Постанова

від 26.02.2020 по справі 914/1009/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. м. Львів Справа №914/1009/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Матущак О.І., Дубник О.П.

секретар судового засідання Гураль К.О.

за участю представника відповідача Копик Л.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» на рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року (суддя Горецька З.В., повний текст складено 25 жовтня 2019 року) у справі №914/1009/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" (апелянт/позивач/ ТзОВ КЗВВ ) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі регіональної філії Львівська залізниця (відповідач) про стягнення 3 385 001,09 грн заборгованості за неналежне виконання укладеного сторонами 31 травня 2018 року договору №Л/В-18558/НЮ.

З урахуванням сплати відповідачем 3 240 000,00 грн основного боргу, позивач 13 серпня 2019 року подав Господарському суду Львівської області заяву про зменшення розміру позовних вимог - просив стягнути з відповідача 179 820,00 грн пені на підставі п. 7.2 договору №Л/В-18558/НЮ, 135 756,00 грн інфляційних втрат та 30 624,65 грн три проценти річних.

Господарський суд Львівської області рішенням від 15 жовтня 2019 року у справі №914/1009/19 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця АТ Українська залізниця на користь ПАТ Краматорський завод важкого верстатобудування 202 428,07 грн заборгованості, з яких 29 110,27 грн - інфляційне збільшення за час прострочення, 30 358,35 грн - три проценти річних від простроченої суми, 142 959,45 грн - пені та 3 036,42 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 143 772,58 грн відмовив.

Суд розглянув заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, перевірив розрахунки пені, 3% річних та інфляційних і встановив, що позивач неправильно визначив період заборгованості. А саме, період заборгованості суми 3 240 000,00 грн з 21 березня 2019 року по 19 червня 2019 року, а повинно бути по 18 червня 2019 року, оскільки 19 червня 2019 року відповідач частково оплатив борг; а період заборгованості суми 1 620 000,00 грн починається з 19 червня 2019 року до 05 серпня 2019 року, а не до дня фактичної сплати боргу - 06 серпня 2019 року.

Суд вказав, що розмір пені становить 356 577,53 грн, проте у силу ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому вирішив, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 142 959,45 грн, що заявлена позивачем (Розрахунок пені додаток № 3 і № 4 до рішення).

Також, суд вказав, що при розрахунку інфляційних втрат позивач неправильно визначив сукупний індекс інфляції за період нарахувань, не врахував викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за змістом п. 3.2. якої розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд здійснив перерахунок і встановив, що за означений вище період прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційне збільшення суми боргу становить 29 110,27 грн. При розрахунку суд врахував періоди інфляції та дефляції.

Суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про зменшення суми неустойки, оскільки відповідач не довів наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Додатковим рішенням від 05 листопада 2019 року у справі №914/1009/19 Господарський суд Львівської області стягнув з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "КЗВВ" 18 904,29 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «КЗВВ» (позивач) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/1009/19 в частині стягнення пені та інфляційного збільшення за час прострочення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення за час прострочення в розмірі 135 756,00 грн. та пені в розмірі 179 820,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Вважає, рішення винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не погоджується із правильністю проведення судом перевірки нарахувань штрафних санкцій. Зазначає, що суд застосував правильні періоди прострочення, однак, не звернув уваги, що п.7.2 договору встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги для замовника в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відтак, погоджується, що у силу ч. 2 ст.237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, однак, вважає, якщо б судом було правильно визначено розмір пені у справі, відповідно б були відсутні підстави для вирішення питання щодо виходу за межі визначеного позивачем періоду часу. Також, незрозумілий апелянту є проведений судом розрахунок суми інфляційних втрат, вважає, що суд використав дані, які не відповідають фактичним цифрам індексів інфляції за період з 21 березня 2019 року по 19 червня 2019 року.

Відповідач у поданому суду відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Зазначає, що у рішенні суд належним чином дав оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовано зазначивши, що ця заява по своїй суті є збільшенням позовних вимог та є фактично новою ціною позову, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки у цій заяві позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційних всього у розмірі 246 200,65 грн, також збільшено період прострочення.

Крім того, вважає, що суд обґрунтовано здійснив перерахунок інфляційних втрат зважаючи на те що у період нарахування інфляційних мала місце дефляція і тому сума інфляційних підлягала зменшенню.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд, розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи і вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на наступне:

Обставини справи:

31 травня 2018 року Приватне акціонерне товариство Краматорський завод важкого верстатобудування та Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (найменування якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство Українська залізниця ) уклали договір № Л/В-18558/НЮ за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з капітального ремонту колесотокарного верстата UBB 112 зав. № 136-995, 1996 року виготовлення, інв. № 0190405000304, виробництва Польща, верстатобудівельний завод RAFAMET для потреб виробничого структурного підрозділу Ремонтне вагонне депо Дрогобич. Детальний перелік послуг визначено в Додатку №1 до договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, загальна вартість послуг визначається калькуляцією з розшифровками матеріальних та трудових витрат (Додаток 2) та становить 3 240 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі 540 000,00 грн. ПДВ, 2 700 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. договору, замовник проводить оплату протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг та калькуляції фактичних витрат з розшифровками матеріальних та трудових витрат (але не раніше реєстрації податкової накладної відповідно до вимог чинного законодавства України).

Відповідно до п.7.2. договору, за несвоєчасну оплату за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання договору № Л/В-18558/НЮ позивач надав послуги з капітального ремонту колесотокарного верстата UBB 112 зав. № 136-995, 1996 року виготовлення, інв. № 0190405000304, виробництва Польща, верстатобудівельний завод RAFAMET для потреб виробничого структурного підрозділу Ремонтне вагонне депо Дрогобич.

За актом приймання-передачі наданих послуг від 18 лютого 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв послуги за договором № Л/В-18558/НЮ на загальну суму 3 240 000,00грн. з ПДВ. Капітальний ремонт виконано у повному обсязі.

За актом приймання-передачі з ремонту згідно договору № Л/В-18558/НЮ, 29 січня 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв після виконання послуг колесотокарний верстат UBB 112 підрозділу Ремонтне вагонне депо Дрогобич. Акт від 29 січня 2019 року підписаний представниками сторін.

Згідно з рахунком №27 від 18 лютого 2019 року вартість капітального ремонту за договором № Л/В-18558/НЮ становить 2 700 000,00 грн. без ПДВ, 3 240 000,00грн. з ПДВ.

Відповідач не оплатив вартості наданих послуг (3 240 000,00 грн. з ПДВ) у строки, визначені п. 4.3. договору - до 20 березня 2019 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу вимогу №11/04/2019 від 11 квітня 2019 року про сплату 3 240 000,00 грн. з ПДВ основного боргу, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Тому позивач звернувся до суду.

Так, при звернені з позовом позивач нарахував пеню в розмірі 96 356,71 грн, 3 % річних в розмірі 16 244,38 грн, інфляційні в розмірі 32 400,00 грн за період з 21 березня 2019 року до 20 травня 2019 року.

Після відкриття провадження у справі, відповідач у червні та в серпні 2019 року сплатив позивачу заборговану за договором № Л/В-18558/НЮ суму 3 240 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1925775 від 19.06.2019р. на суму 1 620 000,00 грн. та № 2057109 від 06.08.2019р. на суму 1 620 000,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач своєчасно не виконав обов`язок з оплати 3 240 000 грн вартості наданих послуг, а сплатив борг частинами, позивач 13 серпня 2019 року подав Господарському суду Львівської області заяву про зменшення розміру позовних вимог - просив стягнути з відповідача 179 820,00 грн пені на підставі п. 7.2 договору №Л/В-18558/НЮ, 135 756,00 грн інфляційних втрат та 30 624,65 грн три проценти річних, яку суд розглянув і задовольнив частково - стягнув з відповідача на користь позивача 29 110,27 грн інфляційного збільшення і 30 358,35 грн три відсотки річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також 142 959,45 грн пені, нарахованої на підставі п.7.2. договору, і пропорційно сумі задоволених вимог - 3036,42 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 143 772,58 грн відмовив.

Предметом апеляційного розгляду є вимога позивача про скасування оскаржуваного рішення у частині сум пені та інфляційних і стягнення з відповідача 135 756,00 грн інфляційного збільшення за час прострочення та 179 820,00 грн пені за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За визначенням ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статей 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За визначенням ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що позивач виконав зобов`язання за договором №Л/В-18558/НЮ - надав послуги з капітального ремонту колесотокарного верстата UBB 112 зав. № 136-995, 1996 року виготовлення, інв. №0190405000304 та передав відповідачу за актами приймання-передачі наданих послуг та приймання-передачі з ремонту (а.с.78-79, 80-81), а саме:

- за актом приймання-передачі з ремонту згідно договору № Л/В-18558/НЮ, 29 січня 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв після виконання послуг колесотокарний верстат UBB 112 підрозділу Ремонтне вагонне депо Дрогобич. Акт від 29 січня 2019 року підписаний представниками сторін.

- за актом приймання-передачі наданих послуг від 18 лютого 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв послуги за договором № Л/В-18558/НЮ на загальну суму 3 240 000,00грн. з ПДВ. Капітальний ремонт виконано у повному обсязі;

За умовами п. 4.3. договору №Л/В-18558/НЮ відповідач повинен був упродовж 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг, тобто з 19 лютого 2019 року до 20 березня 2019 року, оплатити вартість наданих послуг, проте вчасно не оплатив.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №Л/В-18558/НЮ настало з 21 березня 2019 року і на цю дату борг відповідача перед позивачем становив 3 240 000,00 грн. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач сплатив суму боргу повністю.

Зважаючи на те, що відповідач платіжними дорученнями 19 червня 2019 року на суму 1 620 000,00 грн та від 06 серпня 2019 року на суму 1 620 000,00 грн повністю оплатив позивачу вартість наданих послуг, суд першої інстанції правильно визначив періоди заборгованості за договором №Л/В-18558/НЮ: на суму боргу 3 240 000,00 грн - з 21 березня 2019 року до 18 червня 2019 року; на суму боргу 1 620 000,00 грн - з 19 червня 2019 року до 05 серпня 2019 року.

Однак, при перевірці розрахунку пені суд першої інстанції помилився у застосуванні умов п.7.2. договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Проте, суд при проведенні цього розрахунку помилково застосував подвійну облікову ставку НБУ і визначив пеню у сумі 356 577,53 грн (а.с.164, том 2). Натомість, повинен був здійснити розрахунок із врахування умов п. 7.2 договору та застосувати до розрахунку пені облікову ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд апеляційної інстанції визначив суму пені за порушення виконання грошового зобов`язання за договором №Л/В-18558/НЮ, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, в якому мало місце невиконання грошового зобов`язання, та дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги у частині стягнення пені в сумі 178 288,77 грн.

Так, нарахована судом першої інстанції сума 356 577,53 грн перевищила суму зазначену у позові через нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не відповідно до п.7.2. договору №Л/В-18558/НЮ - у в розмірі облікової ставки НБУ.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивач помилився із періодом часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і пені та, відповідно, із сукупним індексом інфляції за спірний період. Так, у своєму розрахунку інфляційних втрат позивач помилково застосував індекс інфляції 100,9% на березень 2019 року, адже з 16 по 31 число розрахунок починається з наступного місяця - з квітня 2019 року. Також не враховує дефляцію 99,5% за червень 2019 року та 99,4% за липень 2019 року.

Суд першої інстанцій при перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат застосував Рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції, відповідно до яких "при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця" та п. 3.2. постанови Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Період прострочення зі сплати боргу в сумі 3 240 000,00 грн почався з 21 березня 2019 року і закінчився 18 червня 2019 року, а зі сплати 1 620 000,00 грн боргу - почався 19 червня 2019 року і закінчився 05 серпня 2019 року. З урахуванням означених періодів і суми боргу інфляційні втрати становлять 29 160,00 грн.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/1009/19 підлягає зміні у частині визначення сум пені та інфляційних втрат.

Щодо судового збору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.4 чт.6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.\

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. (ч.2, 5 ст.7 Закону України Про судовий збір ).

Позивач сплатив за подання позову - 50775,02 грн судового збору, за подання апеляційної скарги - 76 162,53 грн. судового збору.

За результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 3 567,15 грн. судового збору - за результатами розгляду спору судом першої інстанції; 3 116,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269 , 275 , 276 , 281 , 282 , 283, 284 ГПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» на рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/1009/19 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/1009/19 змінити у частині визначення сум пені та інфляційних втрат, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) заборгованість в розмірі 237 807,12 грн, з яких 29 160,00 грн інфляційного збільшення за час прострочення, 30 358,35 грн 3% річних від простроченої суми, 178 288,77 грн пені, а також 3 567,15 грн. судового збору. .

3.Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) 3116,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.І. Матущак