Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/18978/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/18978/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" простягнення 22 496 грн 78 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" про стягнення 22 496 грн 78 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216, в тому числі: 18 365 грн 82 коп. основної заборгованості, 1 927 грн 15 коп. пені та 2 203 грн 81 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по орендним платежам у розмірі 18 365 грн 82 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 1 927 грн 15 коп. пені та 2 203 грн 81 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

10.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18978/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 06.04.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 20.01.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 31.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 53393024.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" (орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7216 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення - будівля гідротехнічної лабораторії загальною площею 173,00 кв. м (далі - майно), розташоване за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31 (реєстровий № 02070909.2.ШАБЕИТ034), що перебуває на балансі Київського національного університету будівництва і архітектури, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070909 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2015 і становить 1 111 000, 00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення котельні.

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2015 року - 13 693 грн 19 коп. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень місяць 2015 року.

За умовами пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 3.11. договору у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцть місяців), що діє з 30.09.2015 до 30.08.2018 включно (пункт 10.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31, 30.09.2015 орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, приміщення - будівля гідротехнічної лабораторії загальною площею 173,00 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31 (реєстровий № 02070909.2.ШАБЕИТ034), що перебуває на балансі Київського національного університету будівництва і архітектури, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070909.

21.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" (орендар за договором) укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2015 № 7216, яким змінено преамбулу договору та акту приймання-передачі від 30.09.2015, а також змінено реквізити орендаря.

15.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" (орендар за договором) укладено договір № 7216/02 про припинення договору оренди від 30.09.2015 № 7216, відповідно до умов якого чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216, яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31, загальною площею 173,00 кв. м, що перебуває на балансі Київського національного університету будівництва і архітектури, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070909 (далі - балансоутримувач), достроково припинено за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 2 договору № 7216/02 про припинення договору оренди договір оренди від 30.09.2015 № 7216 вважається припиненим з 31.07.2018 року.

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31, 31.07.2018 орендар згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216 повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 173,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 31, будівля гідротехнічної лабораторії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного станом на час спірних правовідносин) орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного станом на час спірних правовідносин) встановлює для орендаря обов`язок за користування об`єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 18 365 грн 82 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 18 365 грн 82 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на суму 18 365 грн 82 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 927 грн 15 коп. пені та 2 203 грн 81 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 3.7. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми та встановлено, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 203 грн 81 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 1 743 грн 79 коп.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 7216, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 743 грн 79 коп., а вимоги про стягнення 1 927 грн 15 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід теплоінвест" (вул. Дмитрівська, 66 А, офіс 54, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39412733) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (бульвар Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 18 365 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят п`ять) грн 82 коп., 1 927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн 15 коп. пені, 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн 79 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн 72 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 460 грн 02 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька