Рішення

від 06.04.2020 по справі 916/3893/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3893/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі судового засідання Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" про стягнення 71360,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" про стягнення заборгованості в загальній сумі 201100,08 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 129740,00 грн., пені в сумі 40712,86 грн., 3% річних в сумі 3615,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 1963,68 грн. та штрафу у розмірі 25068,00 грн., посилаючись на наступне.

21.07.2017 р. між TOB "ДиканькаМлин" та TOB "РИМ-2015" був укладений договір поставки № 043/2017, згідно п. п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця борошно пшеничне вищого сорту та/або борошно пшеничне першого сорту, та/або борошно пшеничне другого сорту, та/або крупу манну "М?, та/або висівки пшеничні (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у строку та в порядку, визначеному договором.

Так, позивач зазначає, що ТОВ "ДиканькаМлин" свої обов`язки за договором здійснило належним чином та виконало поставки товару, що підтверджується наступними документами: 26.07.2017 р. на суму 168840,00 грн., рахунок на оплату № 1036 від 25.07.2017 р., видаткова накладна № 1082 від 26.07.2017 р., товарно-транспортна накладна № 1227 від 26.07.2017 р.; 31.07.2017 р. на суму 140880,00 грн., рахунок на оплату № 1068 від 31.07.2017 р., видаткова накладна № 1104 від 31.07.2017 р., товарно-транспортна накладна № 1260 від 31.07.2017 р.; 17.08.2017 р. на суму 148740,00 грн., рахунок на оплату № 1153 від 17.08.2017 р., видаткова накладна № 1202 від 17.08.2017 р., товарно-транспортна накладна № 1355 від 17.08.2017 р.; 06.10.2017 р. на суму 89760,00 грн., рахунок на оплату № 1432 від 06.10.2017 р., видаткова накладна № 1490 від 06.10.2017 р., товарно-транспортна накладна № 1667 від 06.10.2017 р.; 04.11.2017 р. на суму 89700,00 грн., рахунок на оплату № 1561 від 04.11.2017 р., видаткова накладна № 1620 від 04.11.2017 р., товарно-транспортна накладна № 1817 від 04.11.2017 р.; 08.02.2018 р. на суму 58020,00 грн., рахунок на оплату № 156 від 08.02.2018 р., видаткова накладна № 165 від 08.02.2018 р., товарно-транспортна накладна № 0205 від 08.02.2018 р.; 28.03.2018 р. на суму 166560,00 грн., рахунок на оплату № 377 від 28.03.2018 р., видаткова накладна № 390 від 28.03.2018 р., товарно-транспортна накладна № 0458 від 28.03.2018 р.; 24.04.2018 р. на суму 159600,00 грн., рахунок на оплату № 484 від 24.04.2018 р., видаткова накладна № 508 від 24.04.2018 р., товарно-транспортна накладна № 0590 від 24.04.2018 р.; 25.07.2018 р. на суму 109290,00 грн., рахунок на оплату № 834 від 25.07.2018 р., видаткова накладна № 883 від 25.07.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1005 від 25.07.2018 р.; 09.08.2018 р. на суму 150750,00 грн., рахунок на оплату № 912 від 09.08.2018 р., видаткова накладна № 959 від 09.08.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1084 від 09.08.2018 р.; 05.09.2018 р. на суму 90000,00 грн., рахунок на оплату № 1005 від 05.09.2018 р., видаткова накладна № 1060 від 05.09.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1192 від 05.09.2018 р.; 20.09.2018 р. на суму 85080,00 грн., рахунок на оплату № 1047 від 20.09.2018 р., видаткова накладна № 1101 від 20.09.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1242 від 20.09.2018 р.; 20.10.2018 р. на суму 120060,00 грн., рахунок на оплату № 1175 від 20.10.2018 р., видаткова накладна № 1233 від 20.10.2018 р.; 24.11.2018 р. на суму 204467,28 грн., рахунок на оплату № 1346 від 24.11.2018 р., видаткова накладна № 1414 від 24.11.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1556 від 24.11.2018 р.; 23.12.2018 р. на суму 202560,00 грн., рахунок на оплату № 1474 від 23.12.2018 р., видаткова накладна № 1541 від 23.12.2018 р., товарно-транспортна накладна № 1692 від 23.12.2018 р.; 06.03.2019 р. на суму 50940,00 грн., рахунок на оплату № 246 від 06.03.2019 р., видаткова накладна № 250 від 06.03.2019 р., товарно-транспортна накладна № 0280 від 06.03.2019 р.; 19.04.2019 р. на суму 199740,00 грн., рахунок на оплату № 421 від 19.04.2019 р., видаткова накладна № 439 від 19.04.2019 р., товарно-транспортна накладна № 0485 від 19.04.2019 р.

Наразі позивач зауважує, що покупець не виконав свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі, при цьому прострочка платежів існувала по більшості поставок товару.

Згідно п. 1.1. договору покупець зобов`язаний приймати та оплачувати товар.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України - гривні, за 100% передоплатою, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інших умовах, погоджених сторонами згідно додаткових угод, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками. Рахунок виставляється постачальником покупцю будь-яким зручним для постачальника способом, за вибором постачальника - електронною поштою, поштою чи факсом або передається разом із товаром. Днем поставки товару (днем отримання товару покупцем) вважається дата (день), визначена у видатковій накладній.

Згідно п. 4.4. договору ціна товару визначається у видаткових накладних. Ціна визначена у видаткових накладних є остаточною та вважається погодженою обома сторонами до дати поставки товару та є обов`язковою до сплати покупцем.

Водночас, як зазначає позивач, станом на 17.12.2019 р. заборгованість за поставлений товар покупця складає 129740,00 грн., а також позивач звертає увагу, при цьому з самого початку роботи зі сторони покупця допускались неодноразові порушення умов договору щодо несвоєчасності оплати вартості поставленого товару.

Згідно п. 5.3. договору покупець сплачує постачальникові без письмової вимоги постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення; на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати; штраф 10% від суми боргу якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше, яка сплачується за кожен випадок порушення.

Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача позивачем нараховано за договором пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору в сумі 40712,86 грн. і штраф в сумі 25068,00 грн., які заявлені до стягнення. Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем відповідно до п. 5.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 3615,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1963,68 грн., що заявлені до стягнення.

Також позивач додає, що 24.09.2019 р. на адресу ТОВ "Рим-2015? було направлено претензію-вимогу № 1 від 23.09.2019 р. за вих. № 55, що підтверджується фіскальним чеком із ПАТ "Укрпошта? про направлення відправлення з ідентифікатором 3600700821550, описом вкладення в цінний лист із штемпелем ПАТ "Укрпошта? від 24.09.2014 р. про направлення вказаної претензії, накладної з ПАТ "Укрпошта? № 3600700821550 від 24.09.2019 р. Однак, відповідач станом на 12.12.2019 р. погашення боргу у повному розмірі не здійснив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2019 р. позовну заяву ТОВ "ДиканькаМлин" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3893/19 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 27.01.2020 р.

16.01.2020 р. позивачем подано до господарського суду додаткові пояснення щодо окремого питання.

Під час підготовчого провадження 13.02.2020 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та присудження понесених судових витрат з відповідача у зв`язку зі здійсненням відповідачем часткового погашення суми основного боргу в розмірі 129000,00 грн. Так, відповідно до вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40712,86 грн., 3% річних в сумі 3615,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 1963,68 грн. та штраф у розмірі 25068,00 грн.

20.02.2020 р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати основної заборгованості по справі.

Наразі в ході підготовчого провадження судом було з`ясовано, що відповідачем було сплачено заборгованість за поставлені товари за договором № 043/2017 від 21.07.2017 р. в сумі 129740,00 грн., про що свідчить надане до суду платіжне доручення № 35 від 06.02.2020 р.

Вищевказана заява позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2020 р. у справі № 916/3893/19 за позовом ТОВ "ДиканькаМлин" до ТОВ "РИМ-2015" про стягнення 71360,08 грн. закрито підготовче провадження та справу у вказаній частині призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10 березня 2020 р.

Між тим розгляд справи у судовому засіданні 10.03.2020 р. не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2020 р. розгляд справи № 916/3893/19 призначено в засіданні суду на 06 квітня 2020 р.

06.04.2020 р. від представника позивача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про розгляд справи, що призначено на 06.04.2020 р., без участі представника позивача з огляду на введення на всій території з 12.03.2020 р. карантину з метою запобігання розповсюдження коронавірусу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 (із змінами) та неможливістю з`явлення представника у засідання суду. Також у вказаній заяві позивач вказує, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В засідання суду, призначене на 06.04.2020 р., представники сторін не з`явились.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Наразі відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21 липня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рим-2015" (покупець) укладено договір поставки № 043/2017, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність відповідача як покупця борошно пшеничне вищого сорту та/або борошно пшеничне першого сорту, та/або борошно пшеничне другого сорту, та/або крупу манну "М", та/або висівки пшеничні (далі "товар?), а відповідач як покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість у строки та в порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару та/або її частини визначаються видатковою накладною.

За умовами п. 1.4 договору сторонами визначено, що у будь-якому випадку сторони дійшли згоди, що весь товар, що є аналогічним товару, що сторони домовились постачати за даним договором, поставлений протягом строку дії даного договору, вважається поставленим за даним договором незалежно від наявності посилань про таке у товаросупровідних документах чи в призначеннях платежу при розрахунках за товар.

В п. 2.1 договору сторони погодили, що якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати вимогам - ГСТУ 46.004-99, ГОСТ 7022-97, ДСТУ 3016-95.

Згідно п. 3.1 договору поставка окремої партії товару здійснюється на умовах ЕХW у відповідності до вимог Міжнародних Правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 р. або на інших умовах, погоджених сторонами додатково. Поставка конкретної партії товару здійснюється в строк 5 календарних днів із моменту отримання та погодження постачальником замовлення покупця (надалі за текстом - заявка або замовлення) на поставку партії товару, яке має бути складене з урахуванням вимог даного пункту договору. Постачальник має право проводити поставку товару (партії товару) частинами.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що перехід до покупця права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару уповноваженому довіреністю представнику покупця або іншій вказані покупцем особі або перевізнику. Приймання товару по якості та по кількості відбувається шляхом підписання представником покупця, уповноваженого довіреністю або іншою вказаною покупцем особою видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Приймання товару за кількістю і якістю проводиться згідно порядку, визначеного Інструкціями № П-6 та П-7 (із змінами та доповненнями) на підставі товаросупровідної документації з урахуванням особливостей, передбачених даним договором. Перевагу у будь-якому випадку мають положення договору. Приймання товару по кількості та якості здійснюється в момент передачі товару в місці поставки. Претензії покупця по кількості та якості після завершення поставки (прийняття товару) не приймаються. У випадку виявлення факту неякісного товару чи факту недопоставки товару складається відповідний двосторонній акт. У випадку, якщо під час приймання товару в місці поставки вказаний в даному пункті акт не складався - обов`язки постачальника, передбачені даним договором, вважаються виконаними належним чином та в повному обсязі, а товар вважається поставленим у відповідній кількості та відповідної якості і вказане відповідає в повному обсязі умовам даного договору та погодженому сторонами замовленню (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.5 договору поставка товару вважається закінченою із моменту передачі товару покупцю або зазначеній покупцем особі у відповідному погодженому сторонами місці. Покупець зобов`язаний проставити на видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній відмітку про отримання у повному обсязі та належним чином оформлених супровідних документів на товар. У випадку відсутності вказаної відмітки, та/або відсутності відмітки про недостачу чи неналежне оформлення документів, товаросупровідні документи вважаються переданими покупцю у повному обсязі та належним чином оформлені.

Відповідно до п. 3.6 договору приймання товару оформлюється шляхом проставлення покупцем на примірнику видаткової накладної /або товарно-транспортної накладної дати отримання товару, підпису уповноваженої особи (розшифровка підпису представника покупця обов`язкова). Повноваження осіб на приймання товару від імені покупця, підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Покупець зобов`язаний надати довіреність на отримання партії товару, термін дії якої охоплює дату, зазначену на видатковій накладній.

За умовами п. 4.1 договору загальна сума договору визначається по фактичній сумарній вартості партій товару, вказаних в видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії даного договору.

В п. 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України - гривні, за 100% передоплатою, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або на інших умовах погоджених сторонами згідно додаткових угод, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками. Рахунок виставляється постачальником покупцю будь-яким зручним для постачальника способом, за вибором постачальника - електронною поштою, поштою чи факсом або передається разом із товаром. Днем поставки товару (днем отримання товару покупцем) вважається дата (день) визначена у видатковій накладній.

За положеннями п. 4.3 договору вартість одиниці товару вказується в гривнях з урахуванням ПДВ. Вартість одиниці товару включає вартість упаковки та маркування (якщо тара має місце). Вартість товару може включати або не включати вартість доставки товару до пункту поставки, вказане залежить від обраних сторонами умов поставки конкретної партії товару або її частини, згідно Інкотермс 2010 відповідно до погодженого постачальником замовлення.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що ціна товару визначається у видаткових накладних. Ціна визначена у видаткових накладних є остаточною та вважається погодженою обома сторонами до дати поставки товару та є обов`язковою до сплати покупцем.

Сторони домовилися про наступну черговість зарахування оплати: першочергово здійснюється оплата вартості товару, придбаного по першій, а далі - по кожній наступній видатковій накладній, незалежно від дати та розміру здійсненої оплати, а також призначення платежу (п. 4.5 договору).

Згідно п. 4.6 договору у платіжному дорученні на оплату поставленого товару покупець у графі "Призначення платежу? зобов`язаний зазначити наступну інформацію: номер даного договору, номер та дата видаткової накладної, за якою здійснюється оплата товару. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов`язань покупця.

Відповідно до п. 4.7 договору покупець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з оплати товару у день зарахування повної суми грошових коштів, що складають вартість товару, на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п. 5.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання умов договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

В п. 5.2 договору сторони погодили, що сплата стороною визначених цим договором та чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих порушенням договору, не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором. Сплата стороною штрафних санкцій та виконання обов`язку за договором не звільняє сторону, що порушила зобов`язання від обов`язку відшкодувати іншій стороні збитки, шкоду та упущену вигоду (не отримані доходи).

За положеннями п. 5.3 договору за порушення зобов`язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує:

- на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань? пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати товару і до дати здійснення повної оплати товару;

- штраф у розмірі 10% від суми боргу - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше, що обчислюється з 16-го дня від дати виникнення заборгованості з оплати; вказаний штраф сплачується на кожен випадок порушення, що триває п`ятнадцять календарних днів і більше;

- на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, в тому числі за прострочення виконання зобов`язання здійснюється протягом усього періоду існування прострочення виконання зобов`язання або його неналежного виконання, незалежно від тривалості таких порушень та не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що всі суперечки та розбіжності, що виникають між сторонами в ході виконання зобов`язань за договором або в зв`язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Сторони погодили, що строк розгляду претензій, вимог тощо не може перевищувати 7 календарних днів з моменту отримання однією із сторін відповідної претензії чи вимоги чи іншого документу від іншої сторони. В разі неможливості їх врегулювання шляхом переговорів, всі спори та суперечки підлягають вирішенню у господарському суді в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання (дата вказана в правому верхньому куті першої сторінки договору після назви та номеру договору) і діє до 31 грудня 2017 р., а в частині розрахунків за товар - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору після підписання цього договору всі попередні переговори стосовно предмету цього договору - листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

За умовами п. 8.3 договору у випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 (десять) календарних днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгований на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій необмежена. Для пролонгації договору за даним пунктом у випадку закінчення строку його дії не потребується укладення додаткових угoд чи додатків до договору.

В п. 9.1 договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до даного договору набувають чинності виключно в разі оформлення їх в письмовому вигляді у вигляді додатків або додаткових угод за підписами уповноважених представників сторін та скріплення їх відтисками печатки обох сторін. Всі додатки до договору є його невід`ємною частиною.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 043/2017 від 21.07.2017 р. позивачем - ТОВ "ДиканькаМлин" було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача на загальну суму 2234987,28 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.07.2017 р. № 1082 на суму 168840,00 грн., від 31.07.2017 р. № 1104 на суму 140880,00 грн., від 17.08.2017 р. № 1202 на суму 148740,00 грн., від 06.10.2017 р. № 1490 на суму 89760,00 грн., від 04.11.2017 р. № 1620 на суму 89700,00 грн., від 08.02.2018 р. № 165 на суму 58020,00 грн., від 28.03.2018 р. № 390 на суму 166560,00 грн., від 24.04.2018 р. № 508 на суму 159600,00 грн., від 25.07.2018 р. № 883 на суму 109290,00 грн., від 09.08.2018 р. № 959 на суму 150750,00 грн., від 05.09.2018 р. № 1060 на суму 90000,00 грн., від 20.09.2018 р. № 1101 на суму 85080,00 грн., від 20.10.2018 р. № 1233 на суму 120060,00 грн., від 24.11.2018 р. № 1414 на суму 204467,28 грн., від 23.12.2018 р. № 1541 на суму 202560,00 грн., від 06.03.2019 р. № 250 на суму 50940,00 грн., 19.04.2019 р. № 439 на суму 199740,00 грн. та товарно-транспортними накладними № 1227 від 26.07.2017 р., № 1260 від 31.07.2017 р., № 1355 від 17.08.2017 р., № 1667 від 06.10.2017 р., № 1817 від 04.11.2017 р., № 0205 від 08.02.2018 р., № 0458 від 28.03.2018 р., № 0590 від 24.04.2018 р., № 1005 від 25.07.2018 р., № 1084 від 09.08.2018 р., № 1192 від 05.09.2018 р., № 1242 від 20.09.2018 р., № 1556 від 24.11.2018 р., № 1692 від 23.12.2018 р., № 0280 від 06.03.2019 р., № 0485 від 19.04.2019 р.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 043/2017 від 21.07.2017 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в п. 4.2 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України - гривні за 100% передоплатою згідно виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або на інших умовах погоджених сторонами згідно додаткових угод, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених їх печатками. Рахунок виставляється постачальником покупцю будь-яким зручним для постачальника способом, за вибором постачальника - електронною поштою, поштою чи факсом або передається разом із товаром. Днем поставки товару (днем отримання товару покупцем) вважається дата (день) визначена у видатковій накладній.

Таким чином, з огляду на вказане положення договору, оплата товару мала бути здійснена відповідачем шляхом здійснення попередньої оплати згідно виставленого рахунку.

Як з`ясовано судом, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленого товару, а саме: № 1036 від 25.07.2017 р., № 1068 від 31.07.2017 р., № 1153 від 17.08.2017 р., № 1432 від 06.10.2017 р., № 1561 від 04.11.2017 р., № 156 від 08.02.2018 р., № 377 від 28.03.2018 р., № 484 від 24.04.2018 р., № 834 від 25.07.2018 р., № 912 від 09.08.2018 р., № 1005 від 05.09.2018 р., № 1047 від 20.09.2018 р., № 1175 від 20.10.2018 р., № 1346 від 24.11.2018 р., № 1474 від 23.12.2018 р., № 246 від 06.03.2019 р., № 421 від 19.04.2019 р.

Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідачем були здійснені наступні оплати за договором: 26.07.2017 р. - 176880,00 грн.; 02.08.2017 р. - 124800,00 грн.; 03.08.2017 р. - 8040,00 грн.; 29.08.2017 р. - 60000,00 грн.; 06.09.2017 р. - 88740,00 грн.; 20.10.2017 р. - 89760,00 грн.; 24.11.2017 р. - 20000,00 грн.; 29.11.2017 р. - 30000,00 грн., 12.12.2017 р. - 39700,00 грн.; 28.02.2018 р. - 30000,00 грн.; 28.03.2018 р. - 28020,00 грн.; 24.04.2018 р. - 120000,00 грн.; 29.05.2018 р. - 20000,00 грн.; 30.05.2018 р. - 10000,00 грн.; 07.06.2018 р. - 10000,00 грн.; 15.06.2018 р. - 10000,00 грн.; 19.06.2018 р. - 10000,00 грн.; 02.07.2018 р. - 20000,00 грн.; 04.07.2018 р. - 20000,00 грн.; 10.07.2018 р. - 10000,00 грн.; 12.07.2018 р. - 20000,00 грн.; 16.07.2018 р. - 15000,00 грн.; 25.07.2018 р. - 61160,00 грн.; 08.08.2018 р. - 109290,00 грн.; 04.09.2018 р. - 85000,00 грн.; 07.09.2018 р. - 65750,00 грн.; 16.10.2018 р. - 69000,00 грн.; 06.11.2018 р. - 80000,00 грн.; 15.11.2018 р. - 30000,00 грн.; 15.11.2018 р. - 40000,00 грн.; 16.11.2018 р. - 40000,00 грн.; 14.12.2018 р. - 20000,00 грн.; 18.12.2018 р. - 20000,00 грн.; 18.12.2018 р. - 20000,00 грн.; 21.12.2018 р. - 60000,00 грн.; 27.12.2018 р. - 68400,00 грн.; 27.12.2018 р. - 30000,00 грн.; 16.01.2019 р. - 10000,00 грн.; 18.01.2019 р. - 9000,00 грн.; 22.01.2019 р. - 10000,00 грн.; 23.01.2019 р. - 7500,00 грн.; 23.01.2019 р. - 25000,00 грн.; 25.01.2019 р. - 10000,00 грн.; 29.01.2019 р. - 10000,00 грн.; 04.02.2019 р. - 10000,00 грн.; 06.02.2019 р. - 10000,00 грн.; 08.02.2019 р. - 10000,00 грн.; 11.02.2019 р. - 10000,00 грн.; 01.03.2019 р. - 20000,00 грн.; 04.03.2019 р. - 10000,00 грн.; 05.03.2019 р. - 30000,00 грн.; 05.03.2019 р. - 48000,00 грн.; 05.03.2019 р. - 12000,00 грн.; 19.04.2019 р. - 56707,28 грн.; 06.08.2019 р. - 50000,00 грн.; 11.12.2019 р. - 20000,00 грн. Відтак, відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 2105247,28 грн. за поставлені товари за договором поставки № 043/2017 від 21.07.2017 р., що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 17.12.2019 р. складала 129740,00 грн., про стягнення якої позивачем було пред`явлено позов до суду.

Наразі в ході підготовчого провадження відповідачем було сплачено заборгованість за поставлений товар по договору № 043/2017 від 21.07.2017 р. в сумі 129740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 06.02.2020 р.

При цьому у зв`язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 129740,00 грн. позивачем було зменшено розміру позовних вимог згідно заяви від 13.02.2020 р., відповідно до якої остаточно позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40712,86 грн., 3% річних в сумі 3615,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 1963,68 грн. та штраф у розмірі 25068,00 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення зобов`язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує: на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань? пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати товару і до дати здійснення повної оплати товару; штраф у розмірі 10% від суми боргу - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше, що обчислюється з 16-го дня від дати виникнення заборгованості з оплати; вказаний штраф сплачується на кожен випадок порушення, що триває п`ятнадцять календарних днів і більше; на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).

Також слід зазначити, що п. 5.3 договору № 043/2017 від 21.07.2017 р., за яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за порушення зобов`язань з оплати товару, не оспорювався відповідачем, у зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 40712,86 грн., розрахунок якої наведено у позові (а.с. 9-10), а також штраф у розмірі 10% від суми боргу (кожен випадок порушення ) у розмірі 25068,00 грн. (а.с. 8-10).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором поставки № 043/2017 від 21.07.2017 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06.03.2019 р. № 250 на суму 50940,00 грн. та від 19.04.2019 р. № 439 на суму 199740,00 грн., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 5.3 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення та штраф. Враховуючи викладене судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 40712,86 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем вірно. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару відповідачем не оспорено. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 25068,00 грн., судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 40712,86 грн. та штраф в розмірі 25068,00 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, в п. 5.3 договору встановлено, що за порушення зобов`язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує, зокрема, на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір 3% річних також визначений сторонами в спірному договорі.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором поставки № 043/2017 від 21.07.2017 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06.03.2019 р. № 250 на суму 50940,00 грн. та від 19.04.2019 р. № 439 на суму 199740,00 грн., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 3615,54 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3615,54 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару відповідачем не оспорено.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно видаткових накладних від 06.03.2019 р. № 250 на суму 50940,00 грн. та від 19.04.2019 р. № 439 на суму 199740,00 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства. Наразі за перерахунком суду інфляційні втрати становлять 2771,99 грн. (972,44 грн. на суму боргу 50940,00 грн. за період з 06.03.2019 р. по 18.04.2019 р. + 1799,55 грн. на суму боргу 149740,00 грн. за період з 06.08.2019 р. по 10.12.2019 р.). Так, судом з`ясовано, що за видатковою накладною від 19.04.2019 р. № 439 у періоді прострочення з 19.04.2019 р. по 05.08.2019 р. сукупний індекс інфляції складає 0,996, тобто мала місце дефляція, оскільки індекс інфляції становить менше одиниці. Отже, інфляційні втрати на існуючу суму боргу в розмірі 199740,00 грн. у вказаний період відсутні, адже показник у такому випадку дорівнює від`ємному значенню ((199740,00 грн. (сума боргу) х 0,996 (сукупний індекс інфляції) - 199740,00 грн. = -798,96 грн.). При цьому позивачем при обчисленні загальної суми інфляційних втрат помилково віднято обчислену ним суму (-808,31 грн.) від загального розміру інфляційних втрат (2771,99 грн. - 808,31 грн. = 1963,68 грн.), що не відповідає вимогам законодавства. В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж встановлена судом за власним перерахунком, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 1963,68 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 і ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3016,50 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам без урахування сплаченої відповідачем під час розгляду справи суми боргу (129740,00 грн.), виходячи із заявленої до стягнення заборгованості на день подачі позову (201100,08 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" про стягнення 71360,08 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 44; код ЄДРПОУ 39878613; п/р НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, ІПН № НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Бузкова, буд. 21; код ЄДРПОУ 38029555; п/р НОМЕР_3 в ПАТ "ПроКредит Банк", МФО 320984) пеню в сумі 40712/сорок тисяч сімсот дванадцять/грн. 86 коп., 3% річних в сумі 3615/три тисячі шістсот п`ятнадцять/грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 1963/одна тисяча дев`ятсот шістдесят три/грн. 68 коп., штраф в сумі 25068/двадцять п`ять тисяч шістдесят вісім/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3016/три тисячі шістнадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2020 р.

Суддя В.С. Петров