї правової позиції по справі (том 1 аркуші справи 89-215, том 2 аркуші справи 1-68), зокрема: розрахунок збитків по кот.№43 р. за 2018 рік, пояснення по розрахунку витрат стаття Газ по кот. №43; пояснення по розрахунку витрат стаття Матеріали , Екологічний податок , Накладні витрати , Адміністративні витрати , загальновиробничі витрати по котельні № 43 за 2018 рік, пояснення по розрахунку витрат стаття Фонд оплати праці ССВ по кот. №43 за 2018 рік; пояснення по розрахунку витрат стаття Вода по кот. №43 за 2018 рік; копію довідки про нарахування за теплову енергію по кот. № 43 КП Компанія Вода Донбасу ; копії Актів № 210 приймання-передачі розподілу природного газу від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018, від 01.05.2018 від 01.11.2018, від 01.12.2018, від 01.01.2019; копії витрат за статтею витрати Газ по кот. №43 за січень 2018р., лютий 2018р.. березень 2018р., квітень 2018р., листопад 2018р., грудень 2018р.; копії довідок ПТО Реалізація по котельням за січень 2018р., лютий 2018р.. березень 2018р., квітень 2018р., листопад 2018р., грудень 2018р.; копії довідок ПТО Данні для надання рахунку балансоотримувачам по кот. №43 за січень 2018р., лютий 2018р., березень 2018р., квітень 2018р., травень 2018р.. червень 2018р.. липень 2018р., серпень 2018р., вересень, 2018р., жовтень 2018р., листопад 2018р.. грудень 2018р.; копію договору № 1712000190 від 12.12.2017 на транспортування природного газу; копії повідомлень про транспортування та транспортування (розподіл) природного газу в загальному обсязі по ВО Слов`янськтепломережа за 2018 рік помісячно; копію договору на постачання природного газу № 01/11/17 від 01.11.2017 з додатками; копію Договору розподілу природного газу № Юр/3019 від 30.12.2015 з додатками; копію Договору постачання природного газу № 3167/1718.РО-6/Д від 18.09.2017 з додатком; копію Договору постачання природного газу № 3315/1718-ТЕ-6/Д (населення) від 11.10.2017; копію Договору постачання природного газу № 3671/18-ТЕ-6 від 16.10.2018; копію Договору постачання природного газу № 3674/18-РО-6 від 16.10.2018; роздруківку постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867; копії актів-рахунків по водопостачанню та водовідведенню та Актів від 31.01.2018 від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 31.09.2018, від 31.10.2018, від 31.11.2018 від 31.12.2018; довідку про опалювальні площі споживачів станом на 31.01.2019; копії довідок для ПЕО по нарахуванням за теплову енергію та рахунків по кот. № 42, № 43 за січень-квітень 2018 року, жовтень-грудень 2018 року; копії рахунків № 118-43, 218-43, 318-43, 418-43, 1118-43, 1218-43; копію розрахунку накладних витрат на 2019 рік; копії довідок про нараховані суми екологічного податку на викиди по кот. №42, 43 за 1, 2, 4 квартали 2018 року; копії відомостей витрат ТМЦ за 1 півріччя 2018р., червень-грудень 2018 року; копію виписки зі штатного розпису персоналу, обслуговуючих кот. № 42, 43; копію інформації для надання рахунку балансоутримувачу по кот. № 42, 43 за 2018 рік по статтям витрат ФОП, ЄСВ, резерв відпусток (ФОП, ЄСВ); копію інформації по майстру ОСОБА_1, ОСОБА_2 за 2018 рік по статтям витрат ФОП,ЄСВ, резерв відпусток (ФОП,ЄСВ); копію інформації для надання рахунку балансоутримувачу по ст. майстру ОСОБА_3 за 2018 рік по статтям витрат ФОП,ЄСВ, резерв відпусток (ФОП, ЄСВ); копія інформації по майстру ОСОБА_1 за 2018 рік по статтям витрат ФОП,ЄСВ, резерв відпусток (ФОП,ЄСВ) з розподілом по котельням № 42, № 43; копію розрахунку статті витрат ФОП , ЄСВ ст. майстра ЕРР №5 по оперативному управлінню кот. № 42, 43 с. Донецьке за 2018 рік; копію бухгалтерської довідки від 30.06.2018; копію супровідного листа до відповідача з відміткою про вручення йому копій документів та пояснень обґрунтування розрахунку суми фактичних збитків від господарської діяльності за кожною статтею витрат та копії підтверджуючих документів до них, згідно Договору № 26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015; копію Статуту позивача; копію Положення про Виробничу одиницю Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Слов`янськтепломережа .

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції на підставі дослідження наданих позивачем в обґрунтування його вимог документів встановлено, що:

-згідно наданого відповідачу та суду розрахунку, для компенсації фактично понесених витрат від господарської діяльності на переданому згідно договору об`єкті, позивачем взято статті витрат газ, газ виробничо-технічні потреби, матеріали, фонд оплати праці, єдиний соціальний внесок, вода технічні нужди, стоки технологічні нужди, екологічний податок, адміністративні витрати загально-виробничі витрати, лікарняні 5 днів за рахунок підприємства фонд оплати праці, лікарняні 5 днів за рахунок підприємства єдиний соціальний внесок, за якими визначено натуральні показники щомісячно з січня 2018 по грудень 2018 та їх вартість без урахування податку на додану вартість;

-за статтею витрат газ за 12 місяців 2018 визначено 2318914,95 грн., газ виробничо-технічні потреби - 50,89 грн., матеріали - 69,51 грн., фонд оплати праці - 293449,28 грн., єдиний соціальний внесок - 64670,04 грн., вода технічні нужди - 1777,14 грн., стоки технологічні нужди - 738,65 грн., екологічний податок - 2102,81 грн., адміністративні витрати - 168660,55 грн., загально виробничі витрати - 32618,64 грн., лікарняні 5 днів за рахунок підприємства фонд оплати праці - 2349,62 грн., лікарняні 5 днів за рахунок підприємства єдиний соціальний внесок - 635,78 грн., всього витрат 2886037,86 грн.;

-у вказаному розрахунку наведено суму нарахованих доходів у загальному розмірі 1950797,40 грн., яка у подальшому відрахована від загальної суми витрат та визначено збитки у сумі 935240,46 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що з доданих до пояснень обґрунтувань розрахунку суми фактичних збитків від господарської діяльності за кожною статтею витрат, неможливо встановити дійсність показників, визначених позивачем у розрахунку, як і не доведено понесення позивачем витрат у перелічених сумах саме за об`єктом, що переданий згідно Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015.

При цьому судом першої інстанції відхилено надані позивачем разом із клопотанням б/н від 20.12.2019 виписки взаємних розрахунків по балансовому рахунку 683, бухгалтерські довідки, довідку Державного статистичного спостереження, виписки банку, тощо (том 2 аркуші справи 126-250, том 3 аркуші справи 1-161), оскільки ці документи були подані поза межами підготовчого провадження і до того ж без надання доказів їх надсилання відповідачу.

Крім того, вивчивши надані позивачем документи в обґрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми витрат, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не обґрунтовано нарахування податку на додану вартість на суму нарахованих витрат, зокрема, в частині статей фонд оплати праці , єдиний соціальний внесок , екологічний податок , адміністративні витрати , лікарняні 5 днів за рахунок підприємства фонд оплати праці , лікарняні 5 днів за рахунок підприємства єдиний соціальний внесок .

Також судом першої інстанції відхилено надані позивачем пояснення про базу оподаткування, оскільки останні не роз`яснюють підстави оподаткування податком на додану вартість вказані статті витрат.

Оцінивши подані на підтвердження позову документи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено заявленого до стягнення розміру витрат, пов`язаних з оперативним управлінням газової котельної та тепломереж за договором про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станції №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, зважаючи на наступне.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку частин другої та третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний подати докази разом із поданням позовної заяви ; відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19).

Доводи апеляційної скарги та посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, вважаючи надані позивачем докази недостатніми, мав би витребувати додаткові докази, підлягають відхиленню, оскільки обов`язок доведення своєї позиції та наповнення доказової бази процесуальний закон покладає саме на сторони, а не на суд.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, перш за все позивач повинен подати безпосередньо до суду разом із поданням позовної заяви ті докази, які стосуються предмета його позову.

Із матеріалів справи вбачається, що укладеним між сторонами Договором передбачено обов`язок відповідача компенсувати позивачу фактично понесені витрати від господарської діяльності за об`єктом (газова котельна фільтрувальна станція) згідно виставленого рахунку.

Сторонами у Договорі не було погоджено конкретного переліку первинних документів на підтвердження розрахунку витрат позивача, але вказано про те, що розрахунок збитків повинен бути обґрунтованим документами, які його підтверджують.

Із доданих до позову документів вбачається, що позивачем виставлено відповідачу рахунок витрат за котельнею згідно Договору з доданням відповідного розрахунку.

Проте вказаний розрахунок містить лише загальні обсяги витрат та нарахувань за 2018 рік без їх відповідного обґрунтування, без додання підтверджуючих документів та без засвідчення їх фактичного понесення, на що обґрунтовано послався відповідач, заперечуючи проти позову.

В той же час ненадання цих документів позбавляє суд можливості перевірити здійснені позивачем нарахування у спірний період. Вказане унеможливлює проведення відповідачем компенсації збитків від господарської діяльності по переданому об`єкту в сумі, що заявлена у позові.

Отже, оцінивши позовні вимоги та те, що позивачем не доведено обґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат за Договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції в порушення статті 238 Господарського процесуального кодексу України не була надана правова оцінка наданим усним поясненням спеціаліста позивача стосовно предмету спору та обґрунтуванню порядку розрахунків фактичних збитків від господарської діяльності за кожною статтею витрат по котельні № 43 СФС № 2 ВО Слов`янськтепломережа , а також не досліджено надані позивачем докази, які підтверджують вірність розрахунків, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фактичне понесення позивачем витрат у вказаних сумах саме за об`єктом згідно Договору №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015, адже згідно умов пункту 2.1.5. Договору (в редакції Додаткової угоди №2) компенсації підлягають фактично понесені збитки, що розраховані за підсумками господарської діяльності і зведеного балансу за переданим об`єктом за календарний рік.

Крім наведеного, підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про те, що факт оплати за об`єктом підтверджується сплатою загальних обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів позивачем на підставі зведеної консолідованої звітності з виробничих одиниць позивача, у тому числі ВО Слов`янськтепломережа , оскільки надані позивачем до справи виписки взаємних розрахунків по балансовому рахунку 683, бухгалтерські довідки, виписки банку, не підлягають правовій оцінці судом, позаяк надані позивачем після закінчення підготовчого провадження.

До того ж колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що після заявлення претензії, наступного листування між сторонами у справі та звернення до суду із даним позовом, для перевірки здійснених позивачем нарахувань та прийняття на себе відповідних зобов`язань відповідачем, позивач не був позбавлений права та можливості провести звірку розрахунків з відповідачем з приводу встановлення дійсного розміру заборгованості за Договором за спірний період із подальшим наданням до позовної заяви або суду першої інстанції у підготовчому провадженні відповідного двостороннього акту. Проте цього позивачем зроблено не було.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідач, вважаючи розрахунок нарахованих та заявлених до стягнення збитків необґрунтованим, не подав власний контррозрахунок та не довів суду неможливість самостійно визначити суму боргу або ж перевірити правильність проведеного розрахунку позивачем.

Отже в даному випадку на підставі доданих до позову документів суд не може самостійно здійснити розрахунок збитків за підсумками господарської діяльності саме за переданим об`єктом за 2018 рік, що підлягають компенсації відповідачем позивачу.

Відтак вимоги позивача про стягнення суми фактичних збитків у розмірі 1122288,55 грн. на підставі умов договору про передачу в оперативне управління газової котельної фільтрувальної станцій №2 м.Слов`янськ №26/12/9/19-15-202 від 28.12.2015 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду у загальному порядку та обґрунтувати свої позовні вимоги певними первинними документами та відповідними розрахунками, на підставі правової оцінки яких суд зможе зробити висновки щодо розміру фактично понесених позивачем витрат за спірним об`єктом у відповідний період.

Також з огляду на норму пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового Кодексу України фонд оплати праці, єдиний соціальний внесок, екологічний податок, адміністративні витрати, лікарняні 5 днів за рахунок підприємства не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, в той час як позивачем безпідставно розраховано податок на додану вартість на загальну суму збитків, що заявлені до компенсації.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів апеляційного господарського суду також відхиляються, оскільки вбачається, що висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи і їм надано належну юридичну оцінку.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

У зв`язку з відмовою судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми фактичних збитків, є вірними висновки суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 по справі № 905/1779/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.12.2019 по справі № 905/1779/19 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ Донецької області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08.04.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко