Рішення

від 09.04.2020 по справі 910/1134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2020Справа № 910/1134/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет"

про стягнення 14450,63 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" про стягнення 14450,63 грн. заборгованості, з яких: 7288,90 грн. основного боргу, 2463,72 грн. пені, 3644,45 грн. штрафу та 1053,56 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання за Договором технічного обслуговування транспортного засобу АСС № 0526 від 28.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

10.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03164, м. Київ, вул. Булаховського, 28, кв.26.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат не значиться.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 12.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2015 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір технічного обслуговування транспортного засобу, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити послуги, надані за цим договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору замовник сплачує виконавцеві повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено сторонами. Оплата замовлених запчастин здійснюється на умовах попередньої оплати.

Згідно з пунктом 2.5 договору послуги, передбачені цим договором, вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено цим договором.

Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено термін його дії у 12 місяців з моменту підписання сторонами. Якщо жодна зі сторін договору в 30-денний строк до моменту його закінчення не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, останній вважається таким, що продовжує свою дію на той же строк та на тих же умовах.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами 10.01.2018 підписано акт виконаних робіт № ARM0009558 на загальну суму 7288,90 грн., з яких 5300,98 грн. за запчастини та 1987,92 грн. за роботи щодо технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу Dokker 67P, державний номер НОМЕР_1 .

Вказаний акт, як вказаному в ньому, підписаний зі сторони відповідача згідно з довіреністю від 10.01.2018 № ГР2, виданою на ім`я завідувача складу ОСОБА_1

Оскільки відповідач оплату послуг не здійснив, позивач звернувся до нього з претензією від 20.12.2019 № 274/047, до якої надав також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 12.12.2019 року. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, акт не підписав та борг у сумі 7288,90 грн. не погасив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивач належним чином надав прийняті відповідачем за підписаним ним актом приймання-передачі послуги з ремонту та обслуговування автомобіля, однак відповідач у встановлені договором строки оплату послуг не здійснив, заборгувавши позивачу 7288,90 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 2463,72 грн. за несвоєчасне здійснення оплати послуг за відповідними договорами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за договором на строк понад 6 банківських днів, замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, штраф у розмірі 50 % від простроченої (неоплаченої) суми боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за рік, а саме: з 10.01.2019 по 10.01.2020 року.

При цьому, позивачем не враховано, що зобов`язання з оплати послуг у відповідача згідно з пунктом 2.3 договору виникло протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Тобто, за фактичними обставинами справи, відповідач мав оплатити надані послуги до 17.01.2018 включно. Отже, право позивача вважається порушеним з 18.01.2018 - дати прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг.

Позивачем вірно наголошено на частині 2 статті 258 ЦК Україна, яка передбачає застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Дійсно, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Однак, з огляду на те, що нарахування саме господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Відтак, нарахування пені за несвоєчасну оплату відповідачем послуг можливо здійснити за період з 18.01.2018 по 18.07.2018 року, оскільки сторонами в договорі не погоджено збільшення строку, за який можливе нарахування пені. Відповідно й строк позовної давності, в разі заявлення відповідачем відповідної заяви, мав відраховуватися через рік від дня, за який пеню нараховано.

З огляду на наведене, наданий позивачем розрахунок пені за період з 10.01.2019 по 10.01.2020 не відповідає обставинами справи та положенням частини 6 статті 232 ГК України, а тому суд позбавлений здійснити власний арифметичний перерахунок казаної санкції, що зумовлює суд відмовити в задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу в розмірі 3644,45 грн., що становить 50 % від простроченої відповідачем суми, то суд, з урахуванням пункту 5.2 договору та статті 549 ЦК України, вважає дану позовну вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 1053,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зауважує, що позивачем невірно визначено дату прострочення виконання зобов`язання відповідачем, якою є 18.01.2018, про що судом описано вище.

Здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги частково в розмірі 913,85 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, 28,кв.26; ідентифікаційний код 36024932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Старотроїцька, 42; ідентифікаційний код 34356004) 7288 (сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 3644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 45 коп. штрафу, 913 (дев`ятсот тринадцять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, а також 1723 (одну тисячу сімсот двадцять три) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору та 4099 (чотири тисячі дев`яносто дев`ять) грн. 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова