Ухвала

від 04.11.2019 по справі 314/3906/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3906/19

Провадження № 1-кс/314/1613/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області, у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1

за участю прокурора: ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

секретар ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна по кримінальному провадженні № 12019080210000801 від 30 серпня 2019 року за ч. 1 ст. 355 КК України,

встановив:

слідчий Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12019080210000801 від 30 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.

З матеріалів клопотання вбачається, що 30.08.2019 до Вільнянського ВП надійшло повідомлення про те, що 28.08.2019 року невідома особа, знаходячись на території ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" примушувала виконати цивільно-правові зобов`язання, директора ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 1)», а саме провести збір врожаю, який приведе до заподіяння великої шкоди для Державного підприємства.

30.08.2019 року в якості представника потерпілого було допитано в.о. директора ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України № 1» ОСОБА_5 , який пояснив, що з 22.01.2016 року по 18.07.2019 року директором підприємства був ОСОБА_6 , який наразі ніде не працює. Згідно договору ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» у користування ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України» передано 2187 га ріллі, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради, а саме поблизу села Новоіванівське, села Дружелюбівка, села Новософіївка Вільнянського району Запорізької області. Після того як ОСОБА_5 вступив у посаду в.о. директора підприємства, він дізнався, що навесні 2019 року між ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України» та СФГ «Фенікс», ПСП «Журавлинка», ФОП « ОСОБА_7 » та СФГ «Карпенко М.І.» у різний час були укладені договори про виконання певних видів сільськогосподарських робіт на вищевказаних земельних ділянках. На вказаних земельних ділянках вказаними організаціями було засіяно сільськогосподарську культуру - соняшник. При цьому, згідно договорів заборгованість ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України» перед вказаними господарствами і організаціями складає близько 13000000 грн. Згідно тих же договорів, найбільший борг ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України» має перед ПСП «Журавлинка», який становить близько 7000000 грн. За деякими договорами дати виконання договірних зобов`язань наразі прострочені. 28.08.2019 року близько 13-00 год. біля приміщення ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України» ОСОБА_5 зустрів колишнього директора підприємства ОСОБА_6 , син якого є керівником ПСП «Журавлинка». ОСОБА_8 запитав коли саме підприємство буде проводити збір врожаю та розраховуватися з боргами. ОСОБА_5 відповів йому, що у найближчий час підприємство буде проводити збір врожаю (соняшника), після чого одразу ж розрахуються з усіма боргами. Однак ОСОБА_8 сказав, що його це не влаштовує і він самостійно будить проводити збір соняшника, возити його на елеватори до Синельниковського району Дніпропетровської області і потім віддасть підприємству залишки коштів від його реалізації.

Крім цього, 30.08.2019 року, до СВ Вільнянського ВП надійшло клопотання від представника потерпілого ОСОБА_5 щодо накладення арешту на сільськогосподарську культуру - соняшник, якою засіяні землі, що перебувають у користуванні ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України (№1)», а саме: земельна ділянка площею 40,4697 га, кадастровий №221581400603:001:0001; земельна ділянка площею 87,6608 га, кадастровий №2321581400:02:002:0047; земельна ділянка площею 45,0000га, кадастровий №2321581400:02:002:0029; земельна ділянка площею 121,6008 га, кадастровий №2321581400:04:002:0003; земельна ділянка площею 32,8416 га, кадастровий №2321581400:02:002:0021; земельна ділянка площею 42,9971 га, кадастровий №2321581400:03:002:0001; земельна ділянка площею 66,9000 га, кадастровий №2321581400:04:002:0023; земельна ділянка площею 92,0000га, кадастровий №2321581400:06:002:0042; земельна ділянка площею 27,1706 га, кадастровий №2321581400:06:001:0015; земельна ділянка площею 64,3655 га, кадастровий №2321581400:03:001:0003; земельна ділянка площею 41,7490 га, кадастровий №2321581400:03:003:0038; земельна ділянка площею 126,0000га, кадастровий №2321581400:03:003:0037; земельна ділянка площею 148,7688 га, кадастровий №2321581400:01:003:0004; земельна ділянка площею 45,0000 га, кадастровий №2321581400:01:003:0054; земельна ділянка площею 26,0000 га, кадастровий №2321581400:04:002:0004; земельна ділянка площею 37,5757 га, кадастровий №2321581400:01:002:0030; земельна ділянка площею 43,4183 га, кадастровий №2321581400:03:003:0041; земельна ділянка площею 41,8029 га, кадастровий №2321581400:03:003:00072; земельна ділянка площею 167,0000 га, кадастровий №2321581400:03:003:0039; земельна ділянка площею 39,6527 га, кадастровий №2321581400:01:001:0002; земельна ділянка площею 43,0000 га, кадастровий №2321581400:03:003:0040; земельна ділянка площею 70,8054 га, кадастровий №2321581400:06:001:0115; земельна ділянка площею 54,4759 га, кадастровий №2321581400:03:001:0002;м земельна ділянка площею 120,9762 га, кадастровий №2321581400:01:001:0003; земельна ділянка площею 28,0000 га, кадастровий №2321581400:03:002:0072 земельна ділянка площею 26,63га, кадастровий №2321581400:02:002:0061; земельна ділянка площею 66,0000 га, кадастровий №2321581400:06:002:0022; земельна ділянка площею 95,6190 га, кадастровий №2321581400:01:003:0003; земельна ділянка площею 106,6149 га, кадастровий №2321581400:04:002:0001; земельна ділянка площею 34,0000 га, кадастровий №2321581400:01:002:0032;

На стадії досудового розслідування виникла необхідність у забезпеченні арешту вищевказаного врожаю, відносно якого ОСОБА_8 висловлював наміри щодо незаконного збору та реалізації.

Забезпечення арешту вказаного майна, а саме сільськогосподарської культури - соняшника, якою засіяні землі, що перебувають у користуванні ДП «Сільськогосподарське підприємство ДКВС України (№ 1)», необхідно для збереження вказаної сільськогосподарської культури, яка вирощена на землях державної власності й відповідно належить державі.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані до клопотання матеріали та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що арешт необхідно застосувати з метою збереження сільськогосподарської культури соняшника, яка вирощена на землях державної власності й відповідно належить державі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії»). Існування заборони на користування своїм майном являється непропорційним та непомірним тягарем для володільця, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод і свавільним обмеженням права власника на мирне володіння своїм майном (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Тому слідчий суддя приходить до висновку, що постановлення ухвали про арешт зазначеного вище соняшника шляхом заборони відчуження вказаного майна будь-яким способом, може привести до суттєвих збитків, чим будуть порушені приписи ст.173КПК України та не буде дотримано принципу пропорційності.

Крім того, слідчий суддя вважає не доведеним необхідність арешту врожаю сільськогосподарської культури соняшника, оскільки у клопотанні не вказано, які сліди злочину зберігаються на ньому, до того ж згідно Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що на вказані у клопотанні земельні ділянки вже існують обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є необґрунтованим, у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити його без задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

клопотання про арешт майна по кримінальному провадженні № 12019080210000801 від 30 серпня 2019 року за ч. 1 ст. 355 КК України залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

04.11.2019