Постанова

від 09.04.2020 по справі 904/5774/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5774/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 , ухвалене суддею Фещенко Ю.В, повний текст якого складений 03.02.2020 у справі № 904/5774/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 6 411 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальному розмірі 6 411 грн. 48 коп., з яких: 5 191 грн. 56 коп. - плата за користування вагонами; 1 219 грн. 92 коп. - збір за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Так, відповідно до накладних №№ 46644472, 46637849, 46631719 порожні власні вагони були прийняті Позивачем до перевезення на адресу одержувача - Відповідача. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами дані вагони було затримано на підставі наказу № 3500 від 30.05.2019 через зайнятість колії станції призначення Терни, у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під`їзну колію. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами в сумі 5 191 грн. 56 коп. та збір за зберігання вантажу в сумі 1 219 грн. 92 коп., які у добровільному порядку Відповідачем не сплачені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 5 191 грн. 56 коп. - плати за користування вагонами, 1 219 грн. 92 коп. - збору за зберігання вантажу та 1 921 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, ненадання оцінки доводам відповідача щодо відсутності вини, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди затримки вагонів, не доводять, що колії станції Терни у період з 31.05.2019 01:20 год. були зайняті з вини Відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. Під час дії наказу № 3500 31.05.2019 у період з 01:20 год. до 02:40 год. на станції Терни з вини Відповідача не було жодного вагону.

Отже, Відповідач був готовий прийняти на свої під`їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу № 3500, починаючи з 31.05.2019 01:20 год., а Позивач не довів належним чином вину Відповідача у затримці вагонів.

Суд першої інстанції не врахував, що документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами за наказом № 3500 в період з 31.05.2019 01:20 год. по 31.05.2019 02:40 год, не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили.

Беручи до уваги той факт, що у Позивача була можливість закінчити дію наказу №3500, починаючи з 31.05.2019 01:20 год. (на цей час на станції призначення Терни з вини Відповідача не було жодного вагону) час затримки за наказом №3500 буде складати (з 30.05.2019 20:24 год. по 31.05.2019 01:20 год.) всього 04:56 год.

Враховуючи зазначене, плата за користування вагонами за наказом № 3500 складає 465,12 гри. (з ПДВ).

Збір за зберігання вантажу за наказом №3500 складає 0 грн. (з ПДВ), оскільки затримка вагонів тривала менше 1 доби (пільгова доба).

Відповідач звертав увагу суду першої інстанції, що станція Нижньодніпровськ - Вузол розташована на відстані біля 150 км від станції призначення Терни та не є станцією підходу. Між станціями Терни та Нижньодніпровськ - Вузол розташовано більш ніж 10 залізничних станцій. Не зважаючи на вказане, диспетчер затримав доставку вагонів на великій відстані від станції призначення, зловживаючи своїми правами.

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; про відкриття апеляційного провадження та надання часу для подання відзиву повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (№4900080691012 на адресу позивача та № 4900080488322 на адресу його регіональної філії).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (у складі колегії суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 у справі №904/5774/19; з урахуванням ціни спору та положень ч.5 ст.12, ч.10 ст.270 ГПК України, справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі - договір, а.с.47-50), відповідно до пункту 1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни - стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено по станції Терни біля:

- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;

- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;

- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 268 700 погонних метрів (пункт 2 договору).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору).

Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;

- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;

- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно з пунктом 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору).

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору).

Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".

Пунктом 15 договору встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

На виконання вказаного договору, в травні 2019 року за накладними №№ 46644472, 46637849, 46631719 залізницею прийнято вантаж - порожні власні вагони для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с.41-46).

Згідно із зазначеними накладними, станція та залізниця призначення - Терни Придніпровської залізниці.

На шляху прямування на підставі наказу № 3500 від 30.05.2019 (а.с. 52) були затримані вагони, що перевозяться у поїзді № 3001, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією призначення - Терни Придніпровської залізниці з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу (а.с. 52).

За наведеним фактом станцією затримки вагонів - Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а - № 39/32 від 30.05.2019 (а.с. 54) та акти загальної форми ГУ-23 № 1535, 1552 (а.с. 55-56).

Повідомлення про затримку вагонів № 451 (станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці), що перевозяться в поїзді № 3001, індекс 4500-008-4573, отримане відповідачем 30.05.2019 о 21:45 год. (а.с. 53).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 39/32 від 30.05.2019 затримані вагони, що прибули поїздом № 3001 24.12.2018 о 20 год. 24 хв. відправлені поїздом № 2821 - 03.06.2019 о 22 год. 40 хв. (а.с. 54).

Наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення Терни № 3500 від 30.05.2019 було надано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПрАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу раніше.

Факти наявності на коліях станції призначення Терни неприйнятих з вини одержувача ПрАТ "Північний ГЗК" вагонів зафіксовано складеними у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, актами загальної форми ГУ-23 №№ 1566, 1567, 1568, 1570, 1574, 1575, 1579, 1580, 1581, які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці і до закінчення їх затримки.

Зазначені Акти загальної форми ГУ-23 підписані Відповідачем без заперечень.

Дані акти складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці, так і вантажоотримувача, які підписавши їх погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.

Згідно з абзацом 1 статті 42 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Так, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці (а.с.58-64).

Спір між сторонами щодо своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника відсутній.

Викладене свідчить про факт скупченості вагонів у період затримки спірних вагонів.

Враховуючи наведені вище обставини, за весь час затримки вагонів на підходах до станції Терни з вини вантажовласника Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 5 191 грн. 56 коп., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 06069802, 04069081, 05069798, 05069800 (в частині заявлених до стягнення сум відомості представником відповідача підписані із застереженням - з актом № 32 не згодні, оскільки наказ № 3500 видано в порушення пункту 9 Правил користування вагонами: станція Нижньодніпровськ-Вузол не є станцією підходу для ПрАТ "Північний ГЗК"; на момент видачі наказів по станції Терни були вільні колії, а.с.27-34) та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 07069025 в сумі 1 219 грн. 92 коп. (картка представником відповідача підписана також із застереженням - наказ № 3500 видано в порушення пункту 9 Правил користування вагонами: станція Нижньодніпровськ-Вузол не є станцією підходу для ПрАТ "Північний ГЗК"; на момент видачі наказів по станції Терни були вільні колії, а.с.35).

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем зазначених сум плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Позивачем доведено, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини Відповідача.

При цьому, Позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (стаття 71 Статуту залізниць України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Судом встановлено, що накладні №№ 46644472, 46637849, 46631719 містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Слід відзначити, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції (ТРА станції).

Відповідно до п. 16.4-Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, черговий по станції зобов`язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ "Північний ГЗК" про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Даний висновок збігається з правовою позицією ВГСУ, викладеною в Листі ВГСУ від 12.06.2014 № 0701-11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14.

Визначаючи правову позицію щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача , через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, Вищий господарський суд України у вищезгаданому Листі зазначає, що у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Відповідно до матеріалів справи Позивач не мав можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на його коліях вагонів, що прибули на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" раніше та своєчасно не забиралися Комбінатом на свою під`їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Терни актах загальної форми ГУ-23 №№ 1566, 1567, 1568, 1570, 1574, 1575, 1579, 1580, 1581, які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці і до закінчення їх затримки та які відповідальними працівниками ПрАТ "Північний ГЗК" підписано без заперечень.

Дані акти доводять вину саме вантажовласника в затримці спірних вагонів по наказу № 3500 від 30.05.2019 за період з 20 год. 24 хв. 30.05.2019 по 02 год. 00 хв. 01.06.2019.

Пунктом 5 договору зазначено, що порожні вагони здаються на під`їзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПрАТ "Північний ГЗК" повинен був їх забрати на свою під`їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.

Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під`їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

У зв`язку з тим, що ПрАТ "Північний ГЗК" несвоєчасно вивільняв колії станції Терни від вантажу, який прибув на його адресу, Залізниця не мала можливості виконати свої зобов`язання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ "Північний ГЗК". При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини ПрАТ "Північний ГЗК" була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.

Посилання заявника апеляційної скарги на неправомірну видачу наказу № 3500 від 30.05.2019, обґрунтовані обставинами затримки спірних вагонів на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, розташованої на відстані біля 150 км від станції призначення Терни, яка на думку Відповідача не є станцією підходу до станції призначення, є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б визначали станцією підходу лише станцію перед станцією призначення, навпаки, з системного аналізу нормативних актів щодо залізничних перевезень можна дійти висновку, що станціями підходу є станції, які знаходяться на шляху прямування до станції призначення.

Більш того, відповідно до листа Мінінфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018 "підходами до станції призначення" може бути будь-яка залізнична станція на шляху прямування потягу до станції призначення, на якій затримуються такі вагони чи контейнери (а.с. 24-25).

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014 № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передаванні на під`їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під`їзну колію.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини у затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення, яке не підпадає під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.

Письмові заперечення представників Комбінату, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальної картки, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв`язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під`їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під`їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

В обґрунтування позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під`їзні колії Відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що в період дії наказу № 3500 від 30.05.2019 (діяв з 20 год. 24 хв. 30.05.2019 по 02 год. 00 хв. 01.06.2019) по станції Терни в період з 01:20 год. 31.05.2019 до 02:40 год. 31.05.2019, тобто протягом 1 год. 20 хв. були вільними всі колії приймання, та вважає, що в цей період залізниця мала можливість доставити вагони на станцію призначення, затримані по даному наказу.

Але навіть за умов наявності вільних під`їзних колій на станції Терни, за обставин відсутності з боку Відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу раніше, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій.

Такі вимоги підтверджені п.16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, де чітко вказано, що черговий по станції зобов`язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. До того ж, в п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи не залізницях України ЦЦ-0058, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 31.08.2005 № 507 зазначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії.

Вищевикладене спростовує доводи Відповідача про неправомірність затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення Терни. Більш того, у апеляційній скарзі скаржник погоджується з правомірністю затримки вагонів, однак вважає, що у позивача була можливість закінчити дію наказу № 3500 від 30.05.2019 раніше.

З приводу вищезазначених доводів скаржника колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі, а ні в іншому жодному правовому чи нормативному акті не зазначено зобов`язання залізниці займати всі колії станції призначення, а також період часу, протягом якого з моменту вивільнення раніше зайнятих колій залізниця зобов`язана здійснити відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення.

Як встановлено матеріалами справи, проміжок часу між актами № 1568 і № 1570, коли були вільними всі колії приймання - 01 год. 20 хв.

За даними Відповідача відстань від станції затримки Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці до станції призначення Терни 150 км, приблизний рух поїзду при наявності вільного локомотиву, вільного перегону та вільних колій попутних станцій - не менше 3 годин.

Тож, залізниця навіть при всіх сприятливих умовах не мала можливості доставити затримані вагони по наказу № 3500 від 30.05.2019 в проміжок часу 01 год. 20 хв. По цій причині, перерахунок Відповідача спірної суми по даному наказу колегією суддів не визнається.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що відправлення поїзда, затриманого на підході до станції призначення, здійснюється понад складений графік руху поїздів та пов`язане із виконанням цілого ряду технологічних операцій, а саме:

- потрібно зробити заявку в локомотивне депо на виділення додаткової локомотивної бригади, для забезпечення доставки вагонів понад добовий наряд зі станції затримки до станції призначення;

- локомотивна бригада після отримання наряду повинна пройти інструктаж та перед рейсовий медичний огляд;

- прибувши на станцію затримки локомотивна бригада повинна отримати зі станції комплект перевізних документів на затримані вагони і виконати наступні операції:

- підведення локомотива під поїзд;

- приведення гальмової магістралі в робочий стан;

- повне випробовування автогальм;

- вивільнення складу потягу від гальмівних башмаків і дочекавшись вільності міжстанційних перегонів від транзитного руху потягів відправитись зі станції.

За даними позивача в середньому на організацію по відправленню одного поїзду витрачається від 3,5 до 6 годин.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає недоведеними твердження скаржника про те, що в період часу з 01:20 год. 31.05.2019 до 02:40 год. 31.05.2019, тобто протягом 1 год. 20 хв., коли, на думку скаржника, взагалі були вільні всі колії на станції призначення, позивач мав об`єктивну можливість скерувати саме спірні вагони на вказані відповідачем вільні колії, оскільки Залізниця обслуговує не тільки Відповідача, а й його контрагентів для чого необхідні вільні колії, а зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Якщо хоча б одна колія на станції призначення зайнята з вини Відповідача, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23 та визнано самим Відповідачем у відзиві на позовну заяву, то вже це вказує на порушення з його боку зобов`язань, передбачених ст. 46 Статуту залізниць України та п. 5 вищезазначеного Договору і дає підставу для затримання позивачем вагонів на станціях підходу.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про готовність відповідача прийняти спірні вагони на свою під`їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів , що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин , що залежать від вантажоодержувача, власника під`їзної колії. За час затримки на коліях залізниць вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією затримки. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки відповідно до наказу № 3500 від 30.05.2019 згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 06069802, 04069081, 05069798, 05069800 у загальній сумі 5 191 грн. 56 коп. та збір за зберігання вантажів за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 07069025 в розмірі 1 219 грн. 92 коп.

Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, здійснені Позивачем та додані до позовної заяви (а.с.14-18), господарський суд прийшов до вірного висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично вірними.

Спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерах Правил зберігання вантажу, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту згідно Наказу Мінінфраструктури № 13 від 26.01.2015.

При перевірці колегією суддів правильності здійсненого залізницею розрахунку порушень не встановлено.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 5 191 грн. 56 коп. та збору за зберігання вантажу в сумі 1 219 грн. 92 коп., всього на загальну суму 6 411 грн. 48 коп. є обґрунтованим і правомірним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 6 411,48 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 року у справі №904/5774/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 року у справі №904/5774/19 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.04.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік