Рішення

від 31.03.2020 по справі 905/347/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2020 Справа № 905/347/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (40030, місто Суми, вулиця Іллінська, будинок 2; код ЄДРПОУ 23825401)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116А; код ЄДРПОУ 36852896)

про стягнення 83 661, 35 грн., з яких: 75 032, 28 грн. заборгованість, 6 595, 93 грн. пеня, 520, 93 грн. інфляційні втрати, 1512, 21 грн. 3% річних,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків про стягнення 83 661, 35 грн., з яких: 75 032, 28 грн. основна заборгованість, 6 595, 93 грн. пеня, 520, 93 грн. інфляційні втрати, 1512, 21 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг бізнес-мережі №598302/12-809 від 01.04.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 75 032, 28 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

01.04.2017 між публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (далі - оператор) та товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета (нині - товариство з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків ) (далі - бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № 598302/12-809 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого за цим договором оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (далі - договір), що визначаються у замовлені послуг та відповідних угодах/додатках до цього договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних угодах, додатках та замовленні, та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор та бізнес-абонент зобов`язуються з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У цьому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству.

Згідно п. 1.2. договору під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищенням рівня обслуговування.

Відповідно до п. 2.1. договору оператор організовує бізнес-абоненту лінію (ї) зв`язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в замовлені послуг та в окремих угодах та додатках до цього договору, підписується сторонами і є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору датою початку надання замовлених бізнес-абонентом послуг вважається дата, яка визначена у відповідному акті та/або в наряді на підключення послуг.

Згідно п. 4.1. договору бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у додатках до угод до цього договору та умовами Укртелекому.

Відповідно до п. 4.2. договору порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг кредитна (попередньою оплатою (внесення авансу) або в кредит) оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Згідно п. 4.3. договору рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суму на розрахунковий рахунок оператора.

Пеня за прострочення оплати послуг, починає нараховуватися з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у пункті 4. 3. цього договору (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору система рахунків, що застосовується оператором: з надсиланням рахунків у паперовому вигляді/з надсиланням рахунків в електронному вигляді на електронну поштову адресу зазначену в реквізитах.

Згідно п. 5.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі, коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як встановлено судом, позивач протягом лютого - червня 2019 року надав відповідачу послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-актів за телекомунікаційні послуги, а саме: № 000ВР809-745187 від 28.02.2019 за лютий 2019 на суму 15 004,54 грн., № 000ВР809-746505 від 31.03.2019 за березень 2019 на суму 15 018,48 грн., № 000ВР809-747642 від 30.04.2019 за квітень 2019 на суму 15 227,97 грн., № 000ВР809-749023 від 31.05.2019 за травень 2019 на суму 15 440,60 грн., № 000ВР809-750448 від 30.06.2019 за червень 2019 на суму 15 655,45 грн., які були надіслані відповідачу засобами поштового зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом №40-ВИХ-80D540-80D543-2019 від 18.04.2019, в якому повідомив про необхідність оплатити борг за надані телекомунікаційні послуги до 30.04.2019 в сумі 15 004, 54 грн., який залишений відповідачем без відповіді.

Також позивач звертався до відповідача з листом №45-ВИХ-80D540-80D543-2019 від 19.04.2019 про необхідність оплатити борг за надані телекомунікаційні послуги до 30.06.2019 в сумі 45 031, 24 грн. за попередні розрахункові періоди, який був також залишений відповідачем без відповіді.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № №59с000/12-110 від 12.12.2019, в якій вимагав оплатити заборгованість за отримані телекомунікаційні послуги в сумі 75 032,28 грн., а також нараховані у зв`язку із затримкою плати за надані послуги пеню в сумі 2200,07 грн., інфляційні втрати в сумі 1225,45 грн. та 3% річних в сумі 1195,22 грн., яка також була залишена відповідачем без відповіді.

Наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору про надання послуг бізнес-мережі № 598302/12-809 від 01.04.2017.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікації та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.3. договору рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суму на розрахунковий рахунок оператора.

Між тим, сплату заборгованості за отримані телекомунікаційні послуги за період з лютого 2019 по червень 2019 в сумі 75 032,28 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором про надання послуг бізнес-мережі № 598302/12-809 від 01.04.2017 щодо оплати отриманих телекомунікаційних послуг за період з лютого 2019 по червень 2019 в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75 032,28 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню в сумі 6 595,93 грн. за загальний період з 01.04.2019 по 30.11.2019.

Як вже зазначалося, за умовами п. 4.4. договору пеня за прострочення оплати послуг, починає нараховуватися з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у пункті 4. 3. цього договору, тобто не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6 295,41 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 01.04.2019 по 31.01.2020 нараховано 3 % річних в сумі 1512,21 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1511,69 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 01.05.2019 по 01.01.2020 в розмірі 520,93 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком до товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків про стягнення 83 661, 35 грн., з яких: 75 032, 28 грн. основна заборгованість, 6 595, 93 грн. пеня, 520, 93 грн. інфляційні втрати, 1512, 21 грн. 3% річних- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Асортимент ліків (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116А; код ЄДРПОУ 36852896) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (40030, місто Суми, вулиця Іллінська, будинок 2; код ЄДРПОУ 23825401) заборгованість в розмірі 75 032,28 грн., пеню в сумі 6 295,41 грн., 3% річних в сумі 1511,69 грн., інфляційні втрати в сумі 520,93 грн., судовий збір в сумі 1914,09 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 31.03.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова