Рішення

від 07.04.2020 по справі 910/18843/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/18843/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО (81140, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Миклашів, Ідентифікаційний код юридичної особи 13833658) до проТовариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт (02088, м.Київ, ВУЛ.ДЯЧЕНКА, будинок 12, офіс15, Ідентифікаційний код юридичної особи 40034590) стягнення 26067,63 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОКО (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт (далі-Відповідач) про стягнення 26067,63 грн., з яких 24262,44 грн. боргу, 1540,85 грн. пені, 146,00 грн. 3% річних та 118,34 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості товару за Договором поставки № 113/11 від 09.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18843/19; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт про стягнення 26067,63 грн. залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів направлення позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача.

04.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 21.01.2020 по справі №910/18843/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 продовжено розгляд справи №910/18843/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт про стягнення 26067,63 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 02.01.2020 та від 05.02.2020 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомленю про вручення 14.01.2020, 14.02.2020, 17.02.2020 та 19.02.2020 та уповноваженим особам Сторін ухвал суду.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОКО (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт (Покупець) укладений Договір поставки № 113/11 (далі - Договір № 113/11), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у встановлені за договірними цінами у власність Покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, на умовах цього Договору.. (а.с. 6)

За умовами п. 2.1. Договору № 113/11 загальна сума Договору визначається сумами вартості поставок окремих партій Товару, на підставі даних видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних.

У пунктах 3.1., 3.2. Договору № 113/11 сторони погодили, що Постачальник реалізує Товар, що є предметом даного Договору за заявкою Покупця. Постачальник зобов`язується поставляти Товар Покупцю в погоджені терміни, на умовах, зазначених в накладних, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з п. 4.2. 4.3.Договору № 113/11 Покупець зобов`язаний проводити оплату за кожну отриману партію Товару, згідно з рахунками та/або видатковими накладними, протягом 30 календарних днів від дати отримання Товару. Датою платежу є дата надходження кошів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 113/11 у випадку недотримання договірних термінів розрахунків, вказаних у п. 4.2., 4.3. Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день протеменувння платежу.

Постачальник зобов`язується здійснювати передачу у власність (поставку) Товару Покупцеві на умовах цього Договору з моменту укладення (підписання) цього Договору до 31.12.2020 року (загальний строк поставок). Цей Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим Договором. (п. 10.1. Договору № 113/11)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 113/11 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з Видатковими накладними № ТВВВ-01949 від 21.08.2019 на суму 6024,06 грн., № ТВВВ-02047 від 02.09.2019 на суму 4871,76 грн., № ТВВВ-02063 від 03.09.2019 на суму 2544,30 грн., № ТВВВ-02149 від 11.09.2019 на суму 2284,08 грн., ТВВВ-02188 від 16.09.2019 на суму 1694,16 грн. та № ТВВВ-02249 від 20.09.2029 на суму 6844,08 грн., Товар загальною вартістю 24262,44 грн. (а.с. 7-12)

Вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу не сплачена.

03.12.2019 Позивачем направлена Відповідачу Претензія № 10/12 від 02.12.2019 з вимогою сплатити заборгованість, штраф та пені в загальному розмірі 28217,74 грн. до 15.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та накладною. (а.с. 13, 23-24)

Відповідач відповіді на Претензію не надав, заборгованість за Договором № 113/11не сплатив.

Як зазначає Позивач, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 113/11 від 09.11.2018 року щодо оплати поставленого Товару у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 24262,60 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду Позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань, Позивачем нараховано 1540,85 грн. пені, 146,00 грн. 3% річних та 118,34 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору поставки № 113/11 від 09.11.2018 року Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України та § 1 Поставка Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору № 113/11 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з Видатковими накладними № ТВВВ-01949 від 21.08.2019 на суму 6024,06 грн., № ТВВВ-02047 від 02.09.2019 на суму 4871,76 грн., № ТВВВ-02063 від 03.09.2019 на суму 2544,30 грн., № ТВВВ-02149 від 11.09.2019 на суму 2284,08 грн., № ТВВВ-02188 від 16.09.2019 на суму 1694,16 грн. та № ТВВВ-02249 від 20.09.2029 на суму 6844,08 грн., Товар загальною вартістю 24262,44 грн. (а.с. 7-12)

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні Договору № 113/11 сторони встановили, що Покупець зобов`язаний проводити оплату за кожну отриману партію Товару, згідно з рахунками та/або видатковими накладними, протягом 30 календарних днів від дати отримання Товару. (п. 4.2. Договору)

Разом з тим, Суд зазначає, що вартість отриманого на підставі вказаних видаткових накладних Товару Відповідачем Позивачу не сплачена. При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем не надано контррозрахунку, заперечень щодо заявлених до стягнення сум чи доказів на підтвердження проведення оплати, тому Суд приймає надані Позивачем Видаткові накладні та розрахунки як належні докази на підтвердження наявності та розміру боргу за Договором поставки № 113/11 від 09.11.2018 року.

Отже, Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 113/11 становить 24262,44 грн.

03.12.2019 Позивачем направлена Відповідачу Претензія № 10/12 від 02.12.2019 з вимогою сплатити заборгованість, штраф та пені в загальному розмірі 28217,74 грн. до 15.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та накладної. (а.с. 13, 23-24)

Відповідач відповіді на Претензію не надав, заборгованість за Договором № 113/11 не сплатив.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за Договором поставки № 113/11 від 09.11.2018 року ТовариствУ з обмеженою відповідальністю ЛОКО , а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 24262,44 грн. за Договором поставки № 113/11 від 09.11.2018 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 146,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.09.2019 по 18.12.2019 від суми заборгованості окремо за кожною видатковою накладною, та 118,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період жовтень- листопад 2019 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати вартості Товару у розмірі 146,00 грн., нарахованих за період з 20.09.2019 по 18.12.2019, від суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній, встановив, що розрахунок Позивача є невірним в частині визнання початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, і якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст. 253 та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, згідно з вірним арифметичних розрахунком, зробленим судом, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 142,71 грн. 3% річних, нарахованих в межах заявлених позовних вимог за період з 24.09.2019 по 18.12.2019, від суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 118,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період жовтень-листопад 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 25869,74 грн., нараховану за період з 06.08.2019 по 26.12.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 7.2. Договору № 113/11 у випадку недотримання договірних термінів розрахунків, вказаних у п. 4.2., 4.3. Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день протеменувння платежу.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового у розмірі 1540,85 грн., нарахованої за період з 20.09.2019 по 18.12.2019, від суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній, встановив, що розрахунок Позивача є невірним в частині визнання початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, і якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст. 253 та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим Судом, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню пені у розмірі 1480,86 грн., нарахована в межах заявлених позовних вимог за період з 24.09.2019 по 18.12.2019, від суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО підлягає стягненню 24262,44 грн. боргу, 1480,86 грн. пені, 142,71 грн. 3% річних та 118,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО до Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт про стягнення 26067,63 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Балтік-Форкліфт (02088, м.Київ, ВУЛ.ДЯЧЕНКА, будинок 12, офіс15, Ідентифікаційний код юридичної особи 40034590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО (81140, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Миклашів, Ідентифікаційний код юридичної особи 13833658) 24262,44 грн. (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дві грн. 44 коп.) боргу, 1480,86 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 86 коп.) пені, 142,71 грн. (сто сорок дві грн. 71 коп.) 3% річних, 118,34 грн. (сто вісімнадцять грн. 34 коп.) інфляційних втрат, 1916,39 грн. (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять грн. 39 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 квітня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин