Постанова

від 08.04.2020 по справі 1.380.2019.004540

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004540 пров. № А/857/530/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004540 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Ланкевич А.З. в м. Львові Львівської області 21.11.2019 року згідно з протоколом судового засідання о 13:15 год., повне судове рішення складено 02.12.2019), -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження (далі - позивач, ТОВ Західбуденергозбереження ) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) в якому просить:

- №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 647597,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161899,00 грн;

- №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції) у сумі 510,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 року №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496 (вісімсот дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що факт наявності податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Зазначає, що аналіз податкової звітності контрагентів з баз даних ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних свідчить, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані підприємством, яке не мало можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

07.04.2020 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на період карантину.

Частиною 2 статті 313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду, а їх участь у судовому засіданні не визнана обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі направлення від 24.07.2019 року № 7715, виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області, відповідно до підп.16.1.5 підп.16.1.7 п.16.1 ст.16, підп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, підп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 31.07.2019 року №4401, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Західбуденергозбереження (32894356) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Мастіг (20815282) за період грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.08.2019 року №1131/14.14-21/32894356 (далі - акт перевірки від 06.08.2019 року).

У висновках цього акта контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

- п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2018 року на загальну суму 647597,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) за грудень 2018 року в сумі 647597,00 грн;

- п.п.85.2, 85.4, 85.8 ст.85, п.121.1 ст.121 ПК України.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив, що між ТОВ Західбуденергозбереження та ТОВ Мастіг укладено договори підряду на виконання будівельних робіт, відповідно до яких ТОВ Західбуденергозбереження виступає замовником, а ТОВ Мастіг - підрядником.

Відповідно до даних ІС Податковий блок та даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ Мастіг не здійснювало придбання послуг субпідряду, залучення до виконання робіт третіх (сторонніх) осіб, а також послуг з придбання чи оренди основних засобів.

ТОВ Мастіг , маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних та ремонтних робіт одночасно на значній території України, зокрема у значній кількості районних центрів та сіл Львівської області, Одеській, Київській, Тернопільській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Мастіг не могло здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності власних та залучених основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт.

Крім того, встановлено, що директором, головним бухгалтером та відповідно єдиною особою, що має право підпису у ТОВ Мастіг був ОСОБА_1 . Таким чином, дані операції є фактично неможливими з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до поданих ТОВ Мастіг податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, не встановлено нарахування та виплату фізичним особам - неплатникам ПДВ. Зазначене підтверджує відсутність придбання ТОВ Мастіг послуг по оренді обладнання, устаткування, транспортних послуг.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається також на те, що ТОВ Мастіг здійснювало для ТОВ Західбуденергозбереження реконструкцію водопровідних мереж; перекладання водоводів; поточний ремонт внутрішньої мережі теплопостачання; нове будівництво спального корпусу; капітальний ремонт тераси та приміщень. Проте проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ТОВ Мастіг будівельних матеріалів із специфікою, що відповідає даним видам робіт за відповідний період.

Поряд з цим, в ході проведення перевірки встановлено, що у ТОВ Західбуденергозбереження в наявності достатня кількість трудових ресурсів, власних та орендованих основних засобів, придбання необхідних для даних видів робіт будівельних матеріалів (цегла, пісок, щебінь, бетон, гідранти пожежні, муфти, з`єднання і ін.), що дає змогу виконувати роботи власними силами, без залучення третіх осіб.

За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації, відповідач дійшов висновку, що операції ТОВ Західбуденергозбереження із ТОВ Мастіг за грудень 2018 року не містять у суті своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) реалізації торгово-матеріальних цінностей. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Втім, наслідком діяльності ТОВ Мастіг є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів, у т.ч. ТОВ Західбуденергозбереження .

А тому, на думку податкового органу, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТОВ Мастіг , відсутність у даного контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт придбання ТОВ Західбуденергозбереження робіт у ТОВ Мастіг за період грудень 2018 року на загальну суму 3885582,00 грн, в т.ч. ПДВ - 647597,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки директору ТОВ Західбуденергозбереження - ОСОБА_2 вручено листи-вимоги від 24.07.2019 року №1/14.14-15, від 26.07.2019 року №2/14.14-15 та від 30.07.2019 року №3/14.14-15 про надання документів та інформації щодо проведених операцій, зокрема: оригінали та засвідчені підписом посадової особи та печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із придбання робіт, послуг з ТОВ Мастіг (20815282) за грудень 2018 року. Однак, станом на 24.07.2019 року та 30.07.2019 року, ТОВ Західбуденергозбереження не представлено контролюючому органу витребовуваних документів, що засвідчено актом ненадання документів від 30.07.2019 року №839/14.14/32894356.

На підставі акта перевірки від 06.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 року:

- №0012331414, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 647597,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161899,00 грн;

- №0012341414, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції) у сумі 510,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивачем.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Західбуденергозбереження (замовник) та ТОВ Мастіг (підрядник) укладено наступні договори підряду на виконання будівельних робіт:

- №02.07/1 від 02.07.2018 року;

- №20.07/1 від 20.07.2018 року;

- №25.07/1 від 25.07.2018 року;

- №05.09/1 від 05.09.2018 року;

- №08.10/1 від 08.10.2018 року;

- №05.11/1 від 05.11.2018 року;

- №12.11/1 від 12.11.2018 року;

- №19.12/1 від 19.12.2018 року.

ТОВ Мастіг (код ЄДРПОУ: 20815282) зареєстроване, як юридична особа, 13.04.1998 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Крім того, ТОВ Мастіг має ліцензію №19-Л від 04.04.2018 року на виконання будівельно-монтажних робіт, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

ТОВ Мастіг виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні для ТОВ Західбуденергозбереження всього на суму 3885582,00 грн, в т.ч. ПДВ: 647597,00 грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено ТОВ Західбуденергозбереження до складу податкового кредиту за грудень 2018 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ Мастіг обліковується кредиторська заборгованість на початок грудня 653266,80 грн, в грудні 2018 року за виконані роботи проведено оплату на розрахунковий рахунок в сумі 653266,80 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивач представив суду:

- виписки з банку за грудень 2018 року;

- накази про призначення та звільнення відповідальних осіб, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

- вищеописані договори підряду на виконання будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за цими договорами;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631;

- податкові накладні з квитанціями, які відображені в декларації за грудень 2018 року та зареєстровані в ЄРПН.

Фіскальний орган зазначає, що обставини, викладені в Акті перевірки, свідчать про відсутність у даного підприємства матеріально-технічної і технологічної можливості для самостійного здійснення виду діяльності у зв`язку з відсутність основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При дослідженні реальності господарських операцій судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом та зміною зобов`язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі 826/2747/13-а.

Крім того, відповідач не заперечує факту здійснення оплати за поставлені товари та надані послуги відповідно до Договорів з вказаними контрагентами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України).

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону № 996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України; дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу; дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

За правилами пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідач не оспорює факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 року та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

Крім того, використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази) ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та роботи в інших суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.

Відтак, всі господарські операції, в реальності яких у контролюючого органу виникли сумніви, підтверджено належним чином оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див. серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також Суд в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004540 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 09.04.2020