Рішення

від 24.03.2020 по справі 175/245/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/245/20

Провадження № 2/175/66/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, який в березні 2020 року уточнила та просила суд встановити факт постійного спільного проживання її, ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом в четверту чергу після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом в четверту чергу після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Адвокат позивачки за договором про надання правової допомоги Бардаченко В.В. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача Слобожанської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області в особі Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області за довіреністю Воронюк Є.Ю. надала суду заяву про розгляд справи без участі їх представника та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.217).

Представник третьої особи Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надав суду лист про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори (а.с.189).

Вислухавши адвоката позивача, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Виконавчим комітетом Степнянської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 21 березня 2012 року (а.с.6). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належні спадкодавиці частини в нерухомому майні: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 ; та земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області. За часи свого життя ОСОБА_3 заповітів не складала.

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа №80/2012 (а.с.116), чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 та донька спадкодавиці ОСОБА_1 , у встановлений законом строк звернулися до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.115,124). Також з заявою про прийняття спадщини звернувся колишній чоловік спадкодавиці ОСОБА_8 , який претендував на спадкове майно, яке складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що вищезазначений житловий будинок було набуто померлою під час громадянського шлюбу з ним, а тому в порядку ст. 60 СК України просив видати йому свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частину житлового будинку (а.с.125). Донька спадкодавиці ОСОБА_9 (а.с.138) надала державному нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 (а.с.134).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/3057/13-ц від 16 січня 2014 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , та на 1/3 частини земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 24 листопада 2016 року (а.с.7). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 ; та на 1/3 частини земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області. За часи свого життя ОСОБА_2 заповітів не складав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші спадкоємці відсутні, однак звернувшись до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, отримала відмову у зв`язку з тим, що у спадкоємиці відсутні документи, що встановлюють право власності на спадкове майно спадкодавиці, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 січня 2020 року (а.с.111). Окрім цього, ОСОБА_1 також було відмовлено у вчинені нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті вітчима ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не підтверджено родинні стосунки між ними, позивачка не є визначеною у судовому порядку спадкоємцем четвертої черги та не визначена в судовому порядку такою, що може спадкувати разом зі спадкоємцями першої черги, а також у спадкоємиці відсутні документи, що встановлюють право власності на спадкове майно, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 січня 2020 року (а.с.112). Тому з метою захисту своїх спадкових прав, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу укладеного 30 грудня 1991 року, посвідченого секретарем виконкому Степнянської сільської ради народних депутатів Бражник Н.В. та зареєстрованого за реєстровим №14, матір позивачки ОСОБА_3 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.9), що також підтверджується довідкою з КП БТІ №701 від 06 червня 2018 року (а.с.22). На підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 29 грудня 1996 року серія ДП ДН № 011032, виданого на підставі рішення Степнянської сільської ради від 20.11.1995 року №213, матері позивачки ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,1800 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована на території Степнянської сільської ради (а.с.10), якій згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.02.2018 року № НВ-1205847462018, було присвоєно кадастровий номер 1221487000:02:003:0029 (а.с.11). Окрім цього, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 13 грудня 1999 року серія ДП ДН № 041554, виданого на підставі рішення Степнянської сільської ради від 03.10.1999 року № 9/ХХІІІ, матері позивачки ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка (пай № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території КСП Кіровський Степнянської сільської ради (а.с.12), якій згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.11.2017 року № НВ-1205485722017 було присвоєно кадастровий номер 1221487000:01:016:0021 (а.с.13-15).

27 січня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, внаслідок чого прізвище матері позивачки ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_3 (а.с.123), що також підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого подружжя №00010258403 від 21 березня 2012 року (а.с.137).

Згідно довідки виконавчого комітету Слобожанської селищної ради від 12 листопада 2019 року №1082 село Степне Дніпропетровського району Дніпропетровської області було перейменовано в село Степове Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі довідки Державного комітету статистики України № 4930 від 01.06.2001 року (а.с.18). Згідно довідки виконавчого комітету Слобожанської селищної ради від 12 листопада 2019 року №1081, на підставі рішення виконкому Степнянської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 29 від 24.10.1998 року, в селі Степове Дніпропетровського району Дніпропетровської області проведено перенумерацію будинків по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно довідки Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області №399 від 28 березня 2019 року в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (а.с.155).

Встановлено, що рідний син спадкодавиці ОСОБА_13 (рідний брат позивачки) ще на початку 2002 року покинув свою матір, і жодного дня не проживав разом з нею та майже не спілкувався зі спадкодавицею. На день смерті ОСОБА_3 , її син ОСОБА_13 не проживав в будинку АДРЕСА_1 та після смерті матері також не проживав за вказаною адресою. З того часу та по сьогоднішній день місце проживання ОСОБА_13 позивачці невідоме. Зазначені обставини підтверджуються Актом про не проживання від 20 лютого 2020 року (а.с.168).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття, тобто з дня смерті спадкодавця. Тобто, законодавець пов`язує факт прийняття спадщини не з реєстрацією місця проживання, а лише з постійним проживанням разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини й відповідно, якщо особа була зареєстрована разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте не проживала з ним вона вважається такою, що спадщину не прийняла.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Відповідно до правової позиції викладеної в ухвалі ВССУ від 03.11.2010 року провадження № 6-7165св09, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини. Такої ж правової позиції дотримується й діючий Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у справі № 484/747/17, відповідно до якої зазначив, що за змістом норми ст. 1268 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем. Аналогічно й реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.07.2018 року по справі № 404/2163/16-ц.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_13 на момент смерті разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 не проживав, він вважається таким, що спадщину не прийняв.

ОСОБА_1 з 18 жовтня 1991 року зареєстрована та весь час постійно проживає в домоволодінні АДРЕСА_1 , тобто разом зі своєю матір`ю (до дня її смерті) та своїм вітчимом (до дня його смерті). Жодних родичів, окрім ОСОБА_1 у вітчима немає. Будь-які інші особи з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталися. Заповіту ОСОБА_2 не залишав, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.162-188).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з вітчимом ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Із п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України постає, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 на час смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з ним, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час відкриття спадщини. Встановлення цього факту має для позивачки юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тому після смерті ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_1 має право на спадкування у першу чергу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Тому після смерті вітчима ОСОБА_2 , його падчірка ОСОБА_1 має право на спадкування у четверту чергу.

Згідно з положеннями ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Оскільки жодні інші спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні, ОСОБА_1 беззаперечно є єдиною спадкоємицею після смерті вітчима ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину може отримати свідоцтво про право на спадщину але, коли з вернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любов Віталіївни, мені було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що право на спадкування у четверту чергу (ст. 1264 ЦК України) підтверджується виключно у судовому порядку, шляхом встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Дійсно у ОСОБА_1 відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вищезазначене майно після смерті вітчима, оскільки ОСОБА_2 не було зареєстровано своє право власності на вищезазначене спадкове майно на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року по цивільній справі № 175/3057/13.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.02.2018 року, по справі №441/1647/15-ц, зазначив наступне: Посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось, суд не врахував, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною .

В постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року зазначено, що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно набуває і право розпорядження ним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258 ЦК України).

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 47 Закону України Про нотаріат , та відповідно з пунктами 4.14, 4.15 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 296/5 від 22.02.2012 року), нотаріус перевіряє склад спадкового майна та видає на нього свідоцтво про право на спадщину. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам ст. 47 Закону України Про нотаріат .

Судом встановлено, що спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить спадкове майно, спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері та спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті вітчима, право власності спадкодавців не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а згідно із ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права. Також, ОСОБА_1 було сплачено АТ КБ ПриватБанк у повному обсязі борг спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.201), у розмірі визначеному АТ КБ ПриватБанк у своїй претензії кредитора від 22 березня 2018 року до спадкоємців ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 16565,75 грн. (а.с.162). Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1225, 1258, 1296 ЦК України, Законом України Про нотаріат , Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом в четверту чергу після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом в четверту чергу після смерті вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 1221487000:02:003:0029, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , право власності на 2/3 частини земельної ділянки (паю № НОМЕР_1 ) площею 2,390 га, кадастровий номер 1221487000:01:016:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.