Рішення

від 02.04.2020 по справі 922/485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/485/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Югсталь , 69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кваліта Груп , 61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 14/16, кв. 5А про стягнення коштів у розмірі 119 915, 56 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився.

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Югсталь звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю Кваліта Груп про стягнення 119 915, 56 грн. з яких: 85996, 16 грн. сума основного боргу, 22805, 39 грн. сума пені, 8599, 62 грн. сума штрафу, 2053, 79 грн. сума 3 % річних, 460, 60 грн. сума інфляційних втрат. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2102, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 3/1302 від 13.02.2017 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року задоволено клопотання позивача про розгляду справи в порядку спрощеного позовного. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/485/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.03.2020 року.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року відкладено розгляд справи № 922/485/20 на 07.04.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року виправлено описку, допущену в першому пункті резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 року, виклавши його в наступній редакції: Відкласти розгляд справи № 922/485/20 на 02.04.2020 року о 15:30 год.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 24.03.2020 року, яке повернулось до суду 27.03.2020 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, обґрунтованого відзиву на позовну заяву у строк встановлений ухвалою суду від 24.02.2020 року не надав, заяви з запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та будь-яких заяв та клопотань по справі до суду не надіслав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 року , ухвала суду про відкладення від 12.03.2020 року та ухвала суду про виправлення описки від 16.03.2020 року були направлені на адресу відповідача - 61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 14/16, кв. 5 А, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулась до суду, з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 року , ухвала суду про відкладення від 12.03.2020 року та ухвала суду про виправлення описки від 16.03.2020 року) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

13.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Югсталь (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кваліта Груп (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 3/1302, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором товар (а.с. 13-14).

Згідно з пунктом 9.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направила в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.

Доказів розірвання договору поставки № 3/1302 від 13.02.2017 року сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пункту 1.2 договору, товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача товар на зальну суму 221629, 76 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року на суму 68500, 01 грн., № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року на суму 86375, 99 грн., № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року на суму 66753, 76 грн. та товарно - транспортними накладними: № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року, № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року, № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року. Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с.15, 17- 20, 22).

Згідно з пунктом 2.2. договору, покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: передоплата 100 % вартості товару визначеної в рахунку продавця, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

29.05.2019 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1756 від 29.05.2019 року на суму 15876, 00 грн., тобто за видатковою накладною № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року та видатковою накладною № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року (а.с. 16).

26.06.2019 року виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2092 від 26.06.2019 року на суму 67281, 76 грн., тобто за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року (а.с. 21).

Таким чином, відповідач оплату за поставлений товар повинен був провести:

- за видатковою накладною № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року на суму 68500, 01 грн. до 30.05.2019 року;

- за видатковою накладною № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року на суму 86375, 99 грн. до 31.05.2019 року;

- за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року на суму 66753, 76 грн. до 27.06.2019 року.

З платіжних доручень: № 929 від 07.06.2019 року на суму 20633, 60 грн., № 1243 від 14.06.2019 року на суму 40000, 00 грн., № 1251 від 21.06.2019 року на суму 30000, 00 грн., № 1268 від 10.07.2019 року на суму 30000, 00 грн., № 1309 від 18.10.2019 на суму 15000, 00 грн. вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача 135633, 60 грн., призначення платежу сплата згідно рахунка № 1756 від 29.05.2019 року(а.с. 23-27).

Позивач вказує, що станом на 11.02.2020 року оплату за переданий товар відповідач здійснив частково на суму 135633, 60 грн. та заборгованість останнього становить 85996, 16 грн.

Враховуючи порушення відповідачем оплати за поставлений товар позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 119915, 56 грн. з яких: 85996, 16 грн. сума основного боргу, 22805, 39 грн. сума пені, 8599, 62 грн. сума штрафу, 2053, 79 грн. сума 3 % річних, 460, 60 грн. сума інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором поставки № 3/1302 від 13.02.2017 року, суд, ухвалив що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 85996, 16 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано:

- пеню у розмірі 22805, 39 грн., а саме:

- за видатковою накладною № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року за період з 01.06.2019 року по 10.06.2019 року, з 11.06.2019 року по 14.06.2019 року, з 15.06.2019 року по 21.06.2019 року розмірі 893, 25 грн.

- за видатковою накладною № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року за період з 01.06.2019 року по 21.06.2019 року, з 22.06.2019 року по 12.07.2019 року, з 13.07.2019 року по 18.07.2019 року, з 19.07.2019 року по 05.09.2019 року, з 06.09.2019 року по 18.10.2019 року у розмірі 7883, 38 грн.

- за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року за період з 28.06.2019 року по 18.07.2019 року, з 19.07.2019 року по 05.09.2019 року, з 06.09.2019 року по 24.10.2019 року, з 25.10.2019 року по 12.12.2019 року, з 13.12.2019 року по 30.01.2019 року, з 31.01.2020 року по 11.02.2020 року у розмірі 14028, 76 грн.

- штраф у розмірі 8599, 62 грн., а саме:

- за видатковою накладною № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року за 257 днів прострочення у розмірі 1924, 24 грн.

- за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року за 229 днів прострочення у розмірі 6675, 38 грн.

3 % річних у розмірі 2053, 79 грн., а саме:

- за видатковою накладною № РНХ-3005/1 від 30.05.2019 року за період з 01.06.2019 року по 10.06.2019 року, з 11.06.2019 року по 14.06.2019 року, з 15.06.2019 року по 21.06.2019 року розмірі 76, 57 грн.

- за видатковою накладною № РНХ-3105/2 від 31.05.2019 року за період з 01.06.2019 року по 21.06.2019 року, з 22.06.2019 року по 12.07.2019 року, з 13.07.2019 року по 18.10.2019 року, з 18.10.2019 року по 11.02.2020 року у розмірі 720, 81 грн.

- за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року за період з 28.06.2019 року по 11.02.2020 року у розмірі 1256, 41 грн.

- інфляційні втрати у розмірі 460, 60 грн., а саме:

- за видатковою накладною № РНХ-2706/1 від 27.06.2019 року за період липень - грудень 2019 року у розмірі 460,60 грн. (а.с. 3-6).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних у розмірі 2053, 79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 460, 60 грн. відповідно до наданого розрахунку (а.с. 4-6), у відповідності до прострочення за зазначений у розрахунку період, суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню у розмірі - 2053, 79 грн. 3% річних та інфляційні втрати - 460, 60 грн.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми штрафу у розмірі 8599, 62 грн. та пені - 22805, 39 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки № 3/1302 від 13.02.2017 року за зазначений у розрахунку період (а.с. 3-4), суд зазначає наступне.

У разі порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (пункт 7.1 договору).

У відповідності до пункту 7.2 договору, у разі порушенням термінів оплати товару більше, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно не поставленого товару, за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення оплати товару більш, ніж на 30 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вчасно не оплаченого товару.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 ГК України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі 8599, 62 грн. та пені - 22805, 39 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки № 3/1302 від 13.02.2017 року за зазначений у розрахунку період (а.с. 3-4) та пункту 7.2. договору та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 42 ГПК України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2102, 00 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положення частин 2 та 3 статті 126 ГПК України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, між адвокатом Гнєзділовою Крістіною Олегівною (представник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Югсталь (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 07.02.2020 року, відповідно до умов якого представник зобов`язується надати клієнту правову допомогу у вигляді послуг, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (гонорар адвоката) та інші витрати на умовах, у строки, в порядку передбаченому умовами даного договору (а.с. 37-39).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Згідно з вимогами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному разі, на підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги у сумі 2000, 00 грн. позивач надав лише копію договору № 2 про надання правової допомоги від 07.02.2020 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Будь-яких інших доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги відсутність будь - яких доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, крім посилань позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кваліта Груп (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 14/16, кв. 5 А, код ЄДРПОУ 38382326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Югсталь (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143) заборгованість у розмірі 119 915, 56 грн., з яких: 85 996, 16 грн. сума основного боргу, 22 805, 39 грн. сума пені, 8 599, 62 грн. сума штрафу, 2053, 79 грн. сума 3 % річних, 460, 60 грн. сума інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн.

У задоволенні вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Югсталь (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143);

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Кваліта Груп (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 14/16, кв. 5 А, код ЄДРПОУ 38382326).

Повне рішення складено "07" квітня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова