Постанова

від 07.04.2020 по справі 640/18138/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

м. Харків

Справа № 640/18138/18

Провадження № 22-ц/818/879/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року в складі судді Ніколаєнко І.В.,

встановив:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка була заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в дорожньо-транспортній пригоді 22 червня 2017 року в сумі 38 374,72 грн, витрати на послуги з евакуації автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_2 , з місця ДТП, яка сталася 22 червня 2017 року в сумі 1200,00 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 тис грн, яка була заподіяна останній внаслідок ДТП, яка сталася 22 червня 2017 року, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати, пов`язаних з розглядом даної цивільної справи.

Позовна заява мотивована тим, що 22 червня 2017 року о 22:30 год. у м. Харків на перехресті вул. Моісеївська - вул. Тюринська, ОСОБА_2, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , проїхав перехрестя на заборонене червоне світло світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 за кермом якого знаходився ОСОБА_3 .. Автомобіль Audi A6 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. В результаті зіткнення автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Співробітниками УПД ГУНП в Харківській області було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 червня 2017 року, відповідно до якого не виявлено слідів гальмування автомобіля ОСОБА_2 та схему місця ДТП. Під час керування автомобілем та під час скоєння ДТП відповідач перебував в стані алкогольного сп`яніння - 1,24 % алкоголю при допустимих 0,2 %. Також позивач зазначив, що відповідно до матеріалів інформаційних ресурсів про подію ДТП 22 червня 2017 року, водій автомобіля MITSUBISHI LANCER до цього на великій швидкості, ігноруючи вимоги патрульних, намагався втекти від представників поліції. Після чого, співробітниками УПД ГУНП в Харківській області був складений протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015658 щодо вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015659 щодо порушення останнім п. 8.7.3. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП України. Адміністративний матеріал за фактом ДТП, яка мала місце 22 червня 2017 року за участю відповідача за ст. ст. 124, 130 КУпАП було направлено до Київського районного суду м. Харкова. Відповідно до звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року, який було складено на підставі договору між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І. , № 272/11 від 01 серпня 2017 року, вартість матеріальної шкоди, заподіяного власнику автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП 22 червня 2017 року складає 230996,82 грн. Поряд з цим встановлено, що ринкова вартість автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 22 червня 2017 року після отриманих пошкоджень складає 92 622,10 грн. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року у справі № 640/14861/17 була призначена авто-технічна експертиза експертами ХНДІСЕ iм. засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно з висновками якої варіант № 1 - згідно пояснень ОСОБА_3 в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mitsubishi Lancer ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.л. 8.7.3. е , 8.10 та 16.3 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Audi A6 для водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 , визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 8.7.3. е , 8.10 та 16.3 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3. е , 8.10 та 16.3 ПДР України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. 24 квітня 2018 року постановою Київського районного суду м. Харкова провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124. ч., 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивач зазначила, що на момент ДТП, яка сталася 22 червня 2017 року, цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, тому позивач звернулася із заявою до МТСБУ та 08 серпня 2018 року отримала страхову виплату в розмірі 100 000 тис грн від МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Таким чином, після здійснення виплати МТСБУ страхового відшкодування, вона має право вимагати у відповідача відшкодувати різницю суми між страховою (регламентною) виплатою та фактично заподіяною матеріальною шкодою, яка складає 38 374,72 грн на підставі звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року. Також, нею були зазнані витрати на послуги з евакуації пошкодженого автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_2 , з місця ДТП до місця здійснення оцінки вартості матеріальної шкоди, спричиненого власнику КТС. Загальна вартість послуги з евакуації, яку сплатив позивач складає 1200,00 грн, що підтверджується товарним чеком № 1 від 01 вересня 2017 року, товарним чеком № 2 від 01 вересня 2017 року та актами виконаних робіт від 01вересня 2017 року. Вважає що, витрати на послуги з евакуації автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_2 , мають бути відшкодовані відповідачем. Також зазначає, їй також була заподіяна моральна шкода, яка була завдана останній внаслідок ДТП 22.06.2017 р. Моральна шкода полягає в значному нервовому стресі, душевних переживаннях за життя та здоров`я племінника, який знаходився за кермом автомобіля AUDI A6, а також щодо пошкодження власного автомобіля, порушення нормального способу життя пов`язаного з неможливістю користуватися автомобілем, що суттєво вплинуло на порушення її соціальних зв`язків. З урахуванням характеру заподіяного правопорушення, глибини душевних страждань, порушення звичного способу життя, вимог розумності та справедливості оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 38374,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на послуги з евакуації автомобіля в розмірі 1200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року провадження по справі № 640/14861/17 відносно нього закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 20228 від 30 січня 2018 року зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля AUDI A6 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 е , 8.10, та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходилась, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем AUDI A6 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 не вбачається, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Отже, за відсутності достовірного доказу вини відповідача у ДТП суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення матеріальної шкоди. Суд першої інстанції не обґрунтував рішення в частині стягнення моральної шкоди. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять зв`язку між позивачем, адвокатом Лагутіним І.В., АБ Меніва Олексія та Отенко П.В. стосовно передоручення. Також відсутнє документальне підтвердження сплати суми винагороди адвокату Лагутіну І. В. як доказу понесених витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 рокузакінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в приміщенні Харківського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Отенко П.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року - без змін.

Зазначив, що беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, показання свідків можна зробити висновок про те, що відповідач порушив правила дорожнього руху, між його неправомірною поведінкою та завданою автомобілю позивача матеріальною шкодою є причинно- наслідковий зв`язок, що є достатніми підставами для стягнення матеріальної шкоди та витрат на евакуацію автомобіля. Стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам законодавства, засадам розумності та справедливості. Надані позивачем до суду копії документів є достатніми для стягнення з відповідача суми понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після здійснення виплати МТСБУ страхового відшкодування, ОСОБА_1 має право вимагати у ОСОБА_2 відшкодувати різницю суми між страховою (регламентною) виплатою та фактично заподіяною матеріальною шкодою, яка складає 38 374,72 грн на підставі звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року, тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 38374, 72 гривень підлягають задоволенню.Відповідно до товарного чека № 1 від 01 вересня 2017 року, товарного чека № 2 від 01 вересня 2017 року та актами виконаних робіт від 01 вересня 2017 року витрати на послуги з евакуації автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_2 , складають 1200 гривень. У зв`язку з чим, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на послуги евакуації автомобіля в розмірі 1200 гривень підлягають задоволенню. При визначенні розміру моральної шкоди, спричиненої позивачу, суд виходив із вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, характеру правопорушення та вимог розумності і справедливості, бере до уваги те, що позивач отримала нервовий стрес, душевне переживання за життя та здоров`я племінника, який знаходився за кермом автомобіля AUDI A6, а також щодо пошкодження власного автомобіля, порушення нормального способу життя, пов`язаного з неможливістю користуватися автомобілем, що суттєво вплинуло на порушення її соціальних зв`язків. Відповідно розрахунку на оплату правничої допомоги ОСОБА_1 від 27 вересня 2018 року адвокатським бюро Меніва Олексія відповідно до договору б/н від 21 вересня 2018 року, сума до сплати складає 9000 гривень. Згідно квитанції АТ КБ Приватбанк № 0.0.1145969560.1 від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 перерахувала кошти на оплату правничої допомоги АБ Менів Алексій в розмірі 9000 гривень. Враховуючи, що позивачем надано докази про надання їй правничої допомоги в розмірі 9000 гривень, суд вважав, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 22 червня 2017 року о 22:30 год. у м. Харків на перехресті вул. Моісеївська - вул. Тюринська, ОСОБА_2, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з автомобілем Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_3 . Автомобіль Audi A6 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Був складений протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015658 щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015659 щодо порушення останнім п. 8.7.3. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року, який було складено на підставі договору між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І. , № 272/11 від 01 серпня 2017 року, вартість матеріальної шкоди, заподіяного власнику автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП 22 червня 2017 року складає 230996,82 грн.

Встановлено, що ринкова вартість автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 22 червня 2017 року після отриманих пошкоджень складає 92 622,10 грн.

24 квітня 2018 року постановою Київського районного суду м. Харкова провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124. ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З квитанції АТ КБ Приватбанк вбачається, що позивач 08 серпня 2018 року отримала за своїм зверненням страхову виплату в розмірі 100 000 тис грн від МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

За змістом частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; - за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; - за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 Цивільного кодексу України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Статтею 1192 ЦК передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту3 частини першої статті988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом статті 9 Закону України Про страхування , страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно зі статтею 9.1. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18).

Відповідно до ст. 28 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як свідчать матеріали справи, 24 квітня 2018 року постановою Київського районного суду м. Харкова провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124. ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП. Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом двомісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення).

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.

Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Отже, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

На виконання вимог статті 1188 Цивільного кодексу України, необхідно було встановити ступінь вини кожного із володільців джерела підвищеної небезпеки перед іншим із них, та, виходячи з встановленого, застосувати правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Крім того, не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути самостійною підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що 22 червня 2017 року о 22:30 год. у м. Харків на перехресті вул. Моісеївська - вул. Тюринська, ОСОБА_2, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з автомобілем Audi A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_3 .. Автомобіль Audi A6 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Був складений протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015658 щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року серії БД № 015659 щодо порушення останнім п. 8.7.3. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року, який було складено на підставі договору між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності Шаповаловим В.І. , № 272/11 від 01 серпня 2017 року, вартість матеріальної шкоди, заподіяного власнику автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП 22 червня 2017 року складає 230996,82 грн.

Встановлено, що ринкова вартість автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , 2001 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 22 червня 2017 року після отриманих пошкоджень складає 92 622,10 грн.

З квитанції АТ КБ Приватбанк вбачається, що позивач 08 серпня 2018 року отримала за своїм зверненням страхову виплату в розмірі 100 000 тис грн від МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 015658 від 19 вересня 2017 року, 22 червня 2017 року ОСОБА_2 на перехресті вул. Моісеївська та вул. Тюринська в м. Харкові керував автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 137).

Також зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД в„– 015659 від 19 вересня 2017 року вбачається, що 22 червня 2017 року ОСОБА_2 на перехресті вул. Моісеївська та вул. Тюринська в м. Харкові, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , проїхав перехрестя на заборонене червоне світло світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 138).

Дії водія ОСОБА_2 були кваліфіковані як порушення п.п. 8.7.3, 2.9 Правил Дорожнього руху України, тобто вчинення правопорушень, що передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП.

Суд бере до уваги, що дорожньо-транспортна пригода сталася 22 червня 2017 року, однак протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 були складені лише 19 вересня 2017 року, при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що водій ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди не містять, відповідний протокол не складався.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2017 року у справі № 640/14861/17 була призначена авто-технічна експертиза експертами ХНДІСЕ iм. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 20228 від 30 січня 2018 року: 1-й варіант - згідно пояснень водія автомобіля автомобіля AUDI A6 ОСОБА_3 в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля AUDI A6 не відповідали вимогам п. п. 8.7.3 е , 8.10, та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходилась, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем AUDI A6 для водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог п. п. 8.7.3 е , 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля AUDI A6 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання: Чи мав водій автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 технічну можливість запобігти даній ДТП у дорожній ситуації, що склалася? та Чи вбачається в діях водія транспортного засобу - автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 невідповідності вимога Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились би у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди? - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо.

2-й варіант - згідно пояснень водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 в даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 8.7.3 е , 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Mistubishi Lancer для водія автомобіля AUDI A6 ОСОБА_3 , визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 8.7.3 е , 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля AUDI A6 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 е , 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем AUDI A6 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Mistubishi Lancer ОСОБА_2 не вбачається, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 65-77).

Також постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДТП сталося 22 червня 2017 року. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, який не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь - яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Тобто, обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, обставин, підтверджених доказами, про те, що між діями ОСОБА_2 та завданою шкодою існує причинний зв`язок, та вини останнього в її заподіянні, що у сукупності є підставою для відшкодування шкоди, судом не встановлено.

Як вбачається, позивач отримала за своїм зверненням страхову виплату в розмірі 100 000 тис грн від МТСБУ.

За таких обставин, висновок суду про те, що після здійснення виплати МТСБУ страхового відшкодування про стягнення з відповідача підлягає стягненню різниця суми між страховою (регламентною) виплатою та фактично заподіяною матеріальною шкодою, яка складає 38 374,72 грн на підставі звіту № 789 по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику КТЗ від 07 вересня 2017 року, а також послуг з евакуації пошкодженого автомобіля AUDI A6, р.н. НОМЕР_2 , в розмірі 1200,00 грн, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, судом не встановлено, вимоги про стягнення моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції та 1057 грн 20 коп у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року - скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції та 1057 грн 20 коп у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 квітня 2020 року.

Головуючий - суддя - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

Н.П. Пилипчук