Рішення

від 02.04.2020 по справі 908/221/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/22/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020 Справа № 908/221/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61204, м. Харків, просп. Людвіга Свободи, б. 42, кв. 21)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача :не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

04.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Науково-виробничої фірми "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення освіжного боргу за поставлений товару у розмірі 14490,00 грн, 3% річних у розмірі 739,59 грн.

04.02.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/221/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справі присвоєно номер провадження 35/22/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 03.03.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження до 02.04.2020.

В судове засідання 02.04.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару №1050717 від 25.07.2017 щодо повноти та своєчасності оплати поставленої продукції, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 14 490,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 739,59 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що:

- на сьогоднішній день ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ПАТ "Запоріжжяобленерго" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності;

- станом на сьогоднішній день внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами - юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість;

- вказує, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" неодноразово направляло до уповноваженого банку платіжні доручення з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства і є попередньою оплатою за електроенергію, однак ПАТ "Державний ощадний банк України" безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачами та досудове врегулювання спірної ситуації щодо повернення помилково сплачених коштів;

- на думку відповідача строк нарахування 3% річних має становити з 10.06.2018 по 22.01.2020 і складає 704,98 грн.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Запис розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався у зв`язку з неявкою сторін.

В судому засіданні 02.04.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

25.07.2017 між ПАТ Запоріжжяобленерго - Покупець та НВФ Промкомплект у формі ТОВ - постачальник укладено договір про закупівлю товарів №1050717, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений у специфікації до договору (додаток №1), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару - Електронне обладнання - (конденсатори). Номенклатура. Асортимент, кількість, ціни та технічні (якісні) характеристики товару зазначені в специфікації до договору (п. 1.2. договору).

За умовами п. 4.1. договору, розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом попередньої оплати (у разі фінансової спроможності покупця) у розмірі до 50% вартості кожної замовленої партії товару, що здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 10 банківських днів з дня отримання такого рахунку покупцем.

За умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, покупець здійснює остаточний розрахунок за кожну замовлену партію товару/поставлений товар протягом 180 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі товару).

Відповідачем на адресу позивача надіслано заяву №004-004/16469 від 18.10.2017 про виставлення рахунку на попередню оплату товару на суму 28 980,00 грн.

За видатковою накладною №322 від 11.12.2017 позивачем поставлено відповідачеві товар на суму 28 980,00 грн. про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача.

Відповідачем отриманий товар оплачений частково на суму 14 490,00 грн, про що свідчить банківська виписка.

Крім того на адресу покупця товару була виписана податкова накладна: №23 від 21.11.2017 на суму 14490грн., у тому числі ПДВ - 2415,00грн., податкова накладна: №9 від 11.12.2017 на суму 14490грн., у тому числі ПДВ-2415,00грн.

Отримана квитанція ДФС України №1 від 08.12.2017 (11:36:32. реєстраційний номер документу 9260382589 ) про отримання та прийняття податкової накладної ПАТ Запоріжжяобленерго №23 від 21.11.2017, квитанція №1 від 26.12.2019 (15:37:39, реєстраційний номер документу 9277714658 ) про отримання та прийняття податкової накладної ПАТ Запоріжжяобленерго №9 від 11.12.2017.

На адресу покупця від 06.11.2018 постачальником була направлена вимога про сплату суми боргу за вихідним № 6 від 06.11.2018.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість відповідачем не погашена.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договорами поставки стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкції в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 490,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 739,59 грн

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування відсотків річних та правильність застосування періоду, судом встановлено, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 704,98 грн за період з10.06.2018 по 22.01.2020.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61204, м. Харків, просп. Людвіга Свободи, б. 42, кв. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 30289982) основний борг за поставлений товар у сумі 14 490,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 00 коп.), 3% річних у сумі 704,98 грн (сімсот чотири гривні 98 коп.), судовий збір у сумі 2 097,22 грн (дві тисячі дев`яносто сім гривень 22 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій