Рішення

від 10.04.2020 по справі 640/24269/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/765

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року м. Київ № 640/24269/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Пінара Енерджи

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання противоправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Пінара Енерджи (надалі - позивач), адреса: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда,41, кв. 150 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у місті Києві Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пінара Енерджи (код 41400774) від 29.11.2019 № 3849 (надалі - Наказ № 3849).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

10.12.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з оригіналом документа про сплату судового збору. Тобто, недоліки усунуті в повному обсязі.

У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень наказу, що оскаржується.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом № 3849 відповідно до вимог пп.78.1.4. п. 18.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) відповідач призначив документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД (код 42045892) за серпень 2018 показників декларації з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з Наказом № 3849, 05.12.2019 позивач відмовив у допуску посадовим особам відповідача до перевірки, про що останнім було складено Акт про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 05.12.2019 № 741/26-15-05-02-05 (надалі - Акт відмови).

У письмових поясненнях до Акту відмови представник позивача у якості підстав недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки вказав про незаконність прийнятого Наказу № 3849 та відсутність у відповідача правових підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки позивача, а також про невиконання посадовими особами відповідача вимог абз. 4 п.8.1.1 ст. 81 ПК України.

Вважаючи Наказ № 3849 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв Наказ № 3849, який позивач вважає протиправним у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

Позивач у своєму позові в обґрунтування протиправності Наказу № 3849 посилається на наступні факти та обставини, обґрунтовуючи їх наступним.

12.11.2019 позивач отримав від відповідача запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень від 25.10.2019 № 31659/10/2615-05-02-05 (надалі - Запит), в якому від позивача вимагалось надати пояснення та їх документальні підтвердження з приводу придбання послуг у ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД .

Однак, Запит, на думку позивача, було складено з порушенням вимог п.73.3 ст. 73 та пп.78.1.4. п.78.1 ст. 78 ПК України, про що відповідача було письмово повідомлено листом від 13.11.2019 № 135.

Зокрема, в Запиті було зазначено, що відповідач на підставі результатів аналізу показників, що містяться у податковій декларації з ПДВ, поданої платником податків за відповідний період, та у іншій податковій інформації, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних було виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД , що містяться у податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 у сумі 379 184,00 грн.

При цьому позивач зазначає, в чому конкретно полягала недостовірність визначення позивачем податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2018, в яких саме графах декларації або податкових накладних було вказано недостовірні, на думку відповідача, дані - у запиті не пояснювалось.

Крім цього, ніяких результатів аналізу показників, що містяться у податковій декларації позивача з ПДВ за серпень 2018 та в Єдиному реєстрі податкових накладних за цей період в Запиті наведено не було, в тім як і не було зазначено конкретних доведених фактів нереальності здійснення позивачем з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД господарських операцій, а також доказів фактичного порушення саме позивачем норм п.п. а п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч.1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 і 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що у Запиті:

- не було наведено жодного належного доказу неможливості надання ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД замовлених позивачем послуг, виконання необхідних для позивача робіт;

- не було вказано, на підставі яких первинних документів здійснювався аналіз господарської діяльності ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД та за який період досліджувалися дані податкових накладних, зареєстрованих цим суб`єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- не було зазначено результатів перевірок / зустрічних звірок інших платників податків по ланцюгу постачання послуг до позивача, які б доводили факт відсутності реального джерела походження послуг, придбаних позивачем у ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД .

Єдине, чим відповідач обгрунтовував, на думку позивача, нібито нереальність здійснених господарських операцій було зазначення в Запиті, що в результаті проведеного аналізу інформаційних баз ним було встановлено відсутність у ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, а номенклатура та обсяг реалізованих послуг, на думку відповідача, свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів, які за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД також не придбавалися.

Свої підстави відмови у допуску посадовим особам відповідача до перевірки позивач обгрунтовує наступними правовими нормами.

У підпункті 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України, який був правовою підставою для призначення перевірки передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В свою чергу, порядок отримання податкової інформації контролюючими органами визначений в ст. 73 ПК України, відповідно до п.3 якої контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

При цьому, підпунктом 73.3 ст. 73 ПК України також встановлено конкретні вимоги до форми та змісту письмових запитів про надання інформації, відповідно до яких запит має бути підписаний керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Крім цього, згідно абз. 6. п. 73.3. ПК України, у разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абз. 1-5 цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

За наслідками системного аналізу вказаних вище правових норм позивач вказує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності платника податків може бути прийнято керівником контролюючого органу за одночасної наявності таких обставин як:

- отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- оформлення контролюючим органом запиту у відповідності до вимог п.73. ст. 73 ПК України, тобто такого, в якому зазначаються одна або декілька підстав для запиту з тих, що перелічені в п.73.3. ст. 73 ПК України з наведенням інформації, яка підтверджує їх наявність, а також у якому вказано порушення платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та який містить підпис і печатку контролюючого органу;

- направлення належним чином оформленого запиту в порядку, визначеному ст. 42 ПК України і вручення його платнику податків (або уповноваженій ним особі), чи повернення поштового відправлення назад контролюючому органу з повідомленням про вручення із зазначенням причин невручення;

- сплив 15 робочих днів з дня отримання платником податків запиту контролюючого органу;

- ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документильних підтверджень по суті отриманого запиту, що був оформлений у відповідності до вимог п.73.3 ст. 73 ПК України.

В вищевикладеного, позивач робить висновок і звертає на нього увагу суду, що лише у випадку повного дотримання контролюючим органом всіх зазначених вище вимог ПК України, у нього виникає право на прийняття рішення про призначення документальної невиїзної перевірки платника податків.

У своєму відзиві на адміністративний позов, відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача і спростовує їх наступним.

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідачем виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД , що містяться у податковій декларації ПДВ за серпень 2018 в сумі 379 184,00 грн.

Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться в податковій декларації з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст. ст. 71-73 ПК України, що відповідно до п.74.1 ст. 74 ПК України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних з Єдиного реєстр податкових накладних.

Відповідно до цих даних було з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відстуність у ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД будь-яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих послуг cвідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без трудових ресурсів, зокрема, виконання комплексу будівельних робіт з реконструкції ділянок ТМ на будівництві. Відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Вказане свідчить про недотримання позивачем норм п.п. а п.198.1., п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч.1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 і 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідач направив позивачу Запит.

Позивач на Запит надав лист, але зміст листа, на думку відповідача, не пояснює причини недостовірності даних.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів, відповідно до яких, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України, відповідно до п. 75.1 ст. 75 якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема у випадку виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Вдповідно до п. 78.7 ст. 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст.ст. 83, 85 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що норми статті 81 Податкового кодексу України чітко не визначають момент, коли працівники контролюючих органів вважаються такими, що приступили до проведення документальної виїзної перевірки, та, відповідно, до якого часу платник податків може прийняти рішення про недопущення інспекторів до перевірки, у зв`язку з чим відповідні обставини мають бути встановлені окремо у кожному випадку.

Вказане питання має важливе значення, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Така позиція висловлена, зокрема, Верховним Судом у постановах від 11.04.2019 у справі № 802/853/18-а, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, де зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час встановлення протиправності дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок суб`єктів господарювання, важливим є встановлення факту безпосереднього недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що перевірка контролюючим органом фактично розпочата не була, а позивачем був застосований такий спосіб захисту права від необґрунтованої податкової перевірки як недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Крім цього, відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, в силу вимог статті 81 ПК України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у Наказі № 3849 вказано, що юридичною підставою проведення документальної позапланової перевірки є п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема у випадку виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України виникає за наявності двох умов:

1) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

2) не надання платником пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, лише дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки, що, в свою чергу, є предметом дослідження у даній справі.

Як вбачається зі змісту Запиту відповідачем виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД , що містяться у податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 у сумі 379 184,00 грн.

Відповідно до цих даних було з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД будь-яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без трудових ресурсів, зокрема, виконання комплексу будівельних робіт з реконструкції ділянок ТМ на будівництві. Відповідно до інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Зі змісту Запиту вбачається, що він містить норми права, на підставі яких такий запит скеровувався, а також посилання на недостовірність визначення даних податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД .

Крім цього, Запит містить вказівки на результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст. 72, 73, 74 ПК України.

У запиті зазначено про необхідність надання копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ КИЇВ ВИСОТБУД за серпень 2018, а також щодо використання у власній господарській діяльності послуг (виконання комплексу будівельних робіт з реконструкції ділянок ТМ на будівництві), придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків.

Отже, Запит відповідав встановленим вимогам податкового законодавства, оскільки містив у собі фактичну і правову підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, а також орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Водночас, на Запит відповідача позивачем витребуваних документів надано не було. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для прийняття Наказу № 3849.

З посиланням позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 813/1041/18 суд не може погодитись з огляду на те, що фактичні обставини встановлені судом у справі № 813/1041/18 суттєво відрізняються від обставин даної справи, зокрема у справі № 813/1041/18 на запит контролюючого органу товариством було надано запитувані документи, а також зі змісту запиту судом не встановлено конкретних обставини, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно з абз. 4, 5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Враховуючи той факт, що єдиною підставою вважати Наказ № 3849 протиправним є посилання позивача на невідповідність Запиту податковому законодавству, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Пінара Енерджи - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова