Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1334/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020Справа № 910/1334/20 За позовом Фізичної особи-підприємця Крук Ольги Миронівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аурус Технолоджіс

про стягнення 42 914, 90 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Крук Ольга Миронівна (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аурус Технолоджіс (надалі - відповідач) про стягнення 42 914, 90 грн заборгованості, з яких: 34 320, 00 грн сума основного боргу, 6 097, 67 грн пеня, 1 391, 23 грн інфляційні втрати, 1 106, 00 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 509, 526, 549, 625 ЦК України, ст. 20, 173, 230, 232 ГК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №16 про надання послуг від 01.12.2018, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/1334/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4А, офіс 7.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "не знайдено".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/1334/20 належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

05.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла виписка банку про рух коштів між нею та відповідачем з 01.12.2018 по 31.01.2020 та письмове підтвердження того, що станом на 02.03.2020 ціна позову не змінилася та відповідачем заборгованість не погашена.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем - ТОВ Львівська Будова , яке в подальшому змінило найменування на ТОВ Аурус Технолоджіс (замовник) було укладено договір №16 про надання послуг (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги за допомогою спецтехніки (надалі - послуги), а замовник зобов`язується оплати виконавцеві зазначені послуги.

Згідно із п.3.1 договору оплата за роботу здійснюється згідно з цінами, які додатково погоджуються та підтверджуються актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт є підтвердженням фактичного виконання роботи виконавцем. Усі акти підписуються представниками кожної зі сторін. В акті виконаних робіт вказується обсяг роботи і її вартість. Акт виконаних робіт вручається замовнику особисто під розписку або надсилається поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення або надсилається на електронну адресу, якщо така вказана замовником в договорі. Сторони погодили, що всі зазначені способи надання актів виконаних послуг та рахунків є належним підтвердженням їх вручення у випадку не підписання та/або відсутності в цей період письмової вмотивованої відмови від його підписання, робота вважається виконаною та прийнятою без зауважень. Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Оплата має бути здійснена протягом 2 днів після підписання актів виконаних робіт, в яких зазначаються відпрацьовані мотогодини за відповідний період (п. 3.2.1. договору)

Відповідно до п. 4.3. договору у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі 1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір діє з 1 грудня 2018 року і до 30 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.5.1. договору).

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 105 520, 00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг: від 10.12.2018 №12/7-2, від 13.12.2018 №12/13-1, від 24.12.2018 №12/24-1, від 28.12.2018 №12/28-2.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 71 200, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 01.12.2018 по 31.01.2020, а саме: 11.12.2018 - 31 200, 00 грн, 19.12.2018 - 20 000, 00 грн, 27.12.2018 - 20 000, 00 грн, внаслідок чого борг складає 34 320, 00 грн (105 520, 00 грн - 71 200, 00 грн).

Оскільки відповідач оплату за надані послуги своєчасно не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 34 320, 00 грн основного боргу, 6 097, 67 грн пені, 1 391, 23 грн інфляційних втрат та 1 106, 00 грн 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується (акти надання послуг від 10.12.2018 №12/7-2, від 13.12.2018 №12/13-1, від 24.12.2018 №12/24-1, від 28.12.2018 №12/28-2) надання позивачем відповідачу передбачених умовами договору послуг на загальну суму 105 520, 00 грн.

У свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за надані на підставі договору послуги 71 200,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 01.12.0218 по 31.01.2020.

Вказане також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 03.07.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками зазначених суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором надання послуг на момент прийняття судового рішення складає 34 320, 00 грн (105 520, 00 грн - 71 200, 00 грн), доказів оплати заборгованості відповідачем не надано та наявності такого боргу не спростовано, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 097, 67 грн пені за період з 01.01.2019 по 01.07.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позивачем нараховано 6 097, 67 грн пені за період з 01.01.2019 по 01.07.2019, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Частинами 1 і 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань,обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ).

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі 1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку, правомірно обмежені розміром пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відтак, вимога позивача про стягнення пені в сумі 6 097, 67 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 391, 23 грн інфляційних втрат за період з січня по грудень 2019 року та 1 106, 00 грн 3% річних за період з 01.01.2019 по 28.01.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, судом визнаються обґрунтованими та арифметично вірними, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 106, 00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 391, 23 грн також підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 34 320, 00 грн основного боргу, 6 097, 67 грн пені, 1 391, 23 грн інфляційних втрат та 1 106, 00 грн 3% річних.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аурус Технолоджіс (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4А, офіс 7, ідентифікаційний код 41520373) на користь Фізичної особи - підприємця Крук Ольги Миронівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 34 320 (тридцять чотири тисячі триста двадцять) грн 00 коп. основного боргу, 6 097 (шість тисяч дев`яносто сім) грн 67 коп. пені, 1 391 (одну тисячу триста дев`яносто одну) грн 23 коп. інфляційних втрат, 1 106 (одну тисячу сто шість) грн 00 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисяч сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань