Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/17556/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/17556/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр"

про стягнення 120 115,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" про стягнення 120 115,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором № 53-129-01-17-01264 від 21.12.2017 в частині строків поставки товару.

Згідно розрахунку позивача неустойка за договором складає 120 115,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/17556/19 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

24.12.2019 року до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/17556/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/17556/19 позивач та відповідач повідомлялися належним чином.

03.02.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки до 40 000 грн., яке мотивоване, на думку відповідача, значним перевищенням суми нарахованої пені розміру завданих збитків та порушенням позивачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлене обладнання.

12.02.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому позивач просить у задоволенні вказаного клопотання відмовити повністю.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2017 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (надалі за текстом - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" (надалі за текстом - відповідач) укладено Договір поставки № 53-128-01-17-01264 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору відповідач, як постачальник зобов`язувався в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити комп`ютерне обладнання та приладдя виробництва HP Inc. для потреб ВП "Рівненська АЕС", ВП "Складське господарство", ВП "Аварійно-технічний центр", ВП "Управління справами", ВП "Запорізька АЕС", ВП "Атоменергомаш", ВП "Автоматика та машинобудування", ВП "Атомремонтсервіс", ВП "Хмельницька АЕС", ВП "Южно-Українська АЕС", ДП "НАЕК "Енергоатом" (кінцеві споживачі), а позивач, як покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікації №1 (далі - "Специфікація"), яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору сума Договору становить 18 874 947,60 грн. в тому числі ПДВ - 3 145 824,60 грн.

Строки поставки продукції вказані у Специфікації. За погодженням з покупцем, допускається поставка продукції партіями (пункт 5.1 Договору).

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад кінцевих споживачів (пункт 5.4 Договору).

У відповідності до підпункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені Договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Пунктом 7.9 Договору визначено, що позовна давність, щодо стягнення штрафних санкцій передбачених пунктами 7.2., 7.3. та 7.5.Договору, встановлюється тривалістю у два роки.

У відповідно до Специфікації № 1, яка є додатком до Договору, термін поставки комп`ютерного обладнання та приладдя сторони погодили до 31.12.2017.

30.03.2018 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до Договору, згідно якої сторони встановили обов`язок відповідача, як постачальника, здійснити поставку недопоставленої продукції за позицією 35 у Специфікації №1 до Договору кінцевим споживачам, а також продовжити строк дії Договору, визначивши, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.06.2018, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 30.03.2018 визначено, що постачальник не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань з постачання продукції, яке мало місце до моменту укладення цієї додаткової угоди.

Таким чином, виходячи з умов, передбачених Договором, та враховуючи, що 31.12.2017 є вихідним днем, у відповідності до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був поставити позивачу продукцію, визначену у Специфікації №1, у термін до 02.01.2018.

Згідно із пунктом 5.4 Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад кінцевих споживачів.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач 13.04.2018 поставив позивачу продукцію, визначену за позицією 35 у Специфікації №1 до Договору на загальну суму 706 560,00 грн., а саме: за видатковими накладними № 428 від 13.04.2018 на суму 168 960,00 грн.; № 429 від 13.04.2018 на суму 168 960,00 грн.; № 343 від 13.04.2018 на суму 199 680,00 грн. та № 439 від 13.04.2018 на суму 168 960,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу у загальному розмірі 120 115,20 грн. за несвоєчасну поставку продукції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення неустойки за неналежне виконання договору поставки в частині порушення строків поставки продукції.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідачем здійснено поставку позивачу продукції визначеної за позицією 35 у Специфікації №1 до Договору, згідно видаткових накладних: № 428 від 13.04.2018; № 429 від 13.04.2018; № 343 від 13.04.2018 та № 439 від 13.04.2018 з порушенням погоджених сторонами строків.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань із своєчасної поставки продукції за Договором позивач нарахував до сплати відповідачу обумовлену пунктом 7.2 Договору пеню та штраф у загальному розмірі 120 115,20 грн.

Претензією № 8187 від 02.07.2018 та уточненою претензією № 2082/81 від 20.02.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату нарахованої згідно пункту 7.2 Договору неустойки.

У відповіді на претензію відповідач просив зменшити розмір пені до 40 000 грн., мотивуючи свою позицію значним перевищенням суми нарахованої пені розміру завданих збитків та порушенням позивачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлене обладнання.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені та штрафу суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 656,00 грн пені та 49 459,20 грн штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з викладеним, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до 40 000 грн.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі статтею 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч вищевикладеного, відповідачем не було доведено суду таких обставин як, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру пені у відповідності до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, а тому, суд дійшов висновку про необхідність відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" в зменшенні розміру пені у зв`язку з відсутністю належного доказового обґрунтування.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" про стягнення - 120 115,20 грн. неустойки задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" (03151, м. Київ, вулиця Ушинського, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи: 34763967) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 24584661), в особі Відокремленого підрозділу Атомкомплект Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, ідентифікаційний код: 26251923) 70 656 (сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. пені, 49 459 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 20 коп. штрафу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 06.04.2020

Суддя С. В. Стасюк