Рішення

від 08.04.2020 по справі 539/5013/19

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/5013/19

Провадження № 2/539/395/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,

при секретарі - Джадан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Юрченко Марина Андріївна про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М.А. про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.

У позові вказав, що його батьки проживали у власному будинку в с.Висачки (хутір Гребище) Лубенського району Полтавської області, і після смерті батька все майно успадкувала його мати.

Домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 належало його матері. У вказаному домоволодіння був також зареєстрований та проживав його брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_3 померла і спадкове домоволодіння фактично прийняв у спадщину його брат ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини, а він - ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовився.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його брат ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно, зокрема, вищевказане домоволодіння та земельні ділянки біля нього.

При зверненні ним до приватного нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав, у видачі Свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, на тій підставі, що на домоволодіння відсутній правовстановлюючий документ.

Позивач прохає суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,4943 га, в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 68,7 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м.; погребу - Д; сажа - Г; сажа - В; прибудови - в; вбиральні - Б; огорожі №1-2.

Також прохає визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на приватизовану земельну ділянку розміром 0,4943 га, з яких: 0,1098 га кадастровий номер 5322881102:02:003:0009 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 0,3845 га кадастровий номер 5322881102:02:003:0008 для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту серії І-ПЛ №000254, виданого Вовчицькою сільською радою Лубенського району Полтавської області 17.11.1998 року на ім`я ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, заявлений позов підтримав, прохав задовольнити.

Відповідач - Вовчицька сільська рада Лубенського району Полтавської області надіслала суду заяву, в якій справу прохає розглянути без участі свого представника.

Третя особа - приватний нотаріус Юрченко М.А. в судове засідання не з`явилася. До суду надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, щодо позову покладається на рішення суду.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11), яка була матір`ю ОСОБА_2 , який проживав з нею на момент смерті останньої за однією адресою згідно довідки Вовчицької сільської ради (а.с.14), тобто фактично прийняв спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , а саме: домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за даною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії (а.с.12), після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки біля нього.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.07.2019 року, виданої приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М.А., у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я позивача ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом, на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу (а.с.8).

Крім цього, з вказаної постанови вбачається, що 18.05.2018 року було відкрито спадкову справу №107/2018 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на підставі заяви брата спадкодавця ОСОБА_1 , інших заяв у справі не має, свідоцтва не видавались.

П. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Ч.ч. 3,4 ст. 3 зазначеного Закону, передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене викладене у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.

Крім цього, порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 р. за № 12/5-126, в якому надано роз`яснення по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до набрання чинності Постанови КМУ від 05.08.1992 р. № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення , якою вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 17 липня 2019 року (а.с.20-24).

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості визнати право власності на житловий будинок, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання права власності на домоволодіння є доведеними та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на законі, а отже, підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на приватизовану земельну ділянку розміром 0,4943 га, з яких: 0,1098 га кадастровий номер 5322881102:02:003:0009 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 0,3845 га кадастровий номер 5322881102:02:003:0008 для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту серії І-ПЛ №000254, виданого Вовчицькою сільською радою Лубенського району Полтавської області 17.11.1998 року на ім`я ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Кожна особа, як убачається зі змісту ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доступ до правосуддя в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Цивільним процесуальним кодексом.

На думку суду, вимога позивача про визнання права власності за ним на земельну ділянку є передчасною і належним чином не обґрунтованою.

В позові не вказано, з метою відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивачеві необхідно визнати право власності на земельну ділянку саме за рішенням суду, тобто позивачем не зазначено, хто саме не визнає чи оспорює набуття ним права власності в порядку спадкування на земельну ділянку або одержання в нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину була втрачена.

Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 4,89,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_1 ) до Вовчицької сільської ради Лубенського району Полтавської області (с.Вовчик Лубенського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ : 22547638 КОАТУУ: НОМЕР_3 ) третя особа приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Юрченко Марина Андріївна (м.Лубни пл.Вокзальна,1А Полтавської області) про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на домоволодіння, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,4943 га, в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1; погребу - Д; сажа - Г; сажа - В; прибудови - в; вбиральні - Б; огорожі №1-2.

В задоволенні іншої позовної вимоги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко