Рішення

від 09.04.2020 по справі 620/464/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/464/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії (бездіяльність) управління соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , а саме, 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, зобов`язати провести нарахування та виплату грошової компенсації (з урахуванням виплачених сум) на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, за друге півріччя 2019 року, та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом загального захворювання, з ураженням опорно-рухового апарату III групи, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на пільгове забезпечення автомобілем, не має у власності автомобіля, при цьому позивачу призначена та виплачується компенсація на транспортне обслуговування. Однак, така компенсація, що має виплачуватися двічі на рік, призначена та виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, якою затверджено Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.

Позивач вважає, що відповідачами при призначенні грошової компенсації на транспортне обслуговування та визначенні порядку виплати вказаної компенсації необґрунтовано прийнято як підставу визначення розміру компенсації лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13 щодо роз`яснення порядку застосування пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, який носить рекомендаційний характер, а тому не може підлягати застосуванню при визначенні розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Представник відповідача, протягом встановленого судом строку надав відзив на позов, в якому наголосив на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиву на нього оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом загального захворювання, з ураженням опорно-рухового апарату III групи, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на пільгове забезпечення автомобілем, не має у власності автомобіля, при цьому позивачу призначена та виплачується компенсація на транспортне обслуговування.

Однак, така компенсація, що має виплачуватися двічі на рік, нараховується та виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, якою затверджено Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.

У листопаді 2019 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Менської РДА із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату компенсації (з урахуванням виплачених сум), виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 , а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 , а саме з 1 січня 2014 року, та в подальшому, до виникнення зміни чи припинення спірних правовідносин.

Листом від 06 грудня 2019 року за вих. № 03-04/1864 управління соціального захисту населення Менської РДА повідомило позивача, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування грошові компенсації виплачуються особам з інвалідністю, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями мають право на забезпечення автомобілями. Обчислення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, зокрема особам з інвалідністю, здійснюється відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13. Управлінням соціального захисту населення Менської РДА нараховано та виплачено компенсацію на транспортне обслуговування за перше півріччя 2019 року у розмірі 222 грн 81 коп., у другому півріччі 2019 року - 222 грн. 82 коп.

Вважаючи, що виплачуючи компенсацію на транспортне обслуговування відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 в занижених розмірах, що значно менше, ніж передбачено пунктом 2 Постанови №228, управління соціального захисту населення Менської РДА порушує вимоги частин першої, шостої статті 28 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні , відповідно до яких надано право лише Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розміри такої компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні .

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої-шостої статті 28 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (у редакції постанови від 07 серпня 2013 року № 536) установлено, що грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 (далі - Порядок) компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю.

Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.

Зокрема, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 550/196/16-а, а також від 03 жовтня 2018 року у справі № 524/7830/16-ц.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку компенсації призначаються:

особам, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції);

інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).

Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради.

Компенсації виплачуються:

інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції;

інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов`язання проводити нарахування та виплату грошової компенсації (з урахуванням виплачених сум) на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин, оскільки суд захищає вже порушене право позивача, та не може приймати рішення на майбутнє.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вимог частини другої статті 9, частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають у зв`язку з тим, що позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 139, 241-246, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації (з урахуванням виплачених сум) на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 , а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, за друге півріччя 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації (вул. Сіверський шлях, буд. 26, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ - 03196073).

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан