Рішення

від 06.04.2020 по справі 910/1216/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2020 р.Справа № 910/1216/20

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України

по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант"

про стягнення 254 651,59 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (відповідач) про стягнення 254 651,59 грн., з яких 203 288,87 грн орендної плати, 30 131,92 грн пені, 21 230,80 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором оренди №7497 від 22.07.2016р. у період з червня 2017 року по жовтень 2019 року.

Ухвалою суду від 06.02.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовна заяву чи будь-яких заперечень проти позовних вимог не надав; про розгляд даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103053887361 та відміткою про ознайомлення представника відповідача 04.03.2020 р. з матеріалами справи.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.07.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (Орендар) укладено Договір оренди №7497 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) загальною площею 192,80 м2 на шостому поверсі (кімната 611-91,5 кв.м, та кімната 612 - 101,3 кв.м), розміщена за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, що передбачає на балансі ДП "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва (далі - Балансоутримувач).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

22.07.2016 р. сторони підписали Акт приймання-передавання орендованого майна.

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3, 2, 3.3., 3.6. Договору, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2016 р. 25 360,63 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Оренда плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік". Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлений Кабінетом Міністрів України і чорних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік".

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна є Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 22.07.2016 р. по 22.06.2019 р. включно.

Відповідно п. 10.3 Договору оренди зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Згідно з п. 10.10 Договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 р. у справі №910/1553/19 визнано недійсним договір № 7497/01 від 20.07.2017 про припинення договору оренди № 7497 від 22.07.2016, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУДГАРАНТ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, Договір оренди № 7497 від 22.07.2016 р. на час розгляду даної справи являється винним та підлягає виконанню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, з червня 2017 року по жовтень 2019 року відповідачем не сплачував орендну плату за Договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по Договору в загальному розмірі 203 288,87 грн.

04.12.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом №30-10/9914, у якому вимагав сплатити заборгованість по Договору, проте відповідач скажений лист залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендар плата, перераховане несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно дон чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік".

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов`язань за Договором має сплатити 30 131,92 грн пені та 21 230,80 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень по суті спору не надав, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 40257061) до Державного бюджету України (одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), р/р 148999980000031117094026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) 203 288,87 грн (двісті три тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 87 копійок) заборгованості, 30 131,92 грн (тридцять тисяч сто тридцять одну гривню дев`яносто дві копійки) пені та 21 230,80 грн (двадцять одну тисячу двісті тридцять гривень 80 копійок) інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 40257061) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) 3 819,77 (три тисячі вісімсот дев`ятнадцять гривень 77 копійок) судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня постановлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зеленіна