Постанова

від 09.04.2020 по справі 400/1896/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1896/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І. О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб Управління містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про спонукання вчинити певні дії, а саме: внести зміни в правовстановлюючі документи щодо зміни нумерації житлового будинку з номера АДРЕСА_1 ;

- визнати нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області за № 186 від 06 листопада 2007 року Про оформлення права власності на нежилі об`єкти та узаконення самочинного будівництва будівель та споруд, внесення змін до правовстановлюючих документів на жилі будинки , яким внесено зміни до правовстановлюючих документів на жилий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_3 , в частині нумерації жилого будинку, змінивши номер сорок три на номер сорок три, корпус а по АДРЕСА_1 .

Обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що житловому будинку, побудованому ОСОБА_2 в 2003 році, рішенням виконавчого комітету Казанківської селищної ради незаконно присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , адже така адреса присвоєна його будинку, який він отримав у власність за договором спадкування.

Позивач вважає, що рішення виконавчого комітету селищної ради не відповідає вимогам Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 28.01.2003 р., а відтак не є законним та таким, що відповідає вимогам ст. 2 КАС України.

До того ж, на його думку, є протиправними дії установи про надання адміністративних послуг щодо надання рекомендацій про приведення у відповідність відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на житловий будинок у частині нумерації, оскільки вчинені на підставі незаконного рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись статтею 5 КАС України, виходив з відсутності порушень, з боку відповідачів, прав, свобод чи інтересів позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник, зокрема, зазначив, що відповідачі не надали докази виконання вимог закону щодо процедури, послідовності та порядку внесення змін до адреси, належного йому будинку.

Скаржник наполягає, що судом першої інстанції не було враховано, що саме на відповідачів покладений обов`язок доказування правомірності своїх рішень, що призвело до неправильних висновків про відсутність порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Третя особа ОСОБА_2 у поясненнях на апеляцію зазначила про необґрунтованість апеляції та законність рішення суду першої інстанції. Пояснюючи суть спору, ОСОБА_2 вказує, що мати позивача ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з порушенням порядку реєстрації права власності.

Далі, у вказаних поясненнях ОСОБА_2 оспорює право власності померлої ОСОБА_3 та вважає, що відсутні докази набуття нею в законному порядку нерухомого майна, у вигляді житлового будинку.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що у 2017 році ОСОБА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , прийняв у спадок житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності (а.с.12-13).

16 квітня 2019 року до Управління містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області надійшла заява від ОСОБА_2 , у якій містилося прохання вирішити питання щодо належної реєстрації поштової адреси будинків, а саме: заявниці присвоїти адресу: будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 присвоїти адресу: будинок АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтовувалася тим, що 23.01.1998 року рішенням Казанківської селищної ради №4 вирішено передати їй у приватну власність земельну ділянку для будівництва по АДРЕСА_1 .

07.11.2003 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2003 року, було зареєстровано будинок на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.153).

06.11.2007 року виконавчий комітет Казанківської селищної ради прийняв рішення за №186 Про оформлення права власності на нежилі об`єкти та узаконення самочинного будівництва будівель та споруд, внесення змін до правовстановлюючих документів на жилі будинки .

Цим рішенням вирішено внести зміни до правовстановлюючих документів на жилий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_3 (мати позивача), в частині нумерації жилого будинку, змінивши номер сорок три на номер сорок три, корпус а по АДРЕСА_1 (а.с.17).

На підставі заяви ОСОБА_2 та вказаного рішення виконавчого комітету Казанківської селищної ради №186 від 06.11.2007 року, Управлінням містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області направлено ОСОБА_1 листа від 25.04.2019 року №С-1-09-19, в якому було рекомендовано звернутися до Центру надання адміністративних послуг Казанківської райдержадміністрації із заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для приведення у відповідність відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок у частині нумерації.

Також встановлено, що 28.05.2019 року ОСОБА_2 звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області, в порядку цивільного судочинства, з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко Олени Олексіївни, про зобов`язання вчинити дії щодо внесення змін у правовстановлюючі документи та реєстрації у частині нумерації будинку, змінивши номер будинку, належного позивачу з 43 на 43 а .

Даний позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1 не бажає в добровільному порядку виконувати рішення виконкому Казанківської селищної ради №186 від 06.11.2007 року щодо зміни нумерації належного йому будинку.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 03.06.2019 року (справа №478/838/19) відкрито провадження у справі за вказаним позовом та 06.02.2020 р. зупинено провадження до вирішення даного спору.

Дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана справа має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У свою чергу, вжитий у наведеній процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Проаналізувавши суть даного спору, колегія суддів встановила, що він існує між позивачем та третьою особою та стосується приватного права, а саме права на користування нерухомим майном. Наведений висновок суду підтверджується існуванням цивільного спору, що знаходиться на розгляді в суді, де сторонами є позивач та третя особа.

Рішення виконкому селищної ради, яке є предметом оскарження регулює правовідносини приватного характеру, а саме: оформлення права власності на нежилі об`єкти та узаконення самочинного будівництва будівель та споруд, внесення змін до правовстановлюючих документів на жилі будинки.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність наявності у позивача та третьої особи права власності на об`єкти нерухомості. Питання щодо незаконності рішення виконкому селищної ради є похідним від встановлення факту наявності права сторін на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи, що заявлений позов виник із цивільних правовідносин, він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які неодноразово були висловлені в рішеннях цього суду, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 200/16168/17.

Аналізуючи вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської райдержадміністрації, які спонукають внести зміни в правовстановлюючі документи, шляхом зміни нумерації житлового будинку з номера АДРЕСА_1, слід зазначити таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обставини справи свідчать про те, що дії відповідача, які є предметом оскарження, носять рекомендаційний характер та не створюють для позивача жодних правових наслідків.

У свою чергу, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

У правовідносинах, що є предметом розгляду, виконавчий орган державної влади, здійснював функції надання адміністративних послуг та не здійснював владних управлінських функцій і не виступав як суб`єкт владних повноважень.

За таких підстав, слід зробити висновок, що дана позовна вимога також не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 239 КАС України зобов`язує суд, у випадку закриття провадження у справі на підставі того, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Для вирішення питання до юрисдикції якого суду відноситься розгляд вимоги, яка не потребує судового захисту, слід звернутися до правових висновків суду найвищої ланки, зокрема, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року (справа №9901/216/19, провадження № 11-1234заі19).

У даній постанові, Суд зазначив, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом встановлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина 1 ст. 319 КАС України встановлює, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, враховуючи, що провадження у даній справі необхідно закрити з підстав того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, сплачена позивачем сума судового збору за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 1 921,60 грн. підлягає поверненню.

Оригінали квитанцій від 14.06.2019 року №0.0.1381428897.1 на суму 768,40 грн. та від 11.01.2020 року №0.0.1577289049.1 на суму 1153,20 грн., згідно яких сплачений судовий збір, знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.4, 180).

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви в частині визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області за № 186 від 06 листопада 2007 року Про оформлення права власності на нежилі об`єкти та узаконення самочинного будівництва будівель та споруд, внесення змін до правовстановлюючих документів на жилі будинки , віднесено до суду цивільної юрисдикції.

Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 60 коп., що був сплачений за подання позову та апеляційної скарги, згідно квитанцій від 14.06.2019 року №0.0.1381428897.1 та від 11.01.2020 року №0.0.1577289049.1.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 09.04.2020 року.