Рішення

від 02.04.2020 по справі 915/1774/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 915/1774/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

учасники справи до судового засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

(01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) ,

адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015",

(56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, 11, оф. 4, ЄДРПОУ 39772630),

до відповідача 2: ОСОБА_1 ,

(

АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування у загальному розмірі 170966,00 грн, у тому числі 159811,37 грн боргу за кредитом, 10330,28 грн - проценти за користування кредитними коштами, 824,35 грн - пеня, -

Без участі представників учасників справи .

СУТЬ СПОРУ : 22.07.2019 АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" та гр. ОСОБА_1 про стягнення 170966,00 грн заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 03.07.2015, у тому числі 159811,37 грн боргу за кредитом, 10330,28 грн - проценти за користування кредитними коштами, 824,35 грн - пеня, посилаючись на порушення товариством зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" та гр. ОСОБА_1 , який згідно з укладеного з АТ КБ "Приватбанк" договору поруки №P1531302221010156014 від 11.07.2018, поручився власними коштами та майном за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" договірних зобов`язань по кредитному договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" неналежним чином виконувало умови кредитного договору у вигляді Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а також на укладений між позивачем та ОСОБА_1 договору поруки №P1531302221010156014 від 11.07.2018, згідно якого останній поручився власними коштами та майном за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" договірних зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 04.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 07.11.2019р. Копію вказаної ухвали відповідачем отримано 09.10.2019р.

Відповідачу запропоновано, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

21.11.2019р. від відповідача-2 до надійшли: клопотання про витребування доказів - договору поруки №P1531302221010156014 від 11.07.2018р. та засвідчених відповідачем-2 копій сторінок його паспорту; та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивоване суттєвим значенням справи для відповідача-2, оскільки за твердженням останнього, він не укладав вказаного договору оренди та не підписував тексту цього договору. У поданих клопотаннях відповідач-2 просить поновити йому процесуальний строк для подання цих клопотань, мотивуючи це отриманням відомостей про розгляд судової справи із запізненням.

Ухвалою суду від 26.12.2019 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 04 лютого 2020 року о 12:00, а також витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" оригінал договору поруки №Р1531302221010156014 від 11.07.2018р. та наявні у банку копії паспорту гр. ОСОБА_1 , засвідчені ним самим - для огляду в судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 представником позивача було надано для огляду оригінал договору поруки №Р1531302221010156014 від 11.07.2018, з яким був ознайомлений представник відповідача - 2.

Ухвалою суду від 04.02.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 03.03.2020 року об 11:30.

Ухвалою суду від 03.03.2020 було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 02 квітня 2020 року о 10:00.

Станом на день проведення судового засідання заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

В судове засідання 02.04.2020 повноважні представники сторін не з`явились.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України на подання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористались.

Так, ухвали суду надсилались відповідачу - 1 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , за зазначеною адресою не проживає , інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Позивач та відповідач - 2 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджено наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 03.03.2020.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги рекомендації Ради суддів України від 16.03.20р. №9рс-186/20 та Постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Враховуючи викладене, керуючись приписами до ч.9 ст.165 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

У судовому засіданні 02.04.2020 судом у відповідності до ст.ст.233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.

03.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" підписало заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку. Згідно з цими заявами відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 03.07.2015, умови якого відповідач-1 зобов`язався виконувати.

За правилами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, 03.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015" та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" був укладений кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із заяви на відкриття рахунку, заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.07.2015 та Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до договору відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно з п.3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди і системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

Відповідно до умов договору банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши з 21.10.2015р. відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 10000,0 грн., що підтверджується відповідною банківською довідкою (а.с.37).

Згідно з розділом Умов 3.2.1.4 яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка)

За сумами кредиту, отриманими Клієнтами до 31.01.2015 р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 р., період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

За сумами кредиту, отриманими Клієнтами до 31.01.2015 р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, у випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 30 (тридцять) % річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 р. за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 33 (тридцять три) % річних.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.2.1.4.1.4 Умов).

Пунктом 3.2.1.4.5 умов визначено умови сплати винагороди за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4., яку позичальник сплачує банку до 1-го числа кожного місяця.

Відповідно до п.3.2.1.2.3.4 Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із його зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався кредитними коштами, проте прострочив виконання свого зобов`язання з вчасного повернення кредиту, що підтверджується виписками по рахунку, в яких зазначено про винесення 11.05.2019 року на прострочку кредитних коштів в розмірі 159811,37 грн. (а.с. 36-38)

У зв`язку із порушенням строку повернення кредитних коштів, позивачем станом на 26.06.2019 року нараховано:

- 10330,28 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 824,35 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором,

Детальний розрахунок заборгованості по кредиту, відсотках, пені та комісії наявний в матеріалах справи (а.с. 69-71).

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ГПК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки №P11531302221010156014 від 11.07.2018, укладеним банком з поручителем - ОСОБА_1 в забезпечення виконання позичальником - ТОВ ТРІО 2015 своїх зобов`язань за кредитними договором (а.с. 42-44).

Відповідно до умов вказаного договору гр. ОСОБА_1 поручається перед банком за виконання ТОВ ТРІО 2015 зобов`язань за угодами приєднання до:

- розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди1 - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3 Угоди1 - 42% річних для договорів забезпечених порукою; 68% річних для договорів незабезпечених порукою; б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17 Угоди1 - 3% від суми перерахувань; в) винагороди за користування ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 Угоди1 - 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 100000,00.

Якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки; в) кредиту в розмірі 1000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди-2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Умовами п. 1.2 договору поруки його учасники домовились, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою1 та Угодою2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п.4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою1 і/або Угодою2 цей договір припиняє свою дію.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором б/н від 03.07.2015 позичальником належним чином не виконуються, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) заборгованості за договором у солідарному порядку.

Станом на день розгляду справи відповідачами не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми основної заборгованості в розмірі 159811,37 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування коштами в сумі 10330,28 грн та пені у розмірі 824,35 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 1 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 03.07.2015 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід`ємної частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву від 03.07.2015 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.07.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, за відсутності доказів підтвердження приєднання відповідача саме до наданих суду Умов та правил банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату комісії, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.07.2015 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 10330,28 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 824,35 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2397,17 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО 2015", (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, 11, оф. 4, ЄДРПОУ 39772630) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 159811,37 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 03.07.2015р. та 2397,17 грн. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано судом "09" квітня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко