Постанова від 23.03.2020 по справі 910/14444/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2020 р. Справа№ 910/14444/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 16.12.2019

у справі № 910/14444/19 (суддя С.О. Щербаков)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості"

про стягнення 137 971, 80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" про стягнення заборгованості у розмірі 137 971, 80 грн., з яких: 82 129, 78 грн. - пені, 14 894, 78 грн. - 3 % річних та 40 947, 24 грн. - інфляційних втрат.

Позов мотивовано порушення відповідачем строків оплати поставленого природного газу, визначених договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/14444/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 82 129, 78 грн. пені, 14 894,78 грн. - 3 % річних, 40 947,24 грн. інфляційних втрат та 2 069,58 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за договором природного газу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 8 212, 98 грн. 98 коп. пені, 14894 грн. 78 коп. - 3% річних, 40 947, 24 грн. інфляційних втрат, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права, не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а природний газ використовується апелянтом виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За доводами скаржника, заборгованість за постачання природного газу у строки, визначені договором, виникла через відсутність обігових коштів і була повністю погашена у добровільному порядку до подання позовної заяви.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2019 у справі № 910/14444/19; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке перейменоване на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" (покупець) укладено договір № 1554/1617-ТЕ-41 постачання природного газу, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 585 тис. куб. метрів, в тому числі за місяцями (тис. куб.м.): з жовтня по грудень - ІV кв. 2016 та з січня по березень - І кв. 2017.

Згідно з п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942, 00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Згідно з п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору).

23.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1554/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 14.09.2016, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема доповнити розділ І "Предмет договору" після пункту 1.2. пунктом 1.3. в наступній редакції: " 1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно".

Крім того, 31.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" (покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1554/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 14.09.2016, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема додати пункт 2.1. розділу 2 договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року (включно) газ обсягом до 84,945 тис.куб.м., у тому числі по місяцах (тис. куб.м.): квітень - червень ІІ кв., липень - вересень - ІІІ кв.".

Пункт 5.2. договору викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн."

Замінено в пункті 8.2. розділу 8 "Відповідальність сторін" договору слова 21 % річних на 16,4 % річних.

Викладено розділ 12 "Строк дії договору" договору у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 3 138 937, 02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 254 609, 87 грн, від 30.11.2016 на суму 474 704, 80 грн, від 31.12.2016 на суму 564 574, 08 грн, від 31.01.2017 на суму 583 948, 69 грн, від 28.02.2017 на суму 525 196, 22 грн, від 31.03.2017 на суму 342 450, 95 грн, від 30.04.2017 на суму 83 666, 09 грн, від 31.05.2017 на суму 70 026, 17 грн, від 30.06.2017 на суму 61 486, 39 грн, від 31.07.2017 на суму 56 664, 97 грн, від 31.08.2017 на суму 54 369, 91 грн, від 30.09.2017 на суму 67 238, 88 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач виконав грошові зобов`язання з порушенням строків, встановлених договором, а саме п. 6.1., що підтверджується банківськими виписками, з яких вбачаються здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" платежів за період з 19.10.2016 по 22.01.2018.

Обставини несвоєчасної оплати спожитого природного газу стали підставою для нарахування 82 129, 78 грн. - пені за загальний період з 26.11.2016 по 21.01.2018, 14 894, 78 грн. - 3 % річних за період з 26.11.2016 по 21.01.2018 та 40 947, 24 грн. - інфляційних втрат за період з 28.02.2017 по 31.12.2017пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що поставлений позивачем природний газ за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року на загальну суму 3 138 937,02 грн оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 894, 78 грн. - 3 % річних та 40 947, 24 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.2017) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за договором природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені у розмірі 82129,78 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення на 90 % до 8 212, 98 грн., з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 в справі №923/1100/17, від 13.06.2018 в справі №904/9781/17.

Однак відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, а саме п. 6.1. в частині оплати поставленого природного газу та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В даному випадку судом першої інстанції вірно враховано, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах договору № 1554/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 14.09.2016 не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленого природного газу по договору (3 138 937, 02 грн) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Згідно зі статтею 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Водночас, відповідач не довів наявність обставин, передбачених статтею 219 Господарського кодексу України для зменшення розміру його відповідальності.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк, тож заборгованість контрагентів відповідача не є підставою для зменшення розміру неустойки (пені).

Враховуючи викладене та недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов`язань за 2016-2017 рр. за договором поставки, враховуючи майновий стан обох сторін, клопотання про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідач на користь позивача 82 129, 78 грн. - пені, 14 894, 78 грн. - 3 % річних та 40 947, 24 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/14444/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/14444/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/14444/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14444/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 07.04.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська