Ухвала

від 09.04.2020 по справі 420/3012/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3012/20

УХВАЛА

09 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського кооперативу Світлий шлях , про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського кооперативу Світлий шлях , про:

стягнення з Сільськогосподарського кооперативу Світлий шлях на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3189,15 гривень.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Вивчивши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд дійшов висновку, про наявність підстав для її повернення у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судом встановлено, що позовна заява від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підписана представником за довіреністю №53/08 від 02.01.2020 року - С.Руденко.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України (у редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016 року Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 та статті 131 2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України).

Представництво у суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (абзац третій підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 131 2 Конституції України (у редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016 року Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Закон України №1401-VIII від 02.06.2016 року Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) набрав чинності 30.09.2016 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво органів державної влади в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом - з 1 січня 2020 року у справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що право на підписання позовної заяви, як представник органу державної влади, має виключно адвокат або уповноважена особа у порядку самопредставництва.

Суд зазначає, що позовна заява від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підписана представником за довіреністю №53/08 від 02.01.2020 року - С.Руденко. Також, до матеріалів позовної заяви було надано витяг із положення про юридичне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та копію посвідчення №761.

Пунктом 11 розділу XV Перехідні положення Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про самопредставництво у Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю №2275-VIII від 6 лютого 2018 року. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва у суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення №390-IX від 18 грудня 2019 року розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №755-IV від 15 травня 2003 року (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом №755-IV.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону №755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 року у справі №2140/1691/18, від 10.02.2020 року у справі №420/1462/19.

При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 року у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 року у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr . minjust . gov . ua/ua/freesearch ), керівником та підписантом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код 20987385) з 14.04.2015 року вказано Буряченко Олександра Євгеновича.

Відомості про особу, що підписала позовну заяву від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області С. Руденко, в Єдиному державному реєстрі - відсутні.

Частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Проте, жодних доказів того, що С.Руденко, є адвокатом, до позовної заяви не додано.

У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що С. Руденко, має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до позовної заяви не додано.

Таким чином, суду не надано доказів щодо належного уповноваження С.Руденко, на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України, у зв`язку з чим, відповідно п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.

При цьому за умови чинної редакції Конституції України позовна заява має бути підписана керівником державного органу або представником, який є адвокатом.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Сільськогосподарського кооперативу Світлий шлях (67760, Білгород-Дністровський район, с. Маразліївка, вул. Колгоспна 7, код ЄДРПОУ 03768813), про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу Світлий шлях на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3189,15 гривень - повернути позивачеві з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику) невідкладно.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.