Постанова

від 31.03.2020 по справі 540/1794/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1794/19

Категорія:111030300 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

Час і місце ухвалення: 11:15, м. Херсон

Дата складання повного тексту: 21.12.19 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТУКУРУЙ" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ТУКУРУЙ" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) за порушення: п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України:

- форми "В4" №0002411422 від 08 серпня 2019 року про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість (далі ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 153 392 грн.;

- форми "Р" №0002421422 від 07 серпня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 82 010 грн., за податковим зобов`язанням 65 608 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16 402 грн.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року замінено первинного відповідача - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належним - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТУКУРУЙ" щодо діяльності за жовтень 2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Рібрей Груп", за результатами якої складено акт №101/21-22-14-06/40556079 від 16 липня 2019 року. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення спірних ППР.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірні ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року адміністративний позов ТОВ "ТУКУРУЙ" (код ЄДРПОУ 40556079, 73003, м. Херсон, Острівське шосе, 1) до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправним та скасування ППР, задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08 серпня 2019 року № 0002411422 та від 07 серпня 2019 року № 0002421422.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ "ТУКУРУЙ" судовий збір в сумі 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) грн. 91 коп., шляхом безспірного списання.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- у контрагента постачальника ТОВ "Рібрей Груп" перевіркою встановлено: відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- відсутність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних товарів (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження) та послуг;

- маніпулювання податковою звітністю (згідно даних ЄРПН встановлено підміну товарів по ланцюгу постачання);

- до перевірки ТОВ "ТУКУРУЙ" надано договір з ФОП ОСОБА_1 (один із засновників ТОВ "ТУКУРУЙ" ) на зберігання товарів, задокументованих від ТОВ "Рібрей Груп". Згідно умов Договору поставки від 18 жовтня 2018 року №32, укладеного між ТОВ "ТУКУРУЙ" та ТОВ "Рібрей Груп", поставка товару здійснюється силами покупця - ТОВ "ТУКУРУЙ". Завантаження, розвантаження товару до складу Покупця та його розвантаження здійснюється власними силами Покупця та за його рахунок;

- в ході проведення перевірки, відповідно до запиту контролюючого органу від 09 липня 2019 року про надання документального підтвердження поставки товару (устаткування) від ТОВ "Рібрей Груп", згідно умов наданого до перевірки договору від 18 жовтня 2018 року №32, а саме: табелі робочого часу, накази на відрядження, товарно-транспортні накладні (далі ТТН) та підтверджуючі документи щодо здійснення завантаження/розвантаження, поставки товарів від ТОВ "Рібрей Груп" на зберігання до ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано. Таким чином, не можливо встановити фактичне місце та час завантаження/розвантаження устаткування та запчастин на зберігання, а отже і ідентифікувати сутність господарської операції щодо транспортування зазначених товарів, і як наслідок - неможливо підтвердити поставку товарів від ТОВ "Рібрей Груп" до ФОП ОСОБА_1 та до ТОВ "ТУКУРУЙ";

- до перевірки не надано сертифікати виробника, паспорта на товари, у зв`язку з чим неможливо встановити походження товару, дату та країну виробника, строк корисного використання, технічні характеристики;

- суд першої інстанції помилково встановив, що податковим органом не проводилось зустрічних перевірок контрагентів, оскільки ГУ ДФС був направлений запит щодо проведення зустрічної звірки з ТОВ "Рібрей Груп", однак на дату проведення перевірки відповідь не надана;

- крім того, надана до перевірки видаткова накладна не відповідає вимогам первинного документу, так як складена з порушенням норм ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- платником до перевірки надано ТТН, перевізником зазначений ТОВ "Мега Топ Корпорейшн" (код 41069446). Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2018 рік на балансі ТОВ "Мета Топ Корпорейшн" (як перевізника) відсутні засоби. Також, взаємовідносини між ТОВ "Мега Топ Корпорейшн" з власниками автомобілів відсутні (підтверджено податковими деклараціями з ПДВ та даними ЄРПН);

- судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, було відмовлено податковому органу в задоволенні клопотання про залучення в якості третіх осіб контрагентів позивача.

У відзиві ТОВ "ТУКУРУЙ" на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити його без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ТОВ "ТУКУРУЙ" зареєстроване рішенням Херсонської міської ради Херсонської області від 09 червня 2016 року за №14991020000019342, як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі з 09 червня 2016 року, є платником ПДВ.

В період з 08 липня 2019 року по 09 липня 2019 року посадовими особами відповідача на підставі ст. 20, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тукуруй" (код 40556079) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ "Рібрей Груп" (код 42388732) за жовтень 2018 року, подальшого використання придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатами якою складено акт від 16 липня 2019 року за №101/21 -22-14-06/40556079.

У висновках акту, які стали підставою для винесення спірних в цій справі податкових повідомлень-рішень, зазначено, що перевіркою встановлено порушення: п.44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України ТОВ "ТУКУРУЙ" у жовтні 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 219 000 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у жовтень 2018 року на суму ПДВ 153 392 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період жовтень 2018 на загальну суму ПДВ 65 608 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі винесено спірні ППР.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач податковий кредит з ПДВ та витрати з податку на прибуток за перевіряємий період сформував за наслідками господарських відносин з контрагентом, який не міг поставити товар, що, в подальшому, реалізовувався позивачу, з цими контрагентом здійснювалось лише документальне оформлення на придбання послуг з метою формування податкового кредиту з ПДВ. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб відповідача, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.

При цьому податковим органом не проводилось зустрічних перевірок контрагентів.

Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що надані ним первинні документи є достатніми для формування податкового кредиту, вважає винесенні за результатами перевірки ППР такими, що підлягають скасуванню.

Порядок проведення перевірки та наявність під час перевірки всіх первинних документів сторонами не заперечується.

Позиція податкового органу ґрунтується на наступному.

На підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ "Рібрей Груп" за юридичною адресою: м. Кам`янське, проспект Свободи, буд. 32, права власності на об`єкти нерухомого майна відсутні. За даною адресою знаходиться будівля будинку побуту "Лада", об`єкт житлової нерухомості, яка належить ПП "Вогник".

Проведеним аналізом податкових декларацій з ПДВ та баз даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Рібрей Груп" не мав взаємовідносин з отримання послуг оренди офісу та складських приміщень не тільки з власником приміщень - ПП "Вогник", але із сторонніми організаціями та не платниками ПДВ.

Для здійснення приймання, навантаження, розвантаження та перевалки вантажів необхідні складські приміщення та промислові території, однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ "Рібрей Груп" відсутнє власне або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки.

Аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Рібрей Груп" не залучало сторонні організації до надання послуг опалення, водо, теплопостачання, зв`язку, оренди офісу, транспортних перевезень, які необхідні для ведення господарської діяльності та здійснення реальних операцій.

В порушення п.п.16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України ТОВ "Рібрей Груп" протягом 2018 року не подавав до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік.

Вищевказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність у контрагента основних засобів, трудових ресурсів, відсутність фактів залучення фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців до господарських операцій, надання майна в лізинг, оренду або суборенду.

Згідно баз даних "НАІС ДДАІ" МВС України у власності ТОВ "Рібрей Груп" відсутні транспортні засоби.

Крім того, при детальному аналізі ланцюга постачання товарів, задокументованих ТОВ "Рібрей Груп" на адресу ТОВ "ТУКУРУЙ", встановлено відсутність факту його законного введення в обіг.

Таким чином, на думку відповідача, у постачальника ТОВ "Рібрей Груп" перевіркою встановлено:

- відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства);

- відсутність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних товарів (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження) та послуг;

- маніпулювання податковою звітністю (згідно даних ЄРПН встановлено підміну товарів по ланцюгу постачання).

До перевірки ТОВ "ТУКУРУЙ" надано договір з ФОП ОСОБА_1 (один із засновників ТОВ "ТУКУРУЙ") на зберігання товарів, задокументованих від ТОВ "Рібрей Груп".

Згідно умов Договору поставки від 18 жовтня 2018 року №32, укладеного між ТОВ "ТУКУРУЙ" та ТОВ "Рібрей Груп", поставка товару здійснюється силами покупця - ТОВ "ТУКУРУЙ". Завантаження, розвантаження товару до складу покупця та його розвантаження здійснюється власними силами покупця та за його рахунок.

На запит контролюючого органу від 09 липня 2019 року про надання документального підтвердження поставки товару (устаткування) від ТОВ "Рібрей Груп", згідно умов наданого до перевірки договору від 18 жовтня 2018 року №32, а саме: табелі робочого часу, накази на відрядження, ТТН та підтверджуючі документи щодо здійснення завантаження/розвантаження, поставки товарів від ТОВ "Рібрей Груп" на зберігання до ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано.

Таким чином, не можливо встановити фактичне місце та час завантаження/розвантаження устаткування та запчастин на зберігання, а отже і ідентифікувати сутність господарської операції щодо транспортування зазначених товарів, і як наслідок - неможливо підтвердити поставку товарів від ТОВ "Рібрей Груп" до ФОП ОСОБА_1 та до ТОВ "ТУКУРУЙ".

Також, до перевірки не надано сертифікати виробника, паспорта на товари, у зв`язку з чим неможливо встановити походження товару, дату та країну виробника, строк корисного використання, технічні характеристики.

Крім того, надана до перевірки видаткова накладна не відповідає вимогам первинного документу, так як складена з порушенням норм ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: в графі "отримав" відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні операцій; відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність господарських операцій між товариством та контрагентом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 14, п.36.5 ст. 36, ст. ст. 198, 201 ПК України, чч.1, 2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

За змістом чч.1,2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Сторони не заперечують наявність первинних документів по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "Рібрей Груп" та належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 820/13380/13-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/1543/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 813/8500/13.

Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "ТУКУРУЙ" та TОB "Рібрей Груп", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Мега Топ Корпорейшн", судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою податкового органу встановлено, що сума ПДВ по податковій накладній №12 від 19 жовтня 2018 року, яку було виписано TОB "Рібрей Групи" включено ТОВ "Тукуруй" до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року на загальну суму ПДВ 219 000 грн.

Вищезазначена податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 29 жовтня 2018 року та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 року.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі відповідно до банківської виписки №1224 від 22 жовтня 2018 року на суму 260 000 грн.

Станом на 31 жовтня 2018 року по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська заборгованість становить 1 054 000 грн. по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ "Рібрей Груп". В бухгалтерському обліку дані операції у жовтні 2018 року відображено наступним чином: Дт 152 Кт 631 на суму 1 314 000 грн.; Дт 631 Кт 621 на суму 1 054 000 грн.

В матеріалах справи знаходиться ухвала господарського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року про затвердження мирової угоди в справі №923/274/19 за позовом ТОВ "Рібрей Груп" (м. Маріуполь Донецької області) до ТОВ "ТУКУРУЙ" (м. Херсон) про стягнення 1 054 000 грн.

Відповідно до п.п.2.3 резолютивної частини даної ухвали ТОВ "ТУКУРУЙ" (Відповідач) зобов`язується протягом 3 (трьох) місяців, з моменту затвердження судом даної мирової угоди, видати ТОВ "Рібрей Груп" (Позивач) прості векселі для оформлення заборгованості перед ним, яка складає 1 054 000 гривень, що виникла на підставі договору поставки б/н від 18 жовтня 2018 року за фактично поставлені товари; ТОВ "Рібрей Груп" (Позивач) заявляє, що з дати затвердження судом цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових претензій до ТОВ "ТУКУРУЙ" (Відповідач) з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди.

Під час перевірки було встановлено, що позивач виписав на адресу контрагента простий вексель на суму 1 054 000 грн. зі строком погашення до 19 травня 2020 року.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали перевірки, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

В спірних правовідносинах позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого за податковою накладною, яка виписана ТОВ "Рібрей Груп" та зареєстрована належним чином в ЄРПН.

Приписи ст. 201 ПК України покладають на податковий орган обов`язок при реєстрації податкових накладних в ЄРПН перевіряти їх відповідність вимогам ПК України та не приймати або відмовляти у реєстрації податкових накладних, за наявності правових на те підстав. Якщо ж таких дій з боку податкового органу вчинено не було, то податкові накладні вважаються зареєстрованими в ЄРПН.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (п.16 постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року №820/3119/17).

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року №820/3119/17).

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Апелянтом не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому судова колегія виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно із п.36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником ПДВ, за наявності належним чином оформлених податкових накладних та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Щодо посилання апелянта на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, судова колегія зазначає, що вказаний довід апелянта обґрунтовано не взято до уваги, оскільки посилання контролюючого органу про відсутність у нього інформації про наявності у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, а не виконання контрагентом податкових обов`язків має створювати наслідки виключно для такого суб`єкта господарювання в силу індивідуалізації відповідальності.

З приводу доводів відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на твердження податкового органу, за якими відповідач дійшов висновку про неможливість постачання товару контрагентом позивача та контрагентами його контрагента власними силами, то вказана позиція (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п.5.2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 12 січня 2011 року за №34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Також, слід зазначити, що неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Крім того податковим органом не доведено факту ухилення контрагентами суб`єкта перевірки від оподаткування та існування змови чи узгодженості дій між позивачем та його контрагентами, що не свідчить про недобросовісність позивача у сфері податкових правовідносин та не доводить необґрунтованості його податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями. Законодавством не передбачено переліку чітко визначених первинних документів, які виключно здатні підтвердити господарські операції. Відсутність ТТН при наявності всіх інших первинних документів, відомостей щодо оприбуткування товару, наявності його на складі та на обліку, не свідчить про нереальність господарської операції.

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, надані позивачем первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Однак, за змістом вимог законодавства аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту вимог КАС України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінюючи вищевикладені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення податкового органу є такими, що винесені без належних для цього правових підстав, а тому вони підлягають скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.