Ухвала

від 02.04.2020 по справі 466/2881/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 466/2881/19

провадження № 61-4988ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства Львівобленерго до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року приватне акціонерне товариство Львівобленерго (далі - ПрАТ Львівобленерго ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення в розмірі 9 755,93 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Львівобленерго 804,80 грн вартості не облікованої електричної енергії та судовий збір в сумі 768 40 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ Львівобленерго задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року скасовано, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПрАТ Львівобленерго 9 755 грн вартості не облікованої електричної енергії та 4 802, 50 грн судового збору.

12 березня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Як підставу для скасування оскарженого судового рішення заявник зазначив зокрема те, що 19 травня 2015 року заміни засобу обліку в його квартирі не було; починаючи із 17 грудня 2016 року електропостачання до його квартири було припинено; ніякого пристрою для заниження показів приладу обліку він не застосовував та ніхто не здійснював споживання електроенергії у квартирі АДРЕСА_1 ; він отримує субсидію та потреби в безобліковому споживанні електроенергії не має.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята

статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

ПрАТ Львівобленерго подано позов про стягнення вартості електричної енергії в розмірі 9 755,93 грн, а отже ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування наявності випадків, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховним Судом також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скаргу подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України особою, яка подає касаційну скаргу не доведена, а судом не встановлена, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в цивільній справі № 466/2881/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта