Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/478/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/478/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд 1"

до державного підприємства "Завод 410- ЦА"

про стягнення 177 055,34 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд 1" до державного підприємства "Завод 410- ЦА" про стягнення 177 055,34 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-296/1 від 21.08.2019 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті за поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 23.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за №01030 53434197.

04.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами про стягнення штрафу, просив відмовити в частині стягнення штрафу в розмірі 11 583,06 грн. також, посилаючись на ст.119 ГПК України у зв`язку з відсутністю юриста претензійно-позовної роботи, просив суд продовжити строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Щодо заявленого клопотання до письмового відзиву на позовну заяву відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом враховано, що прострочення становить короткий термін, з огляду на що, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та приймає поданий відзив до розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

21.08.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд 1" (продавець) та державним підприємством "Завод 410- ЦА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-296/1.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Найменування товару: домкрат, код ДК 021:2015-34731000-0 (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 165 472,28 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п.10.1 договору).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше (п.5.6 договору).

В пунктах 5.1, 5.2 та 5.3 договору зазначено, що строк, місце та умови поставки товарів буде вказано в кожній специфікації окремо.

Відповідно до специфікації №1 до договору № УМТЗ-19-296/1 від 21.08.2019 (додаток №1) сторонами визначено:

Найменування: домкрат А43-0200-0 у кількості 1 шт. вартістю 165 472,28 грн. з ПДВ.

Сума по специфікації №1 становить 165 472,28 грн. в тому числі ПДВ 20%: 27 578,71 грн.

Умови оплати: 100% оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.

Місце та умови поставки: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 за рахунок продавця.

Строк поставки: протягом 10 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на загальну суму 165 472,28 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №ПБ38 від 22.08.2019 року.

Товар по вищезазначеній накладній зі сторони відповідача отриманий Димніковим Володимиром Миколайовичем на підставі довіреності №1074 від 22.08.2019 року.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до специфікації №1, 100% оплата вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.

Товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Таким чином, останнім днем оплати є 03.10.2019 року, а першим днем прострочення - 04.10.2019 року.

В матеріалах справи наявних акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.09.2018 - 01.11.2019 між ТОВ Промбуд 1 і державним підприємством Завод410 ЦА підписаний та скріплений печаткам сторін, з якого вбачається, що на 01.11.2019 року заборгованість на користь ТОВ Промбуд 1 становить 165 472,35 грн.

Будь-яких доказів сплати основного боргу по договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-296/1 від 21.08.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 165472,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.7.3 договору штраф в розмірі 11 583,06 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.7.3 договору за прострочення виконання зобов`язання за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з вимогами про стягнення штрафу та зазначає наступне.

Як на правову підставу вказаних вимог позивач посилається на п.7.3 договору. В той час дані умови договору прописані на підставі правових норм абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, відповідно до яких за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Тобто, в даному випадку, в умовах п.7.3 договору визначено відповідальність продавця за прострочку виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, а не відповідальність покупця за грошовими зобов`язаннями.

Суд зазначає, що дійсно абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України застосовуються за порушення виконання лише негрового зобов`язання.

Проте, позивач не посилається на вищезазначену статтю, а також в договорі відсутнє будь-яке посилання на неї.

Застосування штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що втім не виключає можливість його встановлення в укладеному сторонами договорі, що і було здійснено сторонами в п.7.3 договору.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 11 582,06 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Завод 410- ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд 1" (03037, м. Київ, вулиця Червонопартизанська, 21, код ЄДРПОУ 38612867) основний борг в розмірі 165 472 (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 28 коп., штраф в розмірі 11 583 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 06 коп. та судовий збір в розмірі 2 655 (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 83 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий