Рішення

від 16.03.2020 по справі 522/3070/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3070/17

Провадження № 2/522/3309/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Граніт , ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ Берег-Будгруп , ОСОБА_3 , про визнати недійсним договору, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2017 року, ОСОБА_4 , звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу Граніт , ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнень просив суд: визнати недійсним договір № 532 про порядок викупу паю від 23.06.2016 року, укладеного між Обслуговуючим кооперативом Граніт та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ,індексний номер рішення 35698969 від 15.06.2017 року; визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з кв. АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову, позивач ОСОБА_4 , посилався на те, що ним на виконання умов договору за № 600 від 09.01.2006 року, про дольову участь у будівництві житла, укладеного між ним та ТОВ Берег-Будгруп , предметом якого була пайова участь у будівництві квартири під АДРЕСА_1 , сплатив пайову участь в розмірі 322 190 гривень у касу ТОВ Берег-Будгруп , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №68 від 08 травня 2008 року.

ТОВ Берег-Будгруп підписання вказаного договору гарантувало, що вказана квартира, до реєстрації прав власності ОСОБА_4 не продана, не надана в оренду, не перебуває в заставі та зобов`язалося протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати позивачу квартиру за умовами виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів.

У березні 2016 року, введення будинку в експлуатацію здійснив вже Обслуговуючий кооператив Граніт , право на квартиру, будівництво якої було повністю інвестовано позивачем, 13.06.2017 року, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , що позивач вважає порушенням його законних прав та інтересів.

Ухвалою від 06 березня 2017 року відкрито провадження по справі.

19 лютого 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

21 листопада 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

01 жовтня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29 жовтня 2019 року.

03 лютого 2020 року ухвалою суду задоволення клопотання ОСОБА_5 та здійснено заміну позивача ОСОБА_4 на правонаступника позивача ОСОБА_5 .

16 березня 2020 року у судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Інші учасники справи, в судове засідання не з`явились, про час, дату і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про поважність причин неявку суд не повідомляли.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено , що 09 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ Берег-Будгруп був укладений договір № 600 про дольову участь будівництва житла, відповідно до якого ТОВ Берег-Будгруп здійснює згідно проекту будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зобов`язується прийняти пайову участь у будівництві квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 79,75 кв.м., що розташована на 8 поверсі секції В вказаного житлового будинку.

Згідно п. 4.1. вказаного договору загальна вартість 79,75 кв.м. загальної площі придбаної квартири складає 322 190,00 гривень, що на день укладення договору було еквівалентно 63 800 доларів США.

Відповідно до п. 4.3 та п.п. 4.3.1. даного договору усі грошові кошти перераховуються у касу ТОВ Берег-Будгруп або за реквізитами, зазначеними у договорі, до здачі будинку в експлуатацію. На виконання умоввказаного договору ОСОБА_4 сплатив в повному обсязі свою пайову участь в розмірі 322 190,00 гривень у касу ТОВ Берег-Будгруп , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 68 від 08 травня 2008 року, а також довідкою ТОВ Берег-Будгруп без номеру та дати, про оплату договору в повному обсязі.

Пунктом 5.1.2. даного договору встановлено, що ТОВ Берег-Будгруп гарантує, що вказана квартира на момент підписання договору і до реєстрації права власності на неї: являє собою частку участі ОСОБА_4 у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 ; не продана; не надана в оренду; не перебуває в заставі.

У відповідності п. 6.1 даного договору запланований строк здачі будинку в експлуатацію кінець 3-го кварталу 2014 року.

Згідно п. 6.1 даного договору ТОВ Берег-Будгруп зобов`язується протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику квартиру за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів в повному обсязі.

Пунктом 6.3. даного договору встановлено, що передача квартири ОСОБА_4 оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно пункту 6.4, вказаного договору, оформлення права власності на квартиру здійснюється ОСОБА_4 самостійно шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акту приймання-передачі та відповідного рішення (розпорядження) місцевих органів влади про затвердження акту про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інвестиційну діяльність в редакції від 25.03.2005 року, яка діяла на дату укладання договорів про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуто (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Статтею 4 Закону України Про інвестиційну діяльність встановлено, що об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про інвестиційну діяльність Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Статтею 7 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України Про інвестиційну діяльність держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про інвестиційну діяльність захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій.

Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом.

Згідно ст. 20 Закону України Про інвестиційну діяльність при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов`язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи із правової природи інвестиційної діяльності прав, можна дійти висновку, що такі права є одним із видів майнових прав.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Майнове право, яке можна визнати як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ЦК України.

З цих підстав, ОСОБА_4 , який повністю виконав свої грошові зобов`язання за договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року та оплатив повну її вартість в розмірі 322 190,00 гривень, вважає, що в день повної оплати, а саме 08 травня 2008 року, він набув майнові права на вказану квартиру та є законним власником майнових прав на квартиру під АДРЕСА_1 .

Будинок по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію у березні 2016 року на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016 року за № ОД 143160631723, замовник - Обслуговуючий кооператив Граніт . Факт введення будинку в експлуатацію підтверджується інформацією з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://vvww.dabi.gov.ua/), яка є відкритою.

Також, згідно з інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, 05.11.2018 року юридичну особу ТОВ Берег-Будгруп припинено.

06.12.2017 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження № 540 Про присвоєння адреси: АДРЕСА_1 , житловому комплексу (ІІ черга), який побудований за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер ) та додане вказане розпорядження. Із вказаного розпорядження вбачається, що житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , введений в експлуатацію на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016 року за № ОД 143160631723 та йому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

13.06.2017 року на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване право власності за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно вказаної інформаційної довідки право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81, кв.м., було зареєстровано на підставі наступних документів: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 532, виданий 17.05.2017 року, видавник: ОК Граніт , ОСОБА_2 ; договір про порядок викупу пая, серія та номер: 532, виданий 23.06.2016, видавник ОК Граніт , ОСОБА_2 ; довідка, серія та номер: 532, виданий 08.07.2016 року, видавник: ОК Граніт ; свідоцтво, серія та номер: 532, виданий 23.06.2016 року, видавник ОК Граніт , технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 12.06.2017, видавник: ПП Одеське БТІ .

Як вбачається із документів, 23.06.2016 року, між Обслуговуючим кооперативом Граніт , в особі Голови ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір № 532 про порядок викупу пая на умовах та у строки, зазначені в договорі Кооператив зобов`язується по закінченню будівництва та вводу в експлуатацію будинку, передати пайовику розташовану у будинку на АДРЕСА_2. АДРЕСА_1 (будівельна адреса) одну двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на восьмому поверсі загальною площею 80,15 кв.м. та документи, необхідні для оформлення права власності на квартиру.

08.06.2016 року ОК Граніт видала ОСОБА_2 довідку під № 532 про те, що ОК Граніт отримав від ОСОБА_2 , суму в розмірі 1 383 200,00 гривень за квартиру АДРЕСА_1 від 23.06.2016 року за умовами договору № 532 про порядок викупу паю, у будівництві багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що є 100 відсотків суми зазначеної у договорі.

17 травня 2017 року між Обслуговуючим кооперативом Граніт , в особі Голови ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був підписаний акт приймання-передачі за № 532, згідно якого, на виконання договору № 532 про порядок викупу паю від 23.06.2016 року, ОК Граніт передав власнику ОСОБА_2 одну двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що ОК Граніт не мав права укладати договір № 532 про порядок викупу паю від 23.06.2016 року із ОСОБА_2 , щодо квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОК Граніт не мав права розпоряджатися майновими правами на вказану квартиру без згоди ОСОБА_4 , у тому числі права брати на себе зобов`язання по передачі у майбутньому цієї квартири на користь ОСОБА_2 і договір про порядок викупу паю № 532 від 23.06.2016 року, укладений ОК Граніт із ОСОБА_2 без належного об`єму правоздатності з боку ОК Граніт .

28.11.2019 року ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги за договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року.

Відповідно зазначеного договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор приймає права вимоги пайовика, які належать Первісному кредитору за договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року, укладеного між Первісним кредитором і ТОВ Берег-Будгруп (боржник).

Згідно п. 1.2. вказаного договору під правом вимоги, належним Первісному кредитору, яке передається Новому кредитору, Сторони розуміють право вимоги до Боржника про виконання ним (Боржником) зобов`язань зі здійснення будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та з передачі пайовику після здачі цього житлового будинку в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 79,75 кв.м., розташованої на 8 поверсі секції В цього житлового будинку за актом прийому-передачі.

Отже, внаслідок укладення Договору відступлення права вимоги за Договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року кредитор у зобов`язанні за договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року був змінений з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 ..

Однак, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-будгруп , код ЄДРПОУ 32432565: стан суб`єкта: припинено, дата запису: 05.11.2018 року; номер запису:15561170014001779.

При цьому Договір відступлення права вимоги за договором № 600 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року було укладено лише 28 листопада 2019 року, тобто більш ніж через рік ліквідації ТОВ Берег-Будгруп , яке є стороною первісного зобов`язання і вимогу щодо якого придбала ОСОБА_1 .

Водночас, згідно зі ст. 609 ЦК України, зобов`язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

З урахуванням наведеного, перепустка прав за припиненим зобов`язанням не могла відбутись і фактично не відбулась.

Щодо вимог про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію, то правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визнаних законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Жодних належних та допустимих доказів того, що оскаржений правочин не відповідає вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, іншим вимогам закону не наведено.

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що Договір № 532 про порядок викупу паю від 23.06.2016 року був укладений у повній відповідальності до вимог чинного законодавства та в подальшому став підставою для отримання ОСОБА_2 всіх необхідних документів та реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, вимоги позивача про визнати недійсним договору, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності є необґрунтованими, відтак не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності , то суд вважає, що ці вимоги також задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який іншій момент, визначений угодою сторін (п. 93 Постанови ВП ВС від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Тобто, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (Постанова КГС ВС від 21.03.2019 №909/175/18).

У постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року №6-318цс15, від 10 лютого 2016 року № 6-2124цс15 висловлена правова позиція, відповідно до якої частиною першої статті 328 ЦК України висловлено правові висновки, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, зазначеними нормами не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення. Порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкту до експлуатації визначено зазначеними нормами, а також цілою низкою підзаконних актів.

Фактично, спірним об`єктом стало нерухоме мано із реєстраційним номером 1276087351101- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої у встановленому законом порядку зареєстрована за ОСОБА_2 .

При цьому, позивач в обґрунтування своєї позовної вимоги не надав жодних належних та допустимих доказів того, що вона є власником нерухомого майна, а сам по собі договір № 600 від 09.01.2006 року жодним чином таке право власності не доводить.

Моментом виникнення права власності на нерухоме майно є момент його державної реєстрації, позивач не набула у встановленому законом та договором порядку прав саме на квартиру як на об`єкт нерухомого майна. Отже, вимоги позивача щодо визнання її власником квартири не ґрунтуються на законі, а в їх задоволені має бути відмовлено.

Аналогічний висновок викладений у п. 110 Постанови ВП ВС від 18 грудня 2019 року у справі 522/1029/18.

Щодо позовних вимог про витребування майна.

Статтею 387 ЦК України закріплено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.

Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Позивач не довела свого права власності на нерухоме майно.

Крім того, позивач зазначає, що її права та інтереси порушені саме невиконанням зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві житла № 600 від 09.01.2006 року, які стосуються передання позивачу новозбудованого майна та документів необхідних для реєстрації за нею права власності на це майно. Отже, враховуючи те, що позивач стверджує про перебування у зобов`язальних відносинах, то права позивача мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язальних норм права.

Аналогічного висновку дійшла ВП ВС у подібних правовідносинах (п. 120 Постанови від 18 грудня 2019 року у справі 522/1029/18)

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Граніт , ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ Берег-Будгруп , ОСОБА_3 , про визнати недійсним договору, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

16.03.2020