Рішення

від 06.04.2020 по справі 922/10/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/10/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Холодторгобладнання", м. Харків про стягнення 30035,45 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холодторгобладнання" про стягнення основного боргу в сумі 25372,66 грн. та 4662,79 грн. пені, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №234 від 01.05.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/10/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2020 року розгляд справи № 922/10/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2020 року на 12:15 год.

19.02.2020 року позивач надав додаткові докази (вх.№ 4403), які було досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.02.2020 року оголошено перерву до 11.03.2020 року до 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2020 року на 11:30 год.

Представник позивача у судове засідання 06.04.2020 року не з`явився, 19.02.2020 року подав заяву про розгляд справи без його участі (вх.№ 4403).

Відповідач у судове засідання 06.04.2020 року не з`явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/10/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив такі обставини.

01.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холодторгобладнання" (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 234 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. та 1.2. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування (в оренду) нежитлове приміщення загальною площею 854,10 кв. м., розташоване в будівлі 120 по проспекту Московському у місті Харків.

Згідно з п. 4.1. Договору Орендар на підставі рахунків Орендодавця протягом 3 днів з дня передачі рахунку але не пізніше 20 числа поточного місяця зобов`язується вносити на поточний рахунок Орендодавця місячну орендну плату.

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання цього Договору Орендар зобов`язаний внести на поточний рахунок Орендодавця гарантійний платіж в розмірі 43590, 76 грн. у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. Договору гарантійний платіж утримується Орендодавцем з метою забезпечення сплати Орендарем орендної плати, інших платежів, передбачених договором і як забезпечення Орендарем належного виконання інших зобов`язань за договором)

Термін оренди було узгоджено сторонами у п. 3.1 Договору - до 31 березня 2018 року.

Додатковою угодою № 1 від 30 березня 2018 року до Договору сторони продовжили строк дії оренди до 31 березня 2019 року включно та погодили новий розмір орендної плати на місяць.

Угодою про зарахування зустрічних позовних вимог від 01 травня 2017 року гарантійний платіж у розмірі 43590,76 грн. з попереднього договору оренди цього ж приміщення було враховано в якості гарантійного платежу за Договором.

Угодою про зарахування зустрічних позовних вимог від 01 квітня 2019 року гарантійний платіж у розмірі 43590,76 грн. було зараховано в якості гарантійного платежу за новим договором оренди з цим же орендарем цього ж приміщення (тобто, гарантійний платіж був сплачений і фактично переносився в новий договір оренди з необхідністю доплати, так як встановлюється від розміру орендної плати). Відповідно, гарантійний платіж у розмірі 43590,76 грн. був зарахований в новий договір оренди і за даним Договором зазначена сума гарантійного платежу не обліковується.

Суд установив, що рахунки на оплату орендної плати та інших платежів за договором оренди нежитлового приміщення надсилались електронною поштою бухгалтеру відповідача, а потім також передавались директором філії позивача представнику відповідача (директору або бухгалтеру) особисто і на ксерокопії рахунку особа, яка його отримувала, ставила дату і підпис. Так, рахунок на оплату АТ-00000222 від 28.02.2019 року на суму 12660,06 грн. було отримано директором відповідача 04.03.2019 року, а рахунок на оплату АТ-00000355 від 31.03.2019 на суму 12712,60 грн. було отримано бухгалтером 15.04.2019 року.

Крім того, сторонами підписувалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- АТ-02280390 від 28 лютого 2019 року на суму 12660,06 грн.;

- AT -03310057 від 31 березня 2019 року на суму 12712,60 грн.

Також між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків, станом за 2019 рік, в якому теж зазначено вказані акти здачі-прийняття робіт.

Пунктом 4.4 договору визначено, що рахунки, пов`язані з утриманням приміщення, включаючи комунальні послуги, підлягають оплаті протягом 5 днів від дня їх передачі.

Відповідно рахунок АТ-00000222 від 28.02.2019 року на суму 12660,06 грн. переданий 04.03.2019 року повинен бути оплачений не пізніше 09.03.2019 року, а рахунок АТ-00000355 від 31.03.2019 на суму 12712,60 грн. переданий 15.04.2019 року повинен був бути оплачений не пізніше 20.04.2019 року.

Позивач зазначає, що починаючи з січня 2019 року Відповідач став порушувати свої зобов`язання за Договором та сплачувати орендну плату та інші витрати (комунальні/експлуатаційні) несвоєчасно. Станом на день звернення з позовною заявою заборгованість з орендної плати Відповідачем погашена повністю, але зазначені рахунки не оплачені до цього часу.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу претензію від 23.09.2019 року про стягнення заборгованості у розмірі 36890,20 грн. за Договором, яка була отримана Відповідачем 25.09.2019 року.

Проте, відповідач ніяким чином на вказану вимогу не відреагував, заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 4.4 договору визначено, що рахунки, пов`язані з утриманням приміщення, включаючи комунальні послуги, підлягають оплаті протягом 5 днів від дня їх передачі.

Відповідно рахунок АТ-00000222 від 28.02.2019 року на суму 12660,06 грн. переданий 04.03.2019 року повинен бути оплачений не пізніше 09.03.2019 року, а рахунок АТ-00000355 від 31.03.2019 на суму 12712,60 грн. переданий 15.04.2019 року повинен був бути оплачений не пізніше 20.04.2019 року.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач 25372,66 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань за Договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 25372,66 грн. нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 4662,79 грн. пені, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 9.2. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати орендної плати, інших платежів.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд установив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, а саме з 06.03.2019 року по 02.09.2019 року та з 06.04.2019 року по 04.10.2019 року, оскільки рахунок АТ-00000222 від 28.02.2019 року на суму 12660,06 грн. переданий 04.03.2019 року повинен бути оплачений не пізніше 09.03.2019 року, а рахунок АТ-00000355 від 31.03.2019 року на суму 12712,60 грн. переданий 15.04.2019 року повинен був бути оплачений не пізніше 20.04.2019 року. Отже, позивач мав право нараховувати пеню з 10.03.2019 року (рахунок АТ-00000222 від 28.02.2019 року) та з 21.04.2019 року (рахунок АТ-00000355 від 31.03.2019 року).

Враховуючи викладене, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 4150,34 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 525, 530, 610-611, ч. 1 ст. 759, ч. 5 ст. 762, ст. 782, 783 Цивільного кодексу України; ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холодторгобладнання" (61037, м.Харків, пр. Московський, 120, код ЄДРПОУ 33203735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-Тех" (04050, м.Київ, вул. Пимоненка, 13ж, код ЄДРПОУ 21665318) основний борг у сумі 25372,66 грн., 4150,34 грн. пені та судовий збір у сумі 1888,22 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.04.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова