Рішення

від 02.04.2020 по справі 476/847/19

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/847/19

Провадження № 2/476/29/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

16.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі.

Свої вимоги мотивував тим, що 01.09.2009 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки площею 9,94 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. Проте, у порушення умов вищевказаного договору оренди землі, у період строку його дії, 10.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 передав вищевказану земельну ділянку в оренду відповідачу ОСОБА_3 строком на 8 років.

Посилаючись на те, що вказаними діями відповідачів порушено його права як орендаря та користувача вказаної земельної ділянки, в тому числі, і на переважне право на продовження орендних відносин, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.04.2018 року та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати по справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, у разі відсутності належним чином повідомлених відповідачів просила провести заочний розгляд справи.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у визначений строк відзиви до суду не направили, тому, у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за заявою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9,94 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І НОМЕР_1 від 20.12.2010 року (а. с. 8, 11-12).

01.09.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки строком на 49 років. (а. с. 6-7).

Цього ж дня вказаний договір посвідчено нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області та 20.12.2010 зареєстровано за №041001400700 в Єланецькому районному відділі Миколаївської регіональної філії центру ДЗК (а. с. 6-7).

Згідно п.п. 1, 2, 8 вказаного договору у строкове платне користування строком на 49 років передається земельна ділянка площею 9,94 га з кадастровим номером 4823082600:01:000:0044, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а. с. 6-7).

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.09.2009 року вищевказана земельна ділянка передана позивачу (а. с. 10).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 12) та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 13) слідує, що 14.12.2013 року, тобто на час реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, її кадастровий номер змінено на 4823082600:01:000:0413 .

Між тим, у період строку дії вищевказаного договору оренди землі, 10.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 передав вищевказану земельну ділянку в оренду строком на 8 років відповідачу ОСОБА_3 (а. с. 71-72), про що цього ж дня внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 12).

Позивач вважає, що вказаними діями відповідачів порушено його права як орендаря та користувача вказаної земельної ділянки, в тому числі, і на переважне право на продовження орендних відносин, а тому нині захист його прав можливий лише у судовому порядку шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 10.04.2018 року недійсним.

Виходячи з положень статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець зобов`язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 10.04.2018 року, на підставі якого у відповідача ОСОБА_3 виникло право оренди земельної ділянки площею 9,94 га, що належать відповідачу ОСОБА_2 , відбулася в період дії попереднього договору оренди землі від 01.09.2009 року.

Суд вважає, що право оренди, яке виникло у відповідача ОСОБА_3 суперечить вимогам діючого законодавства щодо передання в оренду майна, а також законодавства, що регулює порядок здійснення державної реєстрації речових прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача як орендаря є порушеними і відповідно до ст. ст. 25, 27 Закону України "Про оренду землі" підлягають судовому захисту шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.04.2018 року.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що вищевказаними діями відповідачів порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Надавши оцінку вищевказаним доказам та всім обставинам справи у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійним договору оренди землі від 10.04.2018 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно відшкодування судових витрат, суд виходить з того, що, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 09.09.2019 року (а. с. 119-120), розрахунок вартості витрат правничої допомоги (а. с. 118) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 29.01.2020 року (а. с. 121), із яких слідує, що позивачем сплачено 3500 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу, з яких: 500 грн. - аналіз наявних документів, розроблення правової позиції (1 год.), 500 грн. - аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини (1 год.), 2000 грн. - складання процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (2 год.), 500 грн. - участь у судових засіданнях.

Вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу суд вважає обґрунтованим, співмірним складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 3500 грн. (по 1750 грн. з кожного) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 768,40 грн. (по 384,20 грн. з кожного) у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.04.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 9,94 га з кадастровим номером 4823082600:01:000:0413, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, про що 10.04.2018 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 по 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. з кожного в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 по 1750 (тисячу сімсот п`ятдесят) грн. з кожного в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 10.04.2020 року.

Суддя Н.В. Чернякова