Рішення

від 07.04.2020 по справі 922/423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/423/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. 1-го Травня, 6, оф. 313) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська обл., сел. Васищево, вул. Овочева, буд. 13) про стягнення 231978,39 грн. за участю представників:

від позивача - Циганенко О.П., ордер АХ № 1009470 від 13.02.2020

від відповідача - Михайлов В.Л., ордер ПТ № 069672 від 19.03.2020

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" про стягнення 231978,39 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки №0080СГ від 08.10.2018 в частині повної та своєчасно оплати поставленої продукції, з урахуванням чого, до стягнення заявлено: пеню у розмірі 160638,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 30195,40 грн. та 3% річних у розмірі 41144,89 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 3479,68 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.03.2020 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.04.2020 до 10:00.

02.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення (вх. № 8261) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

06.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 8511), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач позов підтримує. У підготовчому засіданні 07.04.2020 позивач повідомляє суд про предмет позову, правові та фактичні підстави позову. Стверджує, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі. Зазначає, що позивачем надано всі докази, на які він посилається в позовній заяві.

Відповідач позов не визнає, заперечує проти його задоволення. У підготовчому засіданні 07.04.2020 відповідач вказує фактичні та правові підстави своїх заперечень проти заявлених позовних вимог. Стверджує, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі. Зазначає, що відповідачем подано всі докази, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій та для розстрочення виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 07.04.2020 року представники позивача та відповідача надали письмову згоду на розгляд справи по суті (вх. №№ 8594, 8595 від 07.04.2020).

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні 07.04.2020 вирішені питання, визначені у частині другій статті 182 ГПК України, враховуючи письмову згоду всіх учасників справи, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті.

Позивач у судовому засіданні заявлений позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні підтримав своє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення (вх. № 8261), які просить суд задовольнити та зменшити розмір пені на 50 %, а саме до 115989,20 грн. та розстрочити виконання рішення за наданим відповідачем графіком.

Судом досліджено оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 07.04.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

08.10.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (покупець) було укладено договір поставки № 0080СГ (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2018 року, в порядку і на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у додатках (специфікаціях) до даного договору, згідно з якими була поставлена продукція, протягом дії даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець проводить оплату продукції на умовах, які зазначені в специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в специфікації.

Згідно з п.п. 4.1-4.2 договору продукція поставляється покупцеві окремими партіями в термін, що зазначений у специфікації до даного договору.

Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

Пунктом 8.1 договору було визначено, що термін дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31.07.2019, а в разі несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань.

До вказаного договору сторонами узгоджено специфікацію № 13 від 14.03.2019, відповідно до умов якої було погоджено наступні кількість, ціну, загальну вартість та строк поставки продукції, а саме: найменування продукції: соняшник врожаю 2018 року; строк поставки: до 20.03.2019, кількість тн. (+/- 10%): 185,00, ціна за 1 тн. без ПДВ, грн: 8087,04, загальна вартість продукції і сума платежу без ПДВ, грн. (+/- 10%): 1496102,40, загальна вартість продукції і сума платежу з ПДВ, грн. (+/- 10%): 1795322,88.

Розрахунки за продукцію, яка поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюється на банківський рахунок постачальника.

Покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за продукцію протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту отримання продукції покупцем.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар за видатковими накладними: № 26 від 14.03.2019 на загальну суму 692315,32 грн; № 27 від 15.03.2019 на загальну суму 294821,14 грн; № 28 від 17.03.2019 на загальну суму 299285,17 грн.; № 29 від 19.03.2019 на загальну суму 278323,57 грн.;№ 30 від 21.03.2019 на загальну суму 217185,55 грн, всього на загальну суду 1781930,75 грн.

Відповідач товар у власність від позивача отримав, натомість його вартість у повному обсязі та погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 1481909,59 грн.

Наявну заборгованість сторонами було відображено в акті звіряння взаєморозрахунків станом за період: 08.10.2019-07.11.2019, за яким сума боргу відповідача становить 1481909,59 грн.

Обставини щодо стягнення наявного у відповідача боргу в сумі 1481909,59 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 по справі № 922/3815/19 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" 1381909,59 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 20728,64 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.02.2020, з урахуванням чого, Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ, який направлено стягувачеві.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що зважаючи на порушенням відповідачем умов договору поставки № 0080СГ від 08.10.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати товару, що встановлено вищезгаданим рішенням суду, з відповідача заявлено до стягнення пеню у розмірі 160638,10 грн., 3 % річних у розмірі 41144,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30195,40 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалося судом вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 по справі № 922/3815/19 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" 1381909,59 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 20728,64 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому судом враховано, що рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 по справі № 922/3815/19 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії» , п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

З урахуванням наведеного, встановлені обставини у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 по справі № 922/3815/19, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 6.2. договору поставки № 0080СГ від 08.10.2018 сторони погодили, що за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми несвоєчасно оплаченої продукції.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб було уклало із позивачем договір поставки № 0080СГ від 08.10.2018, де сторони чітко погодили та встановили порядок оплати продукції, а також відповідальність покупця за порушення обов`язку зі своєчасної оплати продукції, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання цього договору.

За розрахунком позивача, сума пені, нарахованої за період з 11.04.2019 по 10.02.2020, становить 160638,10 грн.

Перевіривши вищевказані нарахування позивача, суд визнав їх арифметично правильними та обґрунтованими.

Разом із тим, відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 50%. В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема вказує на те, що: поточний фінансовий стан відповідача не дозволяє здійснити погашення заборгованості одним платежем; відповідач є виробничим підприємством, яке виробляє олію соняшникову; єдиним джерелом надходження коштів на рахунки боржника є надходження від реалізації продукції; виготовлення продукції неможливе без придбання сировини, оплати електроенергії, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, сплати заробітної плати та податків платежів; у разі постановлення рішення про стягнення суми позову у повному обсязі одним платежем та накладення арешту на рахунки відповідача, останній буде змушений повністю зупинити виробництво, а неможливість продовження виробництва призведе до відсутності надходжень прибутку від реалізації, тобто, неможливість задоволення вимог позивача за рахунок коштів на банківських рахунках; наявність заборгованості перед іншими кредиторами, яка має бути сплачена протягом березня-травня 2019 р.; загальна сума заборгованості станом на 31.03.2020 перед кредиторами становить 14665008,24 грн.

Суд зазначає, що враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однією з обов`язкових умов застосування ст.233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 922/3641/18

Водночас, подані відповідачем разом із клопотанням копії судових рішень в інших господарських справах та зазначені у клопотанні обставини не доводять наявність виняткових випадків з якими закон пов`язує можливість для зменшення пені.

Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що розмір стягуваної пені є співрозмірним до розміру заборгованості, яка існувала, суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, а тому відмовляє в задоволенні його клопотання про зменшення пені.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та процентів річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних, нарахованих за період з 11.04.2019 по 10.02.2020 в сумі 41144,89 грн., суд погоджується з розміром 3% річних, оскільки розрахунок здійснений позивачем арифметично вірно, з урахуванням чого, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 41144,89 грн.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині заявлених до стягнення інфляційних витрат, суд дійшов до наступних висновків.

Так, позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні витрати у розмірі 30195,40 грн. за період: квітень 2019 п. по листопад 2019 р.

В обґрунтування визначеного періоду, за який позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, позивачем зазначено, що виходячи з умов договору зобов`язання з оплати всієї продукції мало бути виконане - 10.04.2019 р.

Так, із розрахунку позивача вбачається, що позивачем за період: з квітня 2019 р. по вересень 2019 р. нараховані інфляційні нарахування в сумі 17640,12 грн. (т.с. І а.с. 10).

Відповідно до приписів пункту 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17 грудня 2013 року № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, позивач мав право нараховувати інфляційні витрати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Тобто, у даному разі починаючи з травня 2019 р., оскільки квітень 2019 р. - це місяць, у якому мав бути здійснений платіж.

З урахуванням наведеного, заявлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 17640,12 грн., нараховані за період: з квітня 2019 р. по вересень 2019 р. задоволенню не підлягають, оскільки починаючи з травня 2019 р. по вересень 2019 р. мала місце дефляція, тому сума різниці між заборгованістю у розмірі 1781830,75 грн. та сумою із врахуванням інфляції за вказаний період склала: - 149,48 грн.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що задоволенню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 12555,28 грн., тому в частині стягнення 17640,12 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" підлягають задоволенню частково.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При цьому, частинами 3-5 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розглянувши надані відповідачем докази, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належними доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зокрема, з поданих відповідачем копій судових рішень по іншим господарським справам вбачається наявність у нього зобов`язань зі сплати присуджених до стягнення коштів.

При цьому, відповідачем не надано жодних документів, з яких можливо було б встановити фактичний фінансовий стан підприємства, зокрема, аудиторського висновку, довідки про залишок грошових коштів на всіх банківських рахунках, балансу підприємства, звіту про фінансові результати тощо.

Також відповідачем не наведено конкретних обставин, з настанням яких, він зможе виконати судове рішення у даній справі лише у випадку надання розстрочки сплати заборгованості двома рівними частинами протягом 2-х місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім того, звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач, визначаючи у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, позивачем було зазначено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 10000,00 грн.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано належним чином засвідчені копії наступних документів. А саме: договору про надання правничої допомоги б/н від 11.02.2020, банківської виписки по рахунку позивача від 12.02.2020, акту про надання правничої допомоги від 07.04.2020 із детальним описом виконаних адвокатом робіт із зазначенням їх вартості на загальну суму 10000,00 грн.

Приписами ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У даному разі, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач із відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України до суду не звертався.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, врегульовано статтею 129 ГПК України, згідно приписів частини 4 якої встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки суду про часткове задоволенні позову, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська обл., сел. Васищево, вул. Овочева, буд. 13, код ЄДРПОУ 37431314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. 1-го Травня, 6, оф. 313, код ЄДРПОУ 37813271) - 160638,10 грн. пені; 41144,89 грн. 3 % річних; 12555,28 грн. інфляційних втрат; 3215,06 грн. судового збору та 9239,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 17640,12 грн. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" квітня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв