Рішення

від 10.04.2020 по справі 440/293/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/293/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2020 ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, яка полягає у не вирішення питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовної площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а також зобов`язання Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області у спосіб, порядок та строк, передбачений чинним законодавством України, розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовної площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що листом №1091 від 17.07.2019 Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області з посиланням на те, що частина бажаної земельної ділянки, орієнтованою площею 0,90 га, обтяжена договором оренди землі №11/0611/82 від 01.06.2011, а частина земельної ділянки, орієнтованою площею 0,30 га, відноситься до земель житлової та громадської забудови. Позивач вважає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконною, оскільки підстава для відмови неаргументована та не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, відповідачем порушено визначений законом строк для вирішення питання за заявою, а сама заява розглянута виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, а не селищною радою на пленарному засіданні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с.23-24/.

03.02.2020 на адресу суду позивачем надано документи на усунення недоліків, визначених ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 /а.с. 26-27/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/293/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.02.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з тим, що у бажаному для позивача місці розташування земельної ділянки вже розташована сформована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває в оренді ТОВ АФ Добробут . Відповідач вважає, що не надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні у місячний строк не позбавляло позивача права замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу. Крім того, відповідач зазначив, що надання позивачу відповіді на бланку Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради пов`язано з тим, що селищна рада є представницьким органом і не має повноважень на виконання функцій з діловодства /а.с.30-32/.

Позивач правом надання відповіді на відзив не скористався.

10.03.2020 до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого відповідач просить у разі задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами із 7000,00 грн до 1450,00 грн /а.с.78-80/.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області /а.с.13/.

До заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу (рнокпп, паспорт).

Листом №1091 від 17.07.2019 виконавчий комітет Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області повідомив, що частина земельної ділянки, про яку прохав позивач, орієнтованою площею 0,90 га обтяжена договором оренди землі №11/0611/82 від 01.06.2011 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Козельщинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №532200004000140 від 03.08.2011 року, де вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5322085003:03:001:0034 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; частина земельної ділянки, про яку прохав позивач, орієнтовною площею 0,30 га відноситься до земель житлової та громадської забудови. З огляду на викладене, виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області запропонована позивачу земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,80 га /а.с 12/.

Позивач, вважаючи, що суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність під час розгляду його заяви, звернувся до суду зі вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб .

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; та ін.

В той час, відповідно до частини 2 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад належить до компетенції саме сільських, селищних, міських рад, а не їх виконавчих органів, які відповідно до ч. 2 ст. 12 Земельного кодексу України такими повноваженнями у галузі земельних відносин не наділені. При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 подано заяву від 29.05.2019 на ім`я голови Козельщинської ОТГ Троцького О.А., яким і підписано лист №1091 від 17.07.2019 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.05.2019. Крім того, сам відповідач зазначає, що відповідь ОСОБА_1 надано на бланку виконавчого комітету Козельщинської селищної ради лише у зв`язку з тим, що селищна рада є представницьким органом і не має повноважень на виконання функцій з діловодства, не заперечуючи, що дане рішення прийнято Козельщинською селищною радою, а не її виконавчим комітетом. Відтак, суд вважає, що відповідь, викладена в листі № 1091 від 17.07.2019 на заяву ОСОБА_1 від 29.05.2019, надана саме Козельщинською селищною радою Козельщинського району Полтавської області.

Не зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 від 29.05.2019 розглянута суб`єктом, що відповідно до закону уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади, а саме Козельщинською селищною радою Козельщинського району Полтавської області, відповідачем допущено порушення визначеного законом порядку розгляду заяви позивача.

Так, згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вирішення заяви позивача повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тобто на пленарному засіданні селищної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем місячного строку для розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність суд зазначає, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Суд зазначає, що пропуск цього строку сам по собі не може свідчити про протиправність ухваленого рішення.

При цьому, суд зауважує, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування уповноважений надати лише або дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у листі № 1091 від 17.07.2019 фактично не надав позивачу ні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні, а лише зазначив, що позивачу може бути запропонована земельна ділянка орієнтованою площею 0,80 га, що не відповідає вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та чим допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не вирішенні питання про надання чи відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи те, що відповідач не забезпечив розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку, передбаченому законодавством, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Обираючи спосіб ефективного захисту порушених прав позивача, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області у спосіб, порядок та строк, передбачений чинним законодавством України.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату судового збору від 30.08.2019 № ПН1295 у розмірі 768,40 грн /а.с. 9/, а також від 30.01.2020 № ПН1885 у розмірі 72,50 грн /а.с. 27/.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі., суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн, сплаченого квитанцією від 30.08.2019 № ПН1295 та 72,50 грн, сплаченого квитанцією від 30.01.2020 № ПН1885.

З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на зазначені норми вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, згідно позовної заяви попередньо визначено сукупні судові витрати на правничу допомогу понесені позивачем у розмірі 7000,00 грн. В той же час, відповідач заперечує вказаний розмір витрат на правничу допомогу, та подав клопотання від 10.03.2020 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу /а.с. 78/.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 27.05.2019 №26, розрахунок надання правничої допомоги за договором № 26 від 27 травня 2019 року, акт прийому-передачі виконаних робіт, квитанцію № Б/Н від 03 жовтня 2019 року, довіреність ННЕ 302841 від 23 квітня 2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1173 /а.с.15-21/.

Проте, суд звертає увагу на те, зазначена справа № 440/293/20 належить до справ незначеної складності, щодо якої станом на дату звернення позивача до суду сформовано сталу судову практику, а тому час витрачений адвокатом на надання юридичних консультацій клієнту з приводу звернення до суду з позовом, рекомендацій щодо збору доказів, їх вивчення та аналіз, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики, формування правової позиції не відповідає заявленому у звіті та не може бути стягнута з урахуванням відсутності жодних доказів на підтвердження фактичного надання вищезазначених послуг клієнту.

Крім зазначеного, приєднана до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу копія квитанції не є належним доказом фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката.

Разом з тим, належних доказів здійснення Борзовець ОСОБА_2 оплати послуг, наданих адвокатом Якуненко О. В. (квитанції банку, платіжні доручення, квитанції до прибуткового касового ордера, тощо), матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність доказів фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат на правничу допомогу.

Враховуючи зазначене, не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами витрати позивача на правничу допомогу розподілу не підлягають.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17, що в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення на користь позивача судових витрат на правову (правничу) допомогу, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського, 87, м. Полтава, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 04383682) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Островського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 04383682), яка полягала у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Зобов`язати Козельщинську селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Островського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 04383682) розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 29 травня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Островського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 04383682) витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 840 грн 90 коп. (вісімсот сорок гривень дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г.Ясиновський