Постанова
від 09.04.2020 по справі 320/4489/19
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4489/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці ДМС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт до Київської митниці ДМС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Текстиль - Контакт звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.02.2019 р. № UA125000/2019/000170/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що до митного оформлення подано зовнішньоекономічний інвойс від 26.11.2018 р. № RN181106SQ, в якому зазначено номер коносаменту OOLU2027204500, який, в свою чергу, був виписаний лише 13.12.2018 р., тобто через 17 днів після його складання. Тобто, в інвойсі було зазначено ще не існуючий коносамент.

Також апелянт зазначає, що згідно специфікації до контракту від 25.10.2018 р. № 41-Ш товар повинен бути оплачений до 31 січня 2019 року. Відповідні банківські платіжні доручення до митного оформлення не надавались.

При цьому, апелянт не заперечує встановлені судом першої інстанції обставини оплати товару на підставі наявних у матеріалах справи доказів, проте вказує, що на момент прийняття рішення про коригування митної вартості ці докази не надавались.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не було надано до митного оформлення додатково витребувані відповідачем: прайс-лист виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; переклад експортної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки та договори з третіми особами.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 17.02.2020 р. за вх. № 5695, у яких позивач зазначає, що інвойс від 26.11.2018 р. № RN181106SQ формувався продавцем товару, який, за даними позивача, має можливість резервувати у відповідній спеціалізованій системі номери коносаментів для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає, який номер буде присвоєно системою коносаменту в день його видачі (формування).

Крім того, позивач впевнений, що такий довід апелянта жодним чином не засвідчує заниження митної вартості товару, всупереч твердженню відповідача.

В частині ненадання доказів оплати товару позивач зауважує, що подавав апелянту такі докази до дати прийняття оскаржуваного рішення у терміни, встановлені ч. 8 ст. 55 МК України.

Також позивач вважає, що апелянт помилково в апеляційній скарзі стверджує, що підставою для винесення оскаржуваного рішення було те, що позивач не надав певного переліку документів, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 53 МК України такі документи знаходяться у розпорядженні продавця та надаються лише за наявності у покупця.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, здійснивщи заміну відповідача правонаступником з Київської митниці ДФС на Київську митницю ДМС, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 10 квітня 2017 року між Shanghai Third Party Logistics Ltd. (продавець), компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, та позивачем був укладений контракт № 14, відповідно до якого продавець продає, а позивач купує товар відповідно до специфікацій до контракту на кожну окрему поставку.

Відповідно до пунктів 2.1, 6.1 та 7.2 контракту сторони погодили, що вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджуються між продавцем і позивачем і фіксуються в специфікації на кожну окрему поставку, яка є невід`ємною частиною даного контракту.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених та узгоджених сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) на кожну окрему поставку відповідно до правил Інкотермс 2010. Оплата за товар здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до даного контракту.

25 жовтня 2018 року на виконання пункту 2.1 контракту продавцем та позивачем була підписана специфікація №41-Ш до контракту, відповідно до якої продавець зобов`язався передати у власність позивача 11910, 3 кг тканин загальною вартістю 40436, 99 доларів США на умовах CIF м. Одеса, Україна, а позивач - прийняти та оплатити товар до 30.01.2019 р. включно.

Відповідно до пункту 4 специфікації, до ціни товару входить вартість фрахту судна в розмірі 2525, 00 доларів США та вартість страхування товару в розмірі 53, 38 доларів США.

01 листопада 2018 року продавець та позивач уклали додаткову угоду № 2 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31 грудня 2019 року.

25 листопада 2018 року продавець виставив позивачу до сплати інвойс № КТ181101SQ на суму 25 437,95 доларів США та інвойс № KT181106SQ на суму 14999, 04 доларів США.

21 грудня 2018 року позивач оплатив перший інвойс відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 278.

26 грудня 2018 року позивач оплатив решту суми відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 279.

25.01.2019 р. позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ № UA125110/2019/401187 та тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UA 125110/2019/401186.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації 401187 та митної декларації 401186 загальна вартість товару склала 40436, 99 доларів США, як це зазначено в специфікації та інвойсах, а його поставка відбувалася на умовах GIF м. Одеса.

Разом з митними деклараціями позивачем було надано відповідачу фотокопії наступних документів: контракту; додаткової угоди 2; специфікації; інвойсів; коносаменту № OOLU2027204500 від 13 грудня 2018 року; сертифікату про походження товару № 18СЗІ00В1084/0071 від 03 грудня 2018 року; експортної декларації № 223120180004127434 від 07 грудня 2018 року.

28 січня 2019 року митний орган завершив митне оформлення митної декларації 401187 та митної декларації 401186, визнавши тим самим заявлену позивачем загальну митну вартість товару в розмірі 40 436, 99 доларів США.

Надалі, 18.02.2019 р. позивач подав відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UА 125110/2019/402803 до митної декларації 401186, у графі 31 якої позивачем була зазначена частина товару.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації 402803 загальна вартість спірного товару склала 6878, 25 доларів США, як це зазначено в специфікації та інвойсі 2, а його поставка відбувалася на умовах СІР м. Одеса. Україна.

18 лютого 2019 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару за митною декларацією 402803.

У своєму запиті митний орган витребував від позивача надання наступних документів: 1) чинного зовнішньоекономічного договору; 2) прайс-листа виробника товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) перекладу експортної декларації країни відправлення; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) рахунків із третіми особами; 7) договорів із третіми особами.

19 лютого 2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000170/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості та виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00048.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч. 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З огляду на вказані норми колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що внутрішні документи продавця та договори і платіжні документи з третіми особами, можуть вимагатися від позивача виключно у випадку наявності цих документів у останнього.

Щодо доводів апелянта про зазначення в інвойсі номеру коносаменту, що був датований пізніше інвойсу, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо того, що законодавчих заборон щодо можливості резервування номерів коносаментів як підстави для коригування митної вартості митне законодавство не містить.

Крім цього, відповідачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між вказаною обставиною та безпосереднім впливом на ціну товару.

Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині також не приймаються колегією суддів в якості належних.

Щодо відсутності доказів оплати товару на момент прийняття рішення про коригування митної вартості, колегія суддів зауважує, що в межах даного спору встановленню підлягає дійсність обставин справи, існування фактичного підтвердження певних доводів сторін, а не сама лише обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення в умовах відсутності певних документальних підтверджень.

При цьому, апелянтом не спростовується наявність відповідних доказів оплати товару на момент розгляду справи судом першої інстанції.

В сукупності з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДМС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль - Контакт до Київської митниці ДМС про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 09.04.2020 р.)

Дата ухвалення рішення09.04.2020
Оприлюднено10.04.2020

Судовий реєстр по справі —320/4489/19

Ухвала від 16.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Ухвала від 28.07.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Ухвала від 24.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Ухвала від 26.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гімон М.М.

Ухвала від 20.05.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лисенко В.І.

Постанова від 09.04.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Беспалов Олександр Олександрович

Ухвала від 11.02.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Беспалов Олександр Олександрович

Ухвала від 11.02.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Беспалов Олександр Олександрович

Ухвала від 27.01.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Беспалов Олександр Олександрович

Рішення від 28.10.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Лисенко В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні