Рішення

від 05.03.2020 по справі 761/26293/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26293/19

Провадження № 2/761/1597/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Ганущака А.М.

представника позивача Бойко Н.В.

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Салон-Мода до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, -

в с т а н о в и в :

03.07.2019 року ТОВ Салон-Мода звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 із позовом, згідно з яким просило: визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 06.07.2016 року між ТОВ Салон-Мода та ОСОБА_1 , посвідчений 06.07.2016 року Кучеренко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1001; визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 06.07.2016 року між ТОВ Салон-Мода та ОСОБА_1 , посвідчений 06.07.2016 року Кучеренко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.07.2016 року між ТОВ Салон-Мода та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого позивач передав у власність на оплатній основі, а відповідач прийняв у власність нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №94) (в літ. А ), що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , площа 101,40 кв.м.

В той же день, між сторонами було укладено ще один Договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого позивач передав у власність на платній основі, а відповідач прийняв у власність ще одне нежитлове приміщення в тому ж будинку, а саме: нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 94А) (в літ. А ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площа 32,20 кв.м.

Разом з тим, позивач вказує, що вищенаведені договори є фіктивними та такими, що були умисно укладені обома сторонами не з метою реального настання наслідків, які обумовлені цими договорами, а з метою уникнення позивачем майнової відповідальності у судових спорах, оскільки станом на момент укладення цих договорів купівлі-продажу у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувало дві справи про звернення стягнення на 59% та 41% статутного капіталу ТОВ Салон-Мода в рахунок погашення заборгованості засновника та директора позивача ОСОБА_2 відповідно у розмірі 5 625 148 грн. 60 коп. (справа № 755/8204/16-ц) та у розмірі 3 671 582 грн. 26 коп. (справа № 755/8200/16-ц) у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх договірних зобов`язань за договорами позики.

При цьому, на думку позивача, про факт фіктивності укладених правочинів свідчать наступні обставини в їх сукупності:не відбулося передачі майна за актами прийому-передачі;як на момент укладення договорів, так і після їх укладення нерухоме майно, яке є предметом спірних договорів, частково були в орендному користуванні ТОВ Рундіст на підставі договору оренди від 03.01.2014 року за № 03/01/3;після укладення оспорюваних договорів між ТОВ Салон-Мода та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди на частину майна, яке є предметом спірних договорів;як на момент укладення оспорюваних договорів, так і після їх укладення відповідач не укладав жодних договорів з обслуговуючими організаціями та підприємствами щодо надання послуг з забезпечення нерухомого майна електропостачанням, теплопостачанням, одопостачанням та каналізацією, експлуатаційними послугами, послугами з вивозу твердих та побутових відходів;усі договори з обслуговуючими підприємствами та організаціями щодо надання вищенаведених послуг до цього часу є укладеними з ТОВ Салон-Мода .

Ухвалою від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

02.09.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 26.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат у даній справі.

Ухвалою від 06.11.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, судом встановлені настіпні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, судом встановлено, що 06.07.2016 року між ТОВ Салон-Мода та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого позивач передав у власність на оплатній основі, а відповідач прийняв у власність нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №94) (в літ. А ), що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , площа 101,40 кв.м. (т.1 а.с. 118-119).

В той же день, між сторонами було укладено ще один Договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 котрого позивач передав у власність на платній основі, а відповідач прийняв у власність ще одне нежитлове приміщення в тому ж будинку, а саме: нежитлові приміщення № 1 (групи приміщень № 94А) (в літ. А ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площа 32,20 кв.м. (т.1 а.с. 120-121).

Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимг, зазначив, що вищенаведені договори є фіктивними та такими, що були умисно укладені обома сторонами не з метою реального настання наслідків, які обумовлені цими договорами, а з метою уникнення позивачем майнової відповідальності у судових спорах.

Так, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року №9 судам роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 ЦК, що за правилами ст.215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верхового Суду від 27.03.2019 року по справі № 607/15555/17-ц.

Так, як вже зазначалося вище, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог посилається, серед іншого, на те, що оспорювані правочини були укладені з метою уникнення ним відповідальності у судових спорах, адже станом на момент укладення цих договорів купівлі-продажу у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувало дві справи про звернення стягнення на 59% та 41% статутного капіталу ТОВ Салон-Мода в рахунок погашення заборгованості засновника та директора позивача ОСОБА_2 відповідно у розмірі 5 625 148 грн. 60 коп. (справа № 755/8204/16-ц) та у розмірі 3 671 582 грн. 26 коп. (справа № 755/8200/16-ц) у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх договірних зобов`язань за договорами позики.

Разом з тим, вказані посилання позивача судом оцінюються критично, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, предметом розгляду вищевказаних справ було стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 , де суд не розглядав вимог до частки статутного капіталу ТОВ Салон-Мода .

Також, слід зазначити, за результатами розгляду вищенаведених справ ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2016 року та від 26.12.2016 року були затверджені мирові угоди.

Тобто, як на момент укладення оспорюваних договорів, так і станом на день розгляду даної справи, жодних перешкод або обмежувальних заходів відносно позивача та його майна не застосовувалося.

Крім того, згідно з п. 2.1 договорів позивач підтвердив, що на момент укладання цього договору об`єкт, який відчужується не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові справи, не заставлений, у відповідній заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження, як внеску до статутного фонду підприємницьких товариств не переданий, прав третіх осіб на об`єкт не має.

Щодо тверджень позивача про те, що він продовжує здійснювати оплату комунальних послуг, слід зазначити, що вчинення таких дій позивачем не заборонено чинним законодавством та жодним чином не є ознакою фіктивного правочину.

Натомість, матеріалами справи в їх сукупності підтверджується, що відповідач вчиняє певні дії по переоформленню угод з комунальними підприємствами, про що свідчать, зокрема, виготовлення технічного паспорту, заява про укладення договору про постачання електричної від 03.09.2018 року, заява-приєднання від 18.06.2019 року, рахунок та квитанція сплати за технічну перевірку однофазного електролічильника та до облікових електричних мереж.

Крім того, відповідно до Договору суборенди нерухомого майна від 01.08.2018 року відповідач передав спірні приміщення в оренду ФОП ОСОБА_4 , який, в свою чергу, здавав їх в суборенду ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Рундіст згідно договорів оренди від 05.08.2018 року.

Відповідно до Договорів оренди №№ 01/02/19, 02/02/19 від 29.01.2019 року відповідач передані ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Рундіст спірні приміщення в оренду.

Також, за Договором оренди нежитлового приміщення від 16.08.2019 року відповідач передав ФОП ОСОБА_5 в оренду нежитлове приміщення з № 1 по 7 (групи приміщень № 94)(літ. А ) за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини також підтверджуються актом передачі приміщення від 16.08.2019 року.

Отже, залучені позивачем до матеріалів справи договори оренди з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Рундіст , які є правочинами, укладеними до переходу майна відповідачу, жодним чином не свідчать про фіктивність оспорюваних договорів.

За вказаних обставин, можна дійти висновку, що дії відповідача стосовно майна після укладення спірних правочинів не містять ознак фіктивності останніх, а свідчать про спрямованість його реального наміру на користування та розпорядження майном.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року №9, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Салон-Мода до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Салон-Мода , код ЄДРПОУ 24735775, адреса: 04116, м. Київ, вул. Коперніка,14.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Повний текст виготовлений 15.03.2020.

Суддя: