Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/19000/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/19000/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рембат" простягнення 118 196 грн 20 коп. Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембат" про стягнення 97 138 грн 35 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025, в тому числі: 79 177 грн 86 коп. основної заборгованості, 3 272 грн 09 коп. пені, 301 грн 68 коп. інфляційних втрат, 12 658 грн 28 коп. завдатку та 1 728 грн 44 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по орендним платежам у розмірі 79 177 грн 86 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позивачем нараховано 3 272 грн 09 коп. пені, 301 грн 68 коп. інфляційних втрат, 12 658 грн 28 коп. завдатку та 1 728 грн 44 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

14.01.2020 та 15.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/19000/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 118 196 грн 20 коп., в тому числі: 93 650 грн 10 коп. основної заборгованості, 8 306 грн 10 коп. пені, 772 грн 22 коп. інфляційних втрат, 12 658 грн 28 коп. завдатку та 2 809 грн 50 коп. штрафу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає збільшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 118 196 грн 18 коп., в тому числі: 93 650 грн 10 коп. основної заборгованості, 8 306 грн 10 коп. пені, 772 грн 22 коп. інфляційних втрат, 12 658 грн 28 коп. завдатку та 2 809 грн 50 коп. штрафу.

13.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

20.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембат" (орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8025 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 6-му поверсі будівлі загальною площею 214,70 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (реєстровий номер 38488780.1.ВССЧГН021), що перебуває на балані ДП "Український інститут інженерно - технічних розвідувань для будівництва", код за ЄДРПОУ 38488780 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2017 і становить 4171100,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт побутових приладів та периферійного устаткування).

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року - 18083 грн 26 коп. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень місяць 2017 року, січень, лютий 2018 року. Сплачений гарантійний внесок переможця конкрусу у розмірі 108499, 56 грн без ПДВ зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати та перераховується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 %.

За умовами пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11, що діє з 31.01.2018 до 31.12.2020 включно (пункт 10.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 31.01.2018 орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 6-му поверсі будівлі загальною площею 214,70 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (реєстровий номер 38488780.1.ВССЧГН021), що перебуває на балані ДП "Український інститут інженерно - технічних розвідувань для будівництва", код за ЄДРПОУ 38488780.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного станом на час спірних правовідносин) орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного станом на час спірних правовідносин) встановлює для орендаря обов`язок за користування об`єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

12.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом від 10.09.2019 № 30-05/7438 щодо погашення заборгованості з орендної плати.

05.12.2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією від 04.12.2019 № 30-10/9920 про дострокове розірвання договору оренди від 31.01.2018 № 8025.

Проте, листи від 10.09.2019 № 30-05/7438 та від 04.12.2019 № 30-10/9920 залишилися без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 93 650 грн 10 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 93 650 грн 10 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на суму 93 650 грн 10 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 272 грн 09 коп. пені, 301 грн 68 коп. інфляційних втрат, 12 658 грн 28 коп. завдатку та 1 728 грн 44 коп. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 3.7., 3.8. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми та встановлено, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 772 грн 22 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 608 грн 82 коп.

Судом перевірено розрахунок пені, штрафу та завдатку та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2018 № 8025, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 608 грн 82 коп., вимоги позвача про стягнення 8 306 грн 10 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, вимоги про стягнення 2 809 грн 50 коп. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, вимоги про стягнення завдатку 12 658 грн 28 коп. завдатку підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовного того, що позивач не здійснив заходів досудового врегулювання спору, відхиляються судом, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами не потребують обов`язкового досудового врегулювання спору. Натомість, як встановлено судом вище, 12.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом від 10.09.2019 № 30-05/7438 щодо погашення заборгованості з орендної плати, 05.12.2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією від 04.12.2019 № 30-10/9920 про дострокове розірвання договору оренди від 31.01.2018 № 8025. Проте, листи від 10.09.2019 № 30-05/7438 та від 04.12.2019 № 30-10/9920 залишилися без відповіді та задоволення.

Стовоно твердженнь відповідача щодо того, що затримка зі сплати орендних платежів пов`язана з розвитком господарської діяльності та тимчасовим тяжким матеріальним становищем, суд зазначає наступне.

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, тяжке матеріальне становище відповідача не звільняє останнього від оплати орендних платежів в обумовлені сторонами в договорі строки.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембат" (вул. Тверський тупик, 5 А, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 41374540) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (бульвар Т. Шевченка, 50-Г, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 93 650 (дев`яносто три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 10 коп., 8 306 (вісім тисяч триста шість) грн 10 коп. пені, 608 (шістсот вісім) грн 82 коп. інфляційних втрат, 12 658 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 28 коп. завдатку, 2 809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) грн 50 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн 34 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 163 грн 40 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька