Рішення

від 09.04.2020 по справі 826/10877/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 року м. Київ № 826/10877/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПРОМПАРТНЕР до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00005341402 від 10.05.2018р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМПАРТНЕР (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00005341402 від 10.05.2018р.

Ухвалою суду від 16.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки первинні документи, які складені позивачем та його контрагентом ТОВ Облпреса на виконання умов Договорів про надання консультаційних послуг відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

03 серпня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу №4926 від 30.03.2018, ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ ПРОМПАРТНЕР за результатами якої 13.04.2018р. складено акт №220/26-15-14-02-05/38883156 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПРОМПАРТНЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства із ТОВ Облпреса (код ЄДРПОУ 40509411) за листопад, грудень 2016 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п. 198.3 статті 198, п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 139016,00грн., у тому числі за листопад 2016 року - 119245,00грн., грудень 2016 року - 19771,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 10.05.2018р. прийнято податкове повідомлення - рішення №00005341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 173770,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 139016,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34754,00грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ Облпреса (Продавець) укладені Договори постачання №18/11 від 18.11.2016 та №17/11-1 від 17.11.2016, відповідно до яких Продавець зобов`язується постачати (передавати у власність) Покупцю товар партіями, в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахункам - фактурам, що є невід`ємною частиною Договору, в свою чергу Покупець приймає товар та здійснює його оплату на умовах даного Договору. За вказаними договорами поставляється наступний товар: пошиття спеціального одягу та засоби індивідуального захисту.

Вказані вище Договори підписані директором ТОВ ПРОМПАРТНЕР Сисенко С.Г. та директором ТОВ Облпреса ОСОБА_2 .

На виконання умов Договорів сторонами підписані видаткові накладні №РН11/28-21 від 28.11.2016, №РН11/22-21 від 23.11.2016, №РН11/28-21 від 28.11.2016, №РН11/30-21 від 30.11.2016, №РН11/25-20 від 25.11.2016, №РН11/22-19 від 22.11.2016, №РН11/25-03 від 25.11.2016, №РН11/18-06 від 18.11.2016, №РН12/13-08 від 13.12.2016, №РН12/06-05 від 06.12.2016, №РН12/06-09 від 06.12.2016, №РН11/25-06 від 25.11.2016, рахунки - фактура №СФ11/24-16 від 24.11.2016, №СФ11/23-12 від 23.11.2016, №СФ11/22-34 від 22.11.2016, №СФ11/22-12 від 22.11.2016, №СФ11/21-02 від 21.11.2016, №СФ11/18-08 від 18.11.2016, №СФ11/17-25 від 17.11.2016, №СФ12/08-10 від 08.12.2016, №СФ12/05-16 від 05.12.2016, №СФ12/02-06 від 02.12.2016, №СФ11/24-12 від 24.11.2016, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ12/06-04, №ОУ11/25-01, №ОУ11/25-16, №ОУ11/28-18, податкові накладні №23 від 22.11.2016, №8 від 18.11.2016, №30 від 23.11.2016, №9 від 18.11.2016, №38 від 25.11.2016, №39 від 25.11.2016, №4 від 06.12.2016, №5 від 06.12.2016, №19 від 13.12.2016, №21 від 22.11.2016, №22 від 22.11.2016.

Про порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Облпреса відповідач дійшов висновку з тих підстав, що СУ ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві розслідується кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100090000026 від 29.03.2017, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, яким встановлено, що невстановленою групою осіб, здійснюючи діяльність від…, ТОВ Облпреса , … діючи умисно та протиправно, на протязі 2015 - 2016 років ухилялися від сплати до державного бюджету ПДВ на суму понад 6 758 669грн., що призвело до ненадходження коштів до державного бюджету в особливо великих розмірах.

Так, засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Облпреса ОСОБА_2 відповідно до протоколу допиту свідка від 23.06.2017 повідомив, що підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання сина. Жодної фінансово-господарської діяльності не здійснював, будь-які договори та документи від імені підприємства не підписував.

Приймаючи рішення у справі, суд зазначає наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Облпреса ОСОБА_2. відповідно до протоколу допиту свідка від 23.06.2017 повідомив, що підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання сина. Жодної фінансово-господарської діяльності не здійснював, будь-які договори та документи від імені підприємства не підписував.

Показання свідка, серед іншого, є джерелом доказів в розумінні ст. 72 КАС України, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі №21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

Обставини щодо непричетності директора ТОВ Облпреса до господарської діяльності зазначеного товариства не спростовані позивачем в ході перевірки та в ході судового розгляду, а отже не можуть залишитися неврахованими при дослідженні реальності господарських операцій, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №826/9925/14 … Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (який у періоді, що перевірявся, значився засновником та директором ТОВ Радіант-Сервіс ), викликаний по кримінальній справі № 08-160325, порушеній відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, повідомив, що він зареєстрував зазначене товариство на своє ім`я за винагороду на прохання свого дальнього родича, без мети здійснювати будь-яку діяльність від імені зазначеного суб`єкта господарювання, установчих документів та печатки зазначеного товариства у його розпорядженні ніколи не було, звітних документів він ніколи не готував та не підписував, бухгалтерській документи підписував виключно за грошову винагороду., фінансово-господарську діяльність від імені цього товариства не здійснював та нікого не уповноважував на вчинення таких дій, ніяких пославок товарів, робіт чи послуг від імені зазначеного товариства не здійснював.

Зазначені обставини у їх сукупності слугували підставою для правомірного висновку суду першої інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані від імені ТОВ Радіант-Сервіс , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг). .

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У той же час, суд зазначає, що ухвалою від 16.07.2018 у ТОВ Облпреса витребувані первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, однак станом на момент прийняття рішення у справі, жодні документи до суду від ТОВ Облпреса не надходили.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність прийняття ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення - рішення №00005341402 від 10.05.2018р., а тому в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОМПАРТНЕР має бути відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОМПАРТНЕР (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4-Ж, код ЄДРПОУ 38883156) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін