Рішення

від 08.04.2020 по справі 428/98/20

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/98/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренка К.Ю.,

представника позивача Оковітова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Громадської організації Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що з 15.02.2017 по теперішній час він займає посаду заступника начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області та є учасником бойових дій. В соціальній мережі Facebook відповідачем створено персональну сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=118328069510649&id=112735740069882 відповідачем на сторінці створеної ним групи Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців було поширено інформацію наступного змісту: …незважаючи на неодноразові звернення пан ОСОБА_2 продовжує зневажати і порушувати наказ МВС України № 570 від 06.07.2017, який категорично забороняє залучати слідчих до виконання обов`язків, не пов`язаних із розслідуванням кримінальних проваджень. При цьому ОСОБА_3 ігноруються і вимоги частини 2 статті 19 Конституції України згідно якої посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. .

09.10.2019 в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем на сторінці створеної ним групи Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців було поширено інформацію наступного змісту: Друзі ми із Вами знову стаємо свідками коли керівники ГУНП ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сховавшись у Северодонецьку віддають злочинні накази і намагаються спровокувати конфлікт між правоохоронцями які перебувають на службі у Держави і хлопцями які захищали і звільняли територію України від ворогів та намагаються знову недати захопити ворогам землю. .

ІНФОРМАЦІЯ_5 в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачем на сторінці створеної ним групи Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців було поширено інформацію наступного змісту: … ОСОБА_6 , що це той самий ОСОБА_7 який який міг посприяти своєму брату у призначенні на керівну посаду, а також не спромігся хоч якось забезпечити хлопців харчуванням, які були направлені на лінію розмежування, для несення служби у м. Золоте. .

Вказана інформація доведена необмеженому колу осіб. Фактично відповідач на своїй сторінці повідомляє, що позивач зловживає своїм службовим становищем та вчиняє дії, які виходять за межі наданих йому прав та повноважень, тобто містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 354, 365 КК України.

Поширена відповідачем інформація є недостовірною, вона спотворює і принижує в очах оточуючих оцінку моральних та професійних якостей позивача і призводить до формування негативного уявлення про його ставлення до виконання службових обов`язків, про що свідчать коментарі під текстами публікацій відповідача.

З огляду на викладене, позивач вважає, що недостовірна інформація про нього має бути спростована відповідачем шляхом розміщення відповідного спростування на сторінці створеної відповідачем групи Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців в соціальній мережі Facebook , тому звернувся з даним позовом до суду.

1.2. Представник відповідача Косогова Л.О. подала суду письмовий відзив, в якому зазначено, що позивач не встановив особи належного відповідача - автора відповідного інформаційного матеріалу (фізичну особу) й власника веб-сайту. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував (містив) інформацію, стосовно того, що саме ГО Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців (ГО ПРАВО ЗАХИСТ ) (код ЄДРПОУ 43137952) є автором та власником веб-сайту, й як наслідок є належним відповідачем у справі. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено, що сайт у мережі Інтернет, на якому розповсюджена недостовірна інформація, належить відповідачу, власне як і сторінка у соціальній мережі. У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

1.3. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з тих підстав, які викладені у позовній заяві. Також пояснив, що на його думку в даному випадку автором поширеної інформації є юридична особа.

Представник відповідача в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом було вирішено відмовити у зв`язку із тим, що наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в цій справі.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. З копії витягу з наказу начальника Головного управління Національної поліції у Луганській області №112 о/с від 15.02.2017 вбачається, що відповідно до наказу Національної поліції України від 17.01.2017 № 27 та наказу ГУНП в Луганській області від 07.02.2017 № 385 призначено у зв`язку з організаційно-штатними змінами полковника поліції ОСОБА_1 , заступником начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області, звільнивши з посади заступника начальника Головного управління - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до копії посвідчення серії МВ №028410, виданого 27.08.2015 Головним управлінням МВС України в Луганській області, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством країни для ветеранів війни - учасників бойових дій.

2.2. Відповідно до фотокопії сторінки в соціальній мережі Facebook , яка розміщена у всесвітній мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається поширення інформації наступного змісту: Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців 17.08.2019: Дуже прикро, що незважаючи на неодноразові звернення пан ОСОБА_2 продовжує зневажати і порушувати наказ МВС України № 570 від 06.07.2017, який категорично забороняє залучати слідчих до виконання обов`язків, не пов`язаних із розслідуванням кримінальних проваджень. При цьому ОСОБА_3 ігноруються і вимоги частини 2 статті 19 Конституції України згідно якої посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наша організація закликає Вас припинити порушення Закону і діяти виключно у правовому полі і не використовувати свої владні повноваження для порушення Закону.

Згідно з фотокопією сторінки в соціальній мережі Facebook , яка розміщена у всесвітній мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається поширення інформації наступного змісту: Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців 09.10.2019: Друзі ми із Вами знову стаємо свідками коли керівники ГУНП ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сховавшись у Северодонецьку віддають злочинні накази і намагаються спровокувати конфлікт між правоохоронцями які перебувають на службі у Держави і хлопцями які захищали і звільняли територію України від ворогів та намагаються знову недати захопити ворогам землю. Цей конфлікт міг обернутися трагедіями як із одного так і із іншого боку, а потім і тих і тих судили би, поки ці учасники ООС які сидячи у Сєвєродонецьку присвоїли собі учасників операції, потирали свої спітнілі від страху ладошки. Хлопці не дайте Вас втягнути Вас у міжусібну війну між собою, ворог у нас один, і ми повинні бути разом. Не виконуйте злочинні накази ОСОБА_4 ми повинні бути єдині і відстоювати вільну Україну.

Відповідно до фотокопії сторінки в соціальній мережі Facebook , яка розміщена у всесвітній мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається поширення інформації наступного змісту: Захист прав правоохоронців, учасників АТО та державних службовців 06.12.2019: Нашею організацією подавалася заява щодо порушення прав поліцейських. На цю заяву ми отримали відповідь, що порушень не встановлено, ну як завжди. Намагаючись реалізувати своє право надане статтею 18 Закону Про звернення громадян , яка передбачає ознайомлення особи, яка подала заявку, із матеріалами перевірки, ми знову звернулися і попросили нас ознайомити із цими матеріалами. Але пан ОСОБА_2 , відмовив нам у цьому, чим порушив закон і обмежив моє Конституційне право. В мене виникає запитання, а що там такого страшного, що ви пан ОСОБА_5 так злякалися знайомити? Є що ховати, що багато порушень? Ми підготували звернення до НПУ якщо і там нас не почують будемо звертатися до суду. Нагадаю Вам, що це той самий ОСОБА_7 який який міг посприяти своєму брату у призначенні на керівну посаду, а також не спромігся хоч якось забезпечити хлопців харчуванням, які були направлені на лінію розмежування, для несення служби у м. Золоте. Доречі відповідь на запит щодо харчування хлопців та обладнання міст відпочинку ми так і не отримали.

2.3. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає вищевказану інформацію недостовірною та такою, що поширена саме Громадською організацією Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців .

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

3.2. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

3.4. Відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право та суміжні права автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

3.5. У постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року по справі № 569/8172/16-ц, від 28 серпня 2019 року по справі № 761/12402/15-ц, від 12 лютого 2020 року по справі № 754/11102/16-ц зроблені висновки про те, що відповідачами у справі про спростування недостовірної інформації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа є належним відповідачем.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що 17.08.2019, 09.10.2019 та 06.12.2019 в соціальній мережі Facebook за посиланнями, які наведені вище, було опубліковано зазначену у позовній заяві інформацію.

Однак, позивачем суду не надано жодного доказу, якій би підтверджував, що саме відповідач - ГО Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців є власником веб-сайту, на якому опубліковано ці матеріали.

Представник позивача протягом всього часу розгляду справи не заявляв клопотань про заміну відповідача, залучення співвідповідача або про витребування доказів з метою встановлення власника веб-сайту, на якому було розміщено інформацію.

Доводи представника позивача про те, що відповідач є автором вищевказаної інформації, оскільки на веб-сайті міститься посилання на електронну адресу та назву цієї юридичної особи, не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки саме лише посилання на електронну адресу та назву юридичної особи не може свідчити про те, що ця юридична особа є власником веб-сайту, на якому розміщено інформацію. У спірних правовідносинах інформація фактично є анонімною, а доступ до соціальної мережі Фейсбук - вільним, що надає можливість будь-якій особі створити сторінку в цій соціальній мережі під іменем іншої особи.

4.2. Суд вважає повністю необґрунтованими посилання представника позивача на те, що в даному випадку автором інформації є юридична особа. На думку суду, юридична особа не здатна бути автором інформації, адже юридична особа є суто абстрактним, правовим поняттям, яке немає фізичного втілення у реальності. Юридична особа немає фізичної здатності створювати і розміщувати будь-яку інформацію за власним волевиявленням.

4.3. На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову. Суд не вважає за можливе проводити оцінку доводів представника позивача стосовно недостовірності інформації по суті, адже така оцінка можлива лише за умови участі у справі належного відповідача (відповідачів).

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, в той час як відповідач не заявляв про наявність у нього будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації Захисту прав працівників правоохоронних органів, учасників АТО з числа правоохоронців, пенсіонерів правоохоронних органів, а також державних службовців про захист честі, гідності та ділової репутації.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09 квітня 2020 року.

Суддя Д.Б. Баронін