Рішення

від 30.03.2020 по справі 280/5026/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2020 року Справа № 280/5026/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНК ГРУП

до 1. Головного управління ДФС у Запорізькій області

2. Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заяваТовариства з обмеженою відповідальністю ДНК ГРУП (далі - ТОВ ДНК ГРУП , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення-рішення від 11.06.2019 №0008211407, №0008221407, №0008231407.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що згідно з первинними документами та обліковими регістрами бухгалтерського обліку, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , документально підтверджується отримання ТОВ ДНК ГРУП у липні-грудні 2018 року товару - паливного на загальну суму 4 065 019,00 грн., в т.ч. ПДВ 813 003,00 грн. від постачальників ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС , ТОВ ДУАДА , ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ , ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ . Із урахуванням вищезазначеного, вважає також, що документально підтверджується придбання, оприбуткування та використання позивачем дизельного пального, бензину А-76, А-92, А-95 у періоді липень-грудень 2018 року від вказаних контрагентів-постачальників. Фактичне виконання господарських операцій в повному обсязі та належної якості підтверджується і тим, що кінцевим споживачем оплачений отриманий товар, при цьому, реалізація товару підтверджується видатковими накладними та Z-звітами з касового апарату, оплата за послуги здійснювалась замовником безготівковими коштами та через РРО на АЗС, платіжними дорученнями. Про наявність факту здійснення господарських операцій, на думку позивача, свідчать, зокрема, такі обставини: господарські операції ТОВ ДНК ГРУП спричинили реальні зміни майнового стану підприємства, зміни в структурі активів та зобов`язань; позивач не здійснював операції для отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету, не здійснював експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з подку на додану вартість; ТОВ ДНК ГРУП не здійснювало тимчасову поставку товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику ввід покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платникам податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість, тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача фактично настали, підприємство придбавало дизельне паливо, бензин А-76, А-92, А-95, послуги з метою їх використання в господарській діяльності, реалізації на АЗС кінцевому споживачеві; діяльність позивача була спрямована на отримання доходу та здійснювалась в рамках чинного законодавства України. Ураховуючи викладене, просить скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2019 №0008211407, №0008221407, №0008231407, як протиправні.

Ухвалою судді від 21.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 19 листопада 2019 року.

Протокольною ухвалою від 19.11.2019 відкладене підготовче засідання в адміністративній справі до 18 грудня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 17 грудня 2019 року надав суду відзив (вх. №53359), у якому вказує, що при проведенні перевірки було документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ ДНК ГРУП та ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС за липень, серпень та жовтень 2018 року, ТОВ ДУАДА за жовтень, грудень 2018 року, ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ за липень-жовтень 2018 року, ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ за вересень-листопад 2018 року. Зазначає, що надані до перевірки видаткові та товарно-транспортні накладні не мають обов`язкових реквізитів, а тому проаналізувавши відомості, що містяться у наданих підприємством видаткових та товарно-транспортних накладних, об`єктивно неможливо прийняти зазначені документи як доказ отримання та транспортування вантажу від контрагентів-постачальників до позивача. Крім того, за наявною інформацією правоохоронними органами здійснюється кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, у якому фігурує ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ . У сукупності наведених доказів, на думку відповідача, вбачається здійснення контрагентами нереальних господарських операцій на адресу ТОВ ДНК ГРУП з причин відсутності необхідних умов для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутністю даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано позивачу. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку. Зауважує, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарських операцій. Наголошує, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності. Таким чином, вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Враховуючи вищевикладене, вважає, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС , ТОВ ДУАДА , ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ , ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ за перевіряємий період складені з порушенням вимог ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 18.12.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 29 січня 2020 року.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №3395 від 22.01.2020), у якій додатково наголошує, що податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання підприємством своїх договірних зобов`язань або про фіктивність господарських операцій. Стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС , ТОВ ДУАДА , ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ , ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб`єктів господарювання, при цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно- транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, на думку представника позивача, вказані бездоказово, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності. Крім того, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. З урахуванням викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

29 січня 2020 року провадження у справі поновлено.

Згідно з ухвалою суду від 29.01.2020 вирішено залучити до участі у справі, в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач 2), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку та відкласти підготовче засідання на 27 лютого 2020 року.

27 лютого 2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16 березня 2020 року.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ДНК ГРУП (код ЄДРПОУ 36621487) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 26.04.2010 (номер запису: 1 083 102 0000 014627). Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); Код КВЕД 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

З 31 липня 2018 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 366214808306, про що свідчить витяг №1808304500093 з Реєстру платників податку на додану вартість.

У період з 07.05.2019 по 13.05.2019 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з податку на додану вартість за липень-грудень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 30599933) за липень, серпень та жовтень 2018 року, ТОВ ДУАДА (код ЄДРПОУ 34595508) за жовтень, грудень 2018 року, ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 40009323) за липень-жовтень 2018 року, ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ (код ЄДРПОУ 41224168) за вересень-листопад 2018 року та показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складений відповідний акт №295/08-01-14-07/36621487 від 20.05.2019.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ ДНК ГРУП :

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік на суму 731 713,00 грн.;

- пп. 14.1.36, п.п.14.1.181, пл.14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1,п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 531 546,00 грн.. у т.ч.: за серпень 2018 року на суму 278 614,00 грн.; за вересень 2018 року на суму 89 641,00 грн.; за жовтень 2018 року на суму 142 396,00 грн., за грудень 2018 року на суму 20 895,00 грн.

та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 281 457,00 грн,. у т.ч : за серпень 2018 року на суму 92 413,00 грн.; за вересень 2018 року на суму 38 835,00 грн.; за жовтень 2018 року на суму 82 872,00 грн,: за грудень 2018 року на суму 67 337,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ ДНК ПЛЮС декларувало придбання у ТОВ ПАЛИВНА КОМПАНІЯ СЕРІОЛ-ПЛЮС , ТОВ ДУАДА , ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ , ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ товарів, які фактично є товарами невідомого походження, так як відсутнє їх придбання в ланцюгах постачання або виробництва. З урахуванням вищенаведеного, вбачається здійснення вказаними контрагентами у перевіряємому періоді нереальних господарських операцій на адресу позивача у зв`язку з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників товарів (послуг), який реалізовано позивачу. Враховуючи вищенаведене, надані до перевірки документи складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми (ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ). Тому, контрагенти-постачальники не могли фактично здійснювати господарські операції на користь ТОВ ДНК ГРУП , що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження та вказує на безоплатне їх отримання. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі Акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 11 червня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №№0008211407, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 914 628,75 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 731 703,00 грн. та за штрафними санкціями 182 925,75 грн.;

форми Р №0008221407, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 664 432,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 531 546,00 грн. та за штрафними санкціями 132 886,50 грн.;

форми В4 №0008231407, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9200714848 від 18.09.2018 за серпень 2018 року на 92 413,00 грн., з декларацією №9227902874 від 18.10.2018 за вересень 2018 року на 38 835,00 грн., з декларацією №9285098705 від 20.12.2018 за жовтень 2018 року на 82 872,00 грн., з декларацією №9004085433 від 23.01.2019 за грудень 2018 року на 67 337,00 грн., усього на суму 281 457,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 16.07.2019 №1-16/07/2019 на них, однак відповідно до рішення Державної податкової служби України № 1741/6/99-00-08-05-01 від 13.09.2019 скарга позивача залишена без розгляду.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

При цьому, судом враховано, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Виконання господарської операції пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ ДНК ГРУП (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 06.07.2018 з ТОВ Паливна компанія Серіол-плюс (Продавець), предметом яких постачання нафтопродуктів.

На підставі вказаного договору та специфікацій №6/7/18від 06.07.2018, №31/7/18 від 31.07.2018, №3/8/18 від 03.08.2018, №29/8/18 від 29.08.2018, №29/8/18-2 від 29.08.2018, №3/10/18 від 03.08.2018 позивачем придбано у ТОВ Паливна компанія Серіол-плюс товар (Паливо дизельне (Євро) УКТ ЗЕД (2710194300)), що підтверджується видатковими накладними №860 від 06.07.2018 на суму 109 342,52 грн., №1061 від 31.07.2018 на суму 120 516,02 грн., №1142 від 03.08.2018 на суму 121 014,00 грн., №1296 від 31.08.2018 на суму 253 005,04 грн., №1314 від 03.09.2018 на суму 125 745,02 грн., №1633 від 03.10.2018 на суму 145 655,98 грн., рахунками №710 від 06.07.2018, №838 від 31.07.2018, №931 від 03.08.2018, №1053 від 29.08.2018, №1370 від 03.10.2018.

На поставку товару з ТОВ Паливна компанія Серіол-плюс було складено податкові накладні від 31.07.2018 №810 на суму ПДВ 20 086,00 грн., від 03.08.2018 №823 на суму ПДВ 20 169,00 грн., від 29.08.2018 №1009 на суму ПДВ 63 125,01 грн., від 03.10.2018 №1330 на суму ПДВ 24 276,00 грн., які зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), долученими до матеріалів справи: №260 від 06.07.2018, №334 від 31.07.2018, №335 від 03.08.2018, №336 від 31.08.2018, №354 від 03.09.2018, №479 від 03.10.2018. Пунктом розвантаження в ТТН зазначено: Згідно документів Вантажоодержувача . Розвантаження ГСМ для ТОВ ДНК ГРУП здійснюється відповідно до адреси вказаної в специфікації (додатків до договору №48 від 06.07.2018) на АЗС за адресою: м. Запоріжжя вул. Південне шосе, буд.59-6, що перебуває в оренді у позивача на підставі договору оренди №ТБ-1 від 04.07.2018, укладеним з ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт . Дизельне пальне фактично відповідно до ТТН та видаткових накладних було поставлено ТОВ ДНК Груп на АЗС за адресою м. Запоріжжя вул. Південне шосе , буд.59-б. Перевезення здійснене ДП Енергоекспорт , автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ).

Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ Паливна компанія Серіол-плюс згідно з платіжними дорученнями з призначенням платежу сплата за дизпаливо згідно дог.№48 від 06.07.2018 , а саме: № 143 від 09.07.2018 на суму 109 342,52 грн., № 184 від 31.07.2018 на суму 120 516,02 грн., №13 від 13.08.2018 на суму 121 017,00 грн., №20 від 29.08.2018 на суму 378 750,06 грн., №290 від 03.10.2018 на суму 145 665,98 грн., що також підтверджується виписками з рахунку.

Стосовно зауважень відповідача, що в документах не зазначено посади особи, що підписує документи від постачальника, а саме ОСОБА_2 , та така особа не значиться в реєстрі як посадова, позивачем від ТОВ Паливна Компанія Серіол-Плюс на запит було отримано копію наказу №4 від 01.04.2002 на призначення ОСОБА_3 на посаду заступника генерального директора, копію наказу №15 від 30.07.2002 про надання права на підписання документів (копії долучено до матеріалів справи).

11 липня 2016 року між ТОВ ДНК ГРУП (Покупець) та ТОВ ДУАДА (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.10.2018р. №ДГ-0290-926 на поставку товару: нафтопродуктів в асортименті.

На підставі вказаного договору позивачем придбано у ТОВ ДУАДА товар (Дизельне пальне, Бензин А-92, Бензин А-92 євро), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000107 від 26.10.2018 на суму 133 487,50 грн., № РН-0000108 від 30.10.2018 на суму 278 556,00 грн., № 12 від 18.12.2018 на суму 116 662,50 грн., №16 від 22.12.2018 на суму 126 990,00 грн., №17 від 22.12.2018 на суму 131 970,00 грн., рахунками-фактурами №04 від 26.10.2018, №06 від 30.10.2018, рахунками №15 від 18.12.2018, №20 від 22.12.2018, №19 від 22.12.2018.

На поставку товару з ТОВ ДУАДА було складено податкові накладні від 26.10.2018 №85 на суму ПДВ 22 247,92 грн., від 30.10.2018 №86 на суму ПДВ 46 426,00 грн., від 01.12.2018 №8 на суму ПДВ 3 799,47 грн., від 18.12.2018 №12 на суму ПДВ 19 443,75 грн., від 22.12.2018 №15 на суму ПДВ 21 165,00 грн., від 22.12.2018 №16 на суму ПДВ 21 995,00 грн., які зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Увесь об`єм придбаного палива зареєстровано відповідно до акцизних накладних в Автоматизованій системі Єдине вікно подання електронних документів ДФС України (копії акцизних накладних надано до матеріалів справи).

Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ ДАУДА згідно з платіжними дорученнями №194 від 29.10.2018 на суму 133 487,50 грн. з призначенням платежу сплата за дизпаливо , №205 від 06.11.2018 на суму 250 556,00 грн. - сплата за бензин , №54 від 06.11.2018 на суму 28 000,00 грн. - сплата за бензин , що також підтверджується випискою з рахунку.

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), долученими до матеріалів справи: №1 від 26.10.2018; №2 від 30.10.2018, №3 від 18.12.2018, №4 від 22.12.2018, №5 від 22.12.2018.

Щодо зауважень в акті перевірки про відсутність в ТТН адреси розвантаження, марки та моделі автомобіля позивачем надано наступні пояснення. Так, пунктом розвантаження є м. Запоріжжя, оскільки ТОВ ДНК ГРУПП на підставі договору оренди №ТБ-1 від 04.07.2018 орендує у ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт автозаправний комплекс за адресою: м. Запоріжжя вул. Південне шосе, буд.59-б. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, повідомлено також, що відповідно до договору перевезення №Т-1 від 01.07.2018 ТОВ ДНК ГРУПП отримує у ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт послуги з перевезення вантажним транспортом, в тому рахунку використовується автомобіль НОМЕР_1 . Отже, в ТТН допущено описку щодо державного номера, а саме: в ТТН вказано НОМЕР_2, а необхідно було НОМЕР_1.

16 липня 2018 року ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ (Продавець) укладений договір купівлі-продажу №ДНК ТХП-160718 з ТОВ ДНК ГРУПП (Покупець), предметом якого є поставки товару: хімічної, синтетичної сировини.

На виконання умов вказаного договору контрагентом поставлено за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року було поставлено бензину А-76, А-92, А-95 на загальну суму 2 872 733,04грн. (без ПДВ 2 318 947,20 грн.), про що свідчать видаткові накладні №628 від 18.07.2018 на суму 89 658,12 грн., №652 від 20.07.2018 на суму 45 298,50 грн., №653 від 23.07.2018 на суму 88 797,36 грн., №696 від 27.07.2018 на суму 43 814,40 грн., №720 від 31.07.2018 на суму 502 376,70 грн., №734 від 31.07.2018 на суму 121 046,40 грн., №745 від 06.08.2018 на суму 246 363,60 грн., №780 від 13.08.2018 на суму 124 023,60 грн., №836 від 14.08.2018 на суму 124 362,00 грн., №845 від 17.08.2018 на суму 363 519,00 грн., №918 від 31.08.2018 на суму 124 192,80 грн., №957 від 11.09.2018 на суму 123 816,00 грн., №963 від 12.09.2018 на суму 129 874,50 грн., №1018 від 17.09.2018 на суму 128 417,28 грн., №1086 від 18.09.2018 на суму 132 957,72 грн., №1116 від 01.10.2018 на суму 128 885,40 грн., №1132 від 04.10.2018 на суму 129 009,60 грн., №1237 від 08.10.2018 на суму 136 320,06 грн., рахунки-фактури №РФ-649 від 18.07.2018, №РФ-670 від 20.07.2018, №РФ-675 від 23.07.2018, №РФ-702 від 27.07.2018, №РФ-713 від 31.07.2018, №РФ-718 від 01.08.2018, №РФ-724 від 06.08.2018 на суму 246 363,60 грн., №РФ-749 від 13.08.2018, №РФ-753 від 14.08.2018, №РФ-835 від 31.08.2018, №РФ-846 від 12.09.2018, №РФ-901 від 17.09.2018, №РФ-905 від 18.09.2018, №РФ-921 від 01.10.2018, №РФ-928 від 04.10.2018, №РФ-1056 від 08.10.2018, паспорти якості на товар тощо, копії яких містяться в матеріалах справи.

На поставку товару з ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ було складено податкові накладні від 31.07.2018 №126 на суму ПДВ 83 729,45 грн., від 31.07.2018 №127 на суму ПДВ 20 174,40 грн., від 06.08.2018 №119 на суму ПДВ 41 060,60 грн., від 13.08.2018 №47 на суму ПДВ 20 670,60 грн., від 14.08.2018 №52 на суму ПДВ 60 586,50 грн., від 14.08.2018 №119 на суму ПДВ 20 727,00 грн., від 31.08.2018 №119 на суму ПДВ 20 698,80 грн., від 11.09.2018 №87 на суму ПДВ 20 636,00 грн., від 12.09.2018 №88 на суму ПДВ 21 645,75 грн., від 17.09.2018 №149 на суму ПДВ 21 402,88 грн., від 18.09.2018 №150 на суму ПДВ 22 159,62 грн., від 01.10.2018 №19 на суму ПДВ 21 480,90 грн., від 04.10.2018 №20 на суму ПДВ 21 501,60 грн., від 08.10.2018 №21 на суму ПДВ 22 720,01 грн., які зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача, автоперевізником ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт , що підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-628/1 від 18.07.2018, №РН-652/1 від 20.07.2018, №РН-653/1 від 23.07.2018, №РН-696/1 від 27.07.2018, №РН-720/1 від 31.07.2018, №РН-734/1 від 31.07.2018, №РН-7456/1 від 06.08.2018, №РН-780/1 від 13.08.2018, №РН-836/1 від 14.08.2018, №РН-845/1 від 17.08.2018, №РН-918/1 від 31.08.2018, №РН-957/1 від 11.09.2018, №РН-963/1 від 12.09.2018, №РН-1018/1 від 17.09.2018, №РН-1086/1 від 18.09.2018, №РН-1116/1 від 01.10.2018, №РН-1132/1 від 04.10.2018, №РН-1237/1 від 08.10.2018.

Щодо зауважень в акті перевірки, що в ТТН відсутня марка та модель автомобіля, позивачем надано пояснення, що відповідно до договору перевезення №Т-1 від 01.07.2018 ТОВ ДНК ГРУПП отримує у ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт послуги з перевезення вантажним транспортом, в тому рахунку використовується автомобіль НОМЕР_1 , відповідно до техпаспорту КАМАЗ (водій Жаріков).

Розрахунки за цими договорами відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ згідно з платіжними дорученнями, що підтверджено позивачем платіжними дорученнями №165 від 19.07.2018, №174 від 24.07.2018, №182 від 31.07.2018, №195 від 03.08.2018, №196 від 06.08.2018, №210 від 14.08.2018, №232 від 31.08.2018, №256 від 12.09.2018, №257 від 12.09.2018, №258 від 13.09.2018, №265 від 17.09.2018, №268 від 18.09.2018, №295 від 08.10.2018 та виписками з рахунку за 01.08.2018, 14.08.2018, 31.08.2018, 12.09.2018, 18.09.2018, 002.10.2018. Відповідно даних бухгалтерського обліку наявна кредиторська заборгованість в сумі 136 320,06 грн.

Так, відповідачем у відзиві на позов вказано, що пунктом навантаження у товарно-транспортних накладних від ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ зазначено Запорізькій р-н, с. Петровське, вул. Східна, 6 , але згідно баз даних ДФС України підприємство мало наступну податкову адресу: м . Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого буд. 52 кв. 12 . Однак, відповідно до наданого ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ на запит ТОВ ДНК ГРУП договору зберігання №ТХНТДЗНПЗ-011116 від 01.11.2016, укладеного з ТОВ ТД ЗНПЗ , постачальник пального мав у розпорядженні місце для зберігання свого товару за вказаною адресою (копія договору, додаткової угоди до нього міститься в матеріалах справи).

27 липня 2018 року між ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ (Продавець) та ТОВ ДНК ГРУПП (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №ТЗБН0270718001 на поставку товару:

На виконання умов вказаного договору ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року було поставлено дизельного пального та бензину А-95 на загальну суму 655 383,05грн., що підтверджується рахунками на оплату від 03.09.2018 №2477, від 05.09.2018 №2516, від 11.10.2018 №2929, від 23.10.2018 №3068, від 24.10.2018 №3083, від 08.11.2018 №3285, від 21.11.2018 №3432, видатковими накладними від 04.09.2018 №730, від 07.09.2018 №771, від 11.10.2018 №1048, від 23.10.2018 №1143, від 25.10.2018 №1166, від 08.11.2018 №1314, від 22.11.2018 №1419, товарно-транспортними накладними №Р730 від 04.09.2018, №Р771 від 07.09.2018, №Р1048 від 11.10.2018, №Р1143 від 23.10.2018, №Р1166 від 25.10.2018, №Р1314 від 08.11.2018, №Р1419 від 22.11.2018, сертифікатами відповідності, паспортами якості тощо.

На поставку товару з ТОВ ЗОГ-Рітейл було складено податкові накладні від 03.09.2018 №10 на суму ПДВ 21 663,00 грн., від 05.09.2018 №43 на суму ПДВ 19 833,33 грн., від 06.09.2018 №59 на суму ПДВ 1 135,42 грн., від 11.10.2018 №157 на суму ПДВ 23 655,00 грн., від 23.10.2018 №295 на суму ПДВ 21 995,00 грн., від 24.10.2018 №314 на суму ПДВ 20 965,83 грн., від 08.11.2018 №107 на суму ПДВ 20 588,75 грн., від 22.11.2018 №252 на суму ПДВ 21 829,00 грн., які зареєстровані в установленому законодавством порядку. Також були складені податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН. Жодних зауважень до них не пред`явлено.

Щодо зауважень в акті перевірки, що в ТТН відсутня марка та модель автомобіля, позивачем надано пояснення, що відповідно до договору перевезення №Т-1 від 01.07.2018 ТОВ ДНК ГРУПП отримує у ТОВ Торговий будинок Енерго-експорт послуги з перевезення вантажним транспортом, в тому рахунку використовується автомобіль НОМЕР_1 , відповідно до техпаспорту КАМАЗ (водій Жаріков).

Розрахунки за цим договором відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ згідно з платіжними дорученнями від 03.09.2018 №240 на суму 124 600,00 грн., від 05.09.2018 №244 на суму 74 400,00 грн., від 06.09.2018 №245 на суму 6 812,50 грн., від 11.10.2018 №167 на суму 141 930,00 грн., від 23.10.2018 №187 на суму 42 000,00 грн., від 24.10.2018 №188 на суму 100 000,00 грн., від 08.11.2018 №214 на суму 123 532,50 грн., що також підтверджується випискою по банківському рахунку.

Так, відповідач посилається на те, що згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, власність об`єкту нерухомого майна за адресою Запорізькій р-н, с. Петровське (с. Зеленопілля), вул. Східна. 6 належить ТОВ ТД ЕКОХІМРЕСУРС (код ЄДРПОУ 33570681), інформація, що свідчіть про наявність будь-якого зв`язку між вищеназваним власником та ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ (пунктом відправки товару) або його контрагентів згідно з інформаційних систем, відсутня.

Так, на спростування вказаної інформації, від ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ позивачем отримано копії документів, що підтверджують правомірність здійснення господарських операцій, а саме підприємство відвантажує паливо з вказаної адреси на підставі того, що має в оренді склад. Відповідно до наданого ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ на запит ТОВ ДНК ГРУП договору зберігання №ЗРЗНПЗ-010917 від 01.09.2017, ТОВ ТД ЗНПЗ надає ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ послуги складського господарства за вищевказаною адресою. Відповідно до витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, ТОВ ЗОГ-РІТЕЙЛ зареєстровано акцизний склад 21.06.2019, про що свідчить витяг від 02.07.2019.

Увесь об`єм придбаного палива зареєстровано відповідно до акцизних накладних в Автоматизованій системі Єдине вікно подання електронних документів ДФС України (копії акцизних накладних долучено до матеріалів справи).

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (постачання нафтопродуктів) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні товарів, до податкового кредиту.

Суд наголошує, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно їх змісту.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження подальшої реалізацію придбаного у вказаних контрагентів пального через АЗС за адресою м. Запоріжжя вул. Південне шосе, буд. 59-6 ТОВ ДНК Груп надано до матеріалів справи договори з покупцями ДП Фактор карт , ПП Тектор , ТОВ Спецмонтажпроектбуд , ПП Сіата , ТОВ Прокатспецсталь , ТОВ Партнер-автотранс , ТОВ Орфей-Запоріжжя , ПП Інвест-пак , КП ЕЗО Запоріжміськсвітло , ЗКПМЕ Запоріжелектротранс , ПАТ Запоріжгаз , Державний навчальний заклад Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти , КП ЕЛУАД , ТОВ Елсім , ТОВ Дезон , ТОВ Глобал-Трейд-Груп ЛТД , ТОВ Оптово-роздрібна фірма Взуття , ТОВ Аквапласт , видаткові накладні на продаж, Z-звіти на продаж через РРО кінцевому споживачеві, виписки з рахунку, рахунки-фактури, довіреності на отримання товару, платіжні доручення тощо.

Таким чином, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано до перевірки належно оформлені первинні документи, з яких можливо встановити суть та зміст господарських операцій, та які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

Щодо зауважень відповідача до оформлення ТТН, суд наголошує, що у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відтак, з урахуванням того, що спірні операції стосувались поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій.

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону №996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Так, з наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних вбачається за можливе ідентифікувати дату і місце їх складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу.

У зв`язку із вищенаведеним, суд критично також ставиться до посилань відповідача на місце навантаження товару згідно з товарно-транспортними накладними, на обґрунтування правомірності прийнятих рішень.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому, контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Наявність порушених кримінальних справ, фігурантами яких є контрагенти позивача не може слугувати підставою для висновку про фіктивність операцій між позивачем та контрагентами, оскільки до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванню, а також вироків суду, які би набрали законної сили.

Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В порушення приписів ст. 77 КАС України відповідач також не виконав свого обов`язку з доведення обставин, на яких ґрунтуються прийняті рішення, та не надав жодних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів існування кримінальних проваджень, не зміг пояснити, на якій стадії перебувають і яке значення мають для вирішення спірних правовідносин. Відповідачем не надано жодних доказів вчинення достатніх дій щодо доведення даних обставин, а сама по собі наявність кримінального провадження та посилання на певні матеріали досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як беззаперечні докази винності осіб у вчиненні злочину.

Водночас, слід врахувати, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

У даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності, у тому числі і податкового кредиту з податку на додану вартість, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств з урахуванням таких операцій, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Натомість, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 08.10.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДНК ГРУП задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11 червня 2019 року № 0008211407, від 11 червня 2019 року № 0008221407, від 11 червня 2019 року № 0008231407.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНК ГРУП (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 211, код ЄДРПОУ 36621487) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 30.03.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко